Інвестор прийде, порядок наведе? 8 питань про залучення транснаціональних корпорацій

​Уряд готується посилити відносини з транснаціональними корпораціями. Про це свідчить намір приєднатись до Декларації Організації економічного співробітництва і розвитку про багатонаціональні підприємства (це має підвищити рівень корпоративної соціальної відповідальності) і прийняти новий закон про приватизацію (спори за ним будуть розглядатись за англійським правом задля заохочення іноземних інвесторів).

Безумовно, з точки зору експлуатації не грає суттєвої ролі національність капіталу. Але слідування тим чи іншим шляхом визначить нову динаміку розстановки класових сил.

В Україні спостерігається збільшення припливу іноземних інвестицій. Таким чином, підвищення мінімальної заробітної плати не відлякало інвесторів, а стало сигналом про економічне одужання. Втім, цей ріст пояснюється активізацією у низькотехнологічних галузях (АПК) і може припинитись. Міжнародні корпорації натякають Україні, що наступним кроком має стати масштабна приватизація, зокрема, природних монополій. Бізнес не готовий розвивати компанії з нуля, а мріє про контроль над підприємствами, послуги яких мають постійний попит. Збільшення влади іноземних корпорацій може як сприяти модернізації, так і може зробити економіку менш керованою, а державу – більш залежною.

Аналізуючи ситуацію, хочеться передусім послуговуватись критеріями ОЕСР. Ця організація історично являла собою клуб багатих держав, що примушували решту країн до відкритості. Їхні рекомендації слід розглядати як концентровану ідеологію транснаціональних корпорацій.

1) Чи можна сказати, що наше законодавство про інвестиції надто жорстке?

Слід звернути увагу на рейтинг держав за індексом жорсткості умов для іноземного інвестування. Загалом показники нашої країни середні (0,12): вони можуть бути порівняні з показниками Ізраїлю (0,12). Доволі низькі показники мають країни Східної Європи (Чехія – 0,01) і Прибалтики (Естонія – 0,02). При цьому у Канаді цей показник складає 0,17, у Новій Зеландії – 0,24, а в Китаї і взагалі аж 0,33. І це далеко не світовий рекорд. Рівень обмежень в Україні нижчий, ніж у середньому по країнах, що не входять до ОЕСР (зокрема, в Росії).

Констатовано слабкі обмеження у сфері постачання електроенергії та добування природних ресурсів (майже у всіх країнах БРІКС умови жорсткіші). Неоліберали часто кажуть про недостатню реалізацію потенціалу агросектору через надмірні обмеження. Проте індекс заборон на інвестиції у АПК (0,180) у нас нижче, аніж в Австралії (0,200), Франції (0,459), Кореї (0,500).

Також сказано, що випадки експропріації були рідкісними. Таким чином, це вказує, що права власності захищені на базовому рівні. Кількість ТНК в Україні поки що чи не найменша в регіоні. Хоча визнається, що сектор мобільного зв’язку розділений між іноземними компаніями. Найбільше металургійне підприємство «АрселорМіттал» теж знаходиться у руках іноземців.

Рекордний приплив іноземних інвестицій фіксується у період 2004-2005 років. Парадоксально, що деякі правові норми тоді були жорсткіші: існувала кримінальна відповідальність за недотримання обов’язкових умов щодо використання приватизованих підприємств (ст.335 ККУ).

2) Можливо, проблема у застарілому трудовому законодавстві?

У контексті Європи наше законодавство визнавалось чи не найбільш зручним для інвесторів. Новий Трудовий кодекс для нашого малого бізнесу буде зажорсткий. Іноземним корпораціям він буде аж занадто сприятливим.

В аналітичному огляді ОЕСР щодо інвестклімату наголошується на вимозі подолати неформальну зайнятість, а не розширити гнучкість (вимагається «реформування зайнятості та ринку праці, приділяючи особливу увагу заходам, які скоротять темпи неформальної зайнятості, невідповідності кваліфікації та рухливості робочої сили»). Можливо, іноземних інвесторів трохи засмутить те, що наш бізнес вважає допустимим не виконувати новий порядок контролю за дотриманням законодавства про працю. Більше того, окремі представники роботодавці наважились його взагалі оскаржити до суду. Таким чином, тіньова зайнятість ще довго виступатиме конкурентною перевагою місцевих підприємців. До речі, за оцінкою ОЕСР, у 2016 році «тінь» сягала 50% ринку праці.

Відсутність будь-якого порядку про контроль за охороною праці і взагалі створює небезпеку для збереження трудового потенціалу.

Дуже показово, що за праволіберальним рейтингом Heritage Foundation, в Україні регулювання праці відповідає показнику Норвегії. Значно гірша для інвесторів ситуація у Люксембурзі, Франції, Німеччині. Рівень витрат держави у нас теж майже однаковий (хоча нашу країну даний рейтинг традиційно відносить до найбільш відсталої групи держав «repressed», куди входять Куба й КНДР). Торгова свобода (85,9) у нас близька до передових країн ЄС, і краща, аніж, скажімо, у Франції (82). Податковий тягар у нас теж легше, аніж у країнах Скандинавії, Франції, Німеччині, Великобританії, США.

3) Які сфери слід захистити від приватизації?

«У цілому Україна підтримує відкриту політику щодо іноземних інвестицій, у тому числі в галузях, які часто розглядаються як чутливі з точки зору національної безпеки», – вже цього визнання з боку ОЕСР достатньо, аби зрозуміти поточний стан справ. Дійсно, перелік монополізованих державою галузей ширший, аніж у найбагатших країнах. Однак, є нюанси. По-перше, через корупцію підприємства часто обслуговують приватний інтерес. По-друге, конфігурація державного сектору мало пов’язана з виконанням стратегічних функцій. Це стає очевидно у порівнянні з даними каталогу обмежень, що готується ОЕСР.

В Україні є повна заборона на іноземні інвестиції у сфері оборони та аерокосмічній галузі. Схожі обмеження на ОПК існують у Швеції, Ізраїлі, Франції; у Турції – держмонополія у цій галузі. У сфері ЗМІ та інших галузях обмеження зводяться, головним чином, до недопущення фірм з Росії (у Швеції державна монополія на телерадіомовлення, у США компанії, якими на 20% володіють іноземці, може не отримати ліцензію на телемовлення).

Як свідчить міжнародний досвід, уряди найбагатших країн досі тримають монополію на найважливіші підприємства. Майже скрізь у публічній власності знаходиться пошта (навіть у США). Часто у держвласності перебувають телекомунікації (ФРН, Люксембург), залізниця (Франція, Італія), електроенергетика (Ірландія, Нідерланди), постачання води (Португалія, Шотландія), авіаперевезення (Ізраїль). Досить поширеною є монополія держави на алкоголь (країни Скандинавії). У Швеції обмежено приватний капітал у праві продавати ліки. Специфіка децентралізованої Швейцарії у тому, що дуже широкий перелік товарів і послуг знаходиться у виключній монополії кантональної влади. У США вузький перелік монополій, але там президент може зупинити купівлю іноземцями певного активу, якщо це загрожує національним інтересам.

ОЕСР радить Україні відкрити деякі свої державні монополії (зокрема, залізницю) для приватних та іноземних інвесторів. Серед секторів, які вважаються надто захищеними названі також транспортування нафти і газу, постачання електроенергії, води та опалення, знищення побутових відходів та виробництва етилового спирту. Отже, український ліберальний уряд може відкрити для приватного капіталу ті царини, що є об’єктом суспільної власності у провідних державах.

4) Чи достатній захист від компаній держави-агресора?

Свого часу росіяни зіграли «чільну роль» у приватизації телекомунікацій та енергетики. Відтак, економічна залежність і уразливість до інформаційних атак ще довгий час будуть підставами для занепокоєння.

Новий закон «Про приватизацію» забороняє підприємствам з «держави-агресора» інвестувати у приватизацію комунального й державного майна. Безумовно, введення у правове поле категорії «держав-агресора» могло забезпечити «зачистку» економіки під західні корпорації. Але практика застосування обмежень викликає питання у західних експертів. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» містить розмите формулювання – «вирішальний вплив» на діяльність ліцензіата з боку держав, що здійснюють збройну агресію проти України. Нацкомісія з цінних паперів і фондового ринку позбавила ліцензії установи, пов’язані з «Сбербанком» і «ВТБ». Проте аналогічні заходи не були вжиті проти установ, близьких до «АльфаБанку», звертають увагу в ОЕСР.

Виникає й інше питання. Як встановити в умовах офшоризації приналежність без угод про обмін податковою інформацією? Нерідко українські й російські офшорки мають спільні компанії, що керують власністю. Наш Уряд не зможе отримати відомості про те, кому дійсно належить той чи інший актив.

Держава майже не використовує міркування національної безпеки для обмеження іноземних інвестицій. Встановлення монополії на окремі галузі не є дискримінацією, адже застосовується у рівній мірі до іноземних і вітчизняних компаній. Націоналізація російських активів так і не відбулась, хоча для цього є підстави.

5) Які загрози створить приватизація окремих підприємств іноземцями?

По-перше, існують ризики з точку зору національної безпеки. Чимало провідних держав утримуються від лібералізації в окремих секторах саме з цих міркувань. В умовах війни це ускладнить мобілізацію економіки для воєнних потреб. По-друге, на першому місці для іноземців буде підвищення операційної ефективності, а не політичні міркування. Продаж стратегічних підприємств означатиме скорочення персоналу (така перспектива озвучувалась відносно «Укрпошти»). По-третє, це може призвести до гальмування технічного прогресу. Як свідчить досвід Росії, іноземним компаніям було вигідно законсервувати авіабудівні підприємства, щоб усунути потенційних конкурентів чи забудувати територію. Не виключено і те, що окремі виробництва буде вигідно порізати на металобрухт.

Деякі дослідники глобалізації дуже гостро ставлять питання про залучення інвесторів: якщо раніше держави боялись іноземних корпорацій, то зараз навпаки ведуть між собою війну за право бути окупованими. Безумовно, це не може бути виправданням для ізоляціонізму. Питання у тому, що надмірна залежність від приходу іноземних інвестицій веде до втрати державою суб’єктності.6) Чому приватизація не покращить якості товарів і послуг?

Є небезпека, що домінування держави буде змінено на тотальне домінування приватних монополій. Вони здатні визискувати споживачів гірше за державні. Приватизація без міцного регуляторного поля не покращує якості послуг. Неефективність урядування мало в кого викликає сумніви. ОЕСР має зауваження, приміром, до роботи Антимонопольного комітету України. Так, його можливості по збиранню доказів дуже обмежені. Через це контроль за концентрацією визнано недостатнім. «Більше того АМКУ бракує ефективних повноважень для визначення бенефіціарних власників багатьох підприємств, які номінально контролюють офшорні компанії», – говориться у огляді конкурентної політики.

6) Чи підвищиться соціальна відповідальність транснаціональних корпорацій після ратифікації Декларації ОЕСР?

Проект Закону України про ратифікацію вже зареєстровано на сайті парламенту.

ТНК поводили себе не завжди відповідально, а іноді вдавались і до відверто кримінальних практик. Про це свідчить обвал швейної фабрики у Бангладеш у 2013 році, добування корисних копалин у Конго під час війни, подання позову тютюнової корпорації проти Уругваю за боротьбу з тютюнопалінням. Про інші шкідливі наслідки діяльності міжнародних інвесторів можна прочитати у доповіді до ГенАсамблеї ООН від 2015 року. Також всім відома роль «відповідальних інвесторів», що під гаслами копірайту заважали країнам Третього світу виробляти ліки.

Зазначено Декларація ОЕСР рекомендує компаніям вести свою діяльність відповідально з повагою до інтересів суспільства. У соціально-трудовій сфері вони мають поважати право на профспілку, надавати їй усю необхідну інформацію для переговорів, буде заборонено погрожувати перенесенням виробництва. Персонал має найматись, передусім, з місцевого населення. У екологічній сфері слід буде впроваджувати про-активну політику: визначати потенційні ризики від своєї діяльності та усувати їх. ТНК будуть змушені розкривати не фінансову інформацію – про екологічні й соціальні наслідки своєї діяльності. Документ рекомендаційний для корпорацій, зате обов’язковий для держав – вони повинні забезпечити принцип не-дискримінації та зввести до мінімуму обмеження на інвестиції. У якості способу вирішення спорів пропонується утворити національний контактний центр (форум для вирішення проблем, рішення якого не зобов’язують). Спори про невиконання державою інвестиційних угод пропонується вирішувати через арбітраж, а не національні суди (арбітраж менш сприятливий для бідних країн, США не програли жодного подібного спору). Загалом підписання даного документу означає більш цивілізовані рамки для функціонування ТНК.

Враховуючи, що документ не зобов’язує корпорації до певної моделі поведінки, чимало країн підкріплюють норми Декларації ОЕСР внутрішнім законодавством. Так, у Франції законом було визнано необхідність подавати нефінансові звіти й рапортувати про запобігання порушенням прав людини. Індійський уряд примусив ТНК жертвувати щонайменше 2% на проекти, пов’язані з розвитком.

Відзначимо, що зараз на ТНК працює відносно незначна частина працівників – близько 200 тис. чол. Неофіційна зайнятість на таких підприємствах неприпустима. Але власники знаходять масу способів нейтралізувати профспілки, наприклад, створюють власні (в одному гіпермаркеті такою структурою керував начальник охорони). ТНК можуть платити вищі зарплати, але вони не виступають «агентами змін»: відносини на них не завжди демократичніші. Швидше загальний правовий нігілізм їх і надалі підштовхуватиме до адаптації до місцевих умов.

7) То коли прийде інвестор?

Наш Уряд розуміє залучення інвестицій крізь призму зниження податків і ціни робочої сили. Хоча це не те, що приваблює серйозний бізнес. Недоречно казати й про те, що це не створює грунту для стійкого розвитку.

Кардинальна відмінність з іншими державами у нас у ефективності держапарату. Інвестори не прийдуть сюди через тіньову зайнятість, олігархізацію, корупцію та офшоризацію (згідно позиції Євросоюзу, це нечесна конкурентна перевага).

Наші чиновники так часто говорили про дешевизну робочої сили, що інвестори вже сумніваються щодо її продуктивності та освіченості. Мінімальна зарплата може бути підвищена вдвічі. Це вже скоротить відставання від найбіднішої країни ЄС – Румунії – де заробіток у 4 рази вищий. Тоді громадяни зможуть купувати товари іноземних виробників. Деякі ЗМІ і взагалі роблять сміливі припущення, що іноземних компаніям вигідніше переманювати працівників до себе, аніж відкривати виробництва у нас.

Звернімо увагу на політику й інших близьких нам держав:

  1. Білорусь створює технопарки і надає податкові пільги ІТ-сфері, а ми будемо дотувати робочі місця в АПК.
  2. Угорщина не допускає до тендерів офшорні компанії, а ми для них відкрили держзакупівлі.
  3. У Китаї прогресивне оподаткування сягає 45%, але туди все одно йдуть інвестиції. Бюджетні кошти йдуть на розвиток інфраструктури, а саме її доступність визначальна для інвесторів.

Інвестори сюди прийдуть, коли тут працюватимуть закони, робоча сила буде кваліфікованою і не тікатиме з країни. Коли держава нарешті розпочне інвестиції в оновлення транспортної інфраструктури, а не далі чекатиме приходу багатих і добрих капіталістів. Не виключено, що якщо за всіма цими критеріями ми будемо відповідати кращим зразкам, то потреби в іноземних корпораціях вже не буде.

Коментарі

Рекомендуємо прочитати

Украинским военным разрешили носить усы и бороды

Украинским военнослужащим разрешили носить усы и бороды, при условии, что они не будут мешать использованию средств индивидуальной защиты и ношению снаряжения....

Це може бути цікавим

Чиновники пообіцяли молоді доступне житло

Державна цільова програма будівництва (придбання) доступного житла буде реалізовуватися на засадах цілковитої відкритості й прозорості для суспільства....

загрузка...

Автоновини

Дивіться, що пишуть

Царь или президент: всем интересно, будет ли баллотироваться Путин

В марте 2018 года в России будут проходить президентские выборы....