У Києві знову подорожчає проїзд. Чи можна інакше?
З 15 липня проїзд у столичному метро подорожчає до 5 грн, а в наземному транспорті до 4 грн. Втім, за розрахунками КМДА, собівартість проїзду в підземці складає 6 грн, тож підвищення може бути не останнім.
За словами заступника голови КМДА Миколи Поворозника, таке рішення пов’язане зі зростанням вартості тарифів на електроенергію, а також підвищенням мінімальної заробітної плати в Україні.
Крім того, столичний метрополітен має значні борги через діяльність попереднього керівництва. Компенсувати їх також вирішили за рахунок пасажирів.
Востаннє тарифи в громадському транспорті піднімали у лютому 2015 року, коли аргументація була майже такою ж.
“Соціальний рух” нагадує, що перевірити реальні доходи КП “Київський метрополітен”, які складаються з оплати проїзду та оренди рекламних площ, неможливо з огляду на відсутність відкритої інформації. Що ж до витрат, то кілька років тому їх третину складали лізингові послуги посередників з Кіпру та Сейшел.
Втім, комунальний громадський транспорт і не має бути самоокупним, зазначав у блозі активіст “Соціального руху” Артем Тідва.
“В цьому його відмінність від приватного транспорту. Він існує для задоволення потреб громадськості, а значить повинен дотуватись з державного бюджету”, - пише активіст, нагадуючи, що в Європі державне субсидування громадського транспорту зазвичай перевищує 50 відсотків собівартості проїзду.
“Більш того, Обань (Франція), Ченду (Китай), Хасельта (Бельгія), Познань, Жори та Зомбки (Польща), Таллінн (Естонія), Тайчжун (Тайвань) – це неповний список міст, де вже не перший рік громадський транспорт безкоштовний. Адже транспорт – це лише засіб «доставлення» найманий працівник на робоче місце і на рекреацію. Функціонування економіки неможливе без переміщення творців/видобувачів капіталу на роботу. Суть і мета держави – функціонування економіки. Тому вона повинна забезпечити громадян правом на безкоштовний проїзд. З таким “рентабельним” підходом до транспорту можна встановити і плату за вхід на роботу“, – підкреслює Артем.
Він зазначає, що безкоштовний громадський транспорт для всіх позбавив би сенс існування пільг, а значить позбавив би роботи безліч чиновників, контролерів, відмінив би необхідність в друці талонів та проїзний, що в якійсь мірі скоротили б витрати держави на утримання транспорту.
“Але скоротити витрати на обслуговування машин, доріг, шляхів і т.д. значно складніше. Доведеться шукати додаткові джерела фінансування безкоштовного транспорту. Оплата проїзду за рахунок капіталіст – це одна з різновидів надання безкоштовного проїзду. Ті, хто користується робочою силою держави в першу чергу зацікавлені в безперешкодному надання робочої сили на роботу, а тому нехай оплачують проїзд найманих працівників або через ті ж проїзні (що відкриває шлях до корупційних схем), або за допомогою сплати податку, а держава вже нехай забезпечує безкоштовний проїзд для всіх. Є й інший різновид оплати безкоштовного проїзду – перерозподіл податкових коштів. Скажімо, збір за парковку або за в’їзд в центр міста або податок на придбання автомобілів з робочим об’ємом двигуна внутрішнього згоряння понад 2000 см3 буде погашати витрати на утримання громадського транспорту”, – стверджує активіст.
Проблема, за його словами, тільки в тому, що навіть найлогічніші рішення влада не приймає без тиску, оскільки такі рішення суперечать їх класовим інтересам.