Реабілітація ветеранів АТО: як повернути до мирного життя кожного

Реабілітація ветеранів АТО: як повернути до мирного життя кожного

Проблема адаптації військових до звичайного життя стоїть гостро у всіх країнах, які воюють. Як показав світовий досвід, посттравматичний (або афганський) синдром — це бомба уповільненої дії, яка може вдарити по всій нації.

З початком бойових дій на Сході Україна зіткнулася з безліччю нових викликів. Один із найважливіших — як допомогти повернутися до  мирного життя тим, хто нас боронив від агресора. Загроза власному життю, необхідність вбивати, втрата бойових товаришів, загибель мирних жителів — все це часто призводить до психологічної травми. Напевно тому в Ізраїлі, який має величезний досвід життя у війні, військових, які вийшли із зони бойових дій, спочатку направляють до спеціалізованого реабілітаційного центру і тільки потім вони повертаються до звичайного, мирного життя.

Провідним центром з надання фізичної та психологічної реабілітації в нашій країні є Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни (с. Циблі). Досвід роботи цієї медустанови показав, що завдячуючи допомозі реабілітологів та психологів наші воїни успішно адаптуються до життя після війни, а розвиток подібних реабілітаційних центрів — нагальне завдання  для нашої країни.

«Ракурс» розмовляв із Юрієм Гріненком, керівником Українського державного медико-соціального центру ветеранів війни (УДМСЦВВ):

Юрій Гріненко

Юрій Гріненко

— З початком бойових дій на Сході України питання реабілітації військовослужбовців стало надзвичайно актуальним. Слід зазначити, що фізична реабілітація не може забезпечити повноцінного повернення демобілізованих бійців до мирного життя. Майже завжди в учасників бойових дій поряд з фізичною травмою спостерігається стресова реакція організму в тому чи іншому вигляді. Тому саме комплексна реабілітація, надання якої зосереджене в одному лікувальному закладі, є більш ефективною та актуальною.

Реабілітація проводиться у мережі госпіталів ветеранів війни, яка функціонує в Україні досить ефективно. Таких закладів налічується 30, загальна кількість ліжко-місць — 6552. Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни та Український госпіталь воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» фінансуються із державного бюджету та підпорядковані Міністерству охорони здоров’я. Решта 28 перебувають на балансі обласних бюджетів і є комунальними закладами обласних рад.

Наш заклад, розрахований на 600 ліжок, є координаційним центром, обласні госпіталі — регіональними центрами з реабілітації учасників АТО. Щороку в медико-соціальному центрі проходять лікування та реабілітацію 9000 ветеранів війни з усіх регіонів України, незалежно від часу військових подій.

В червні 2016 року почав функціонувати госпіталь для ветеранів війни — учасників АТО в Івано-Франківській області (на 75 ліжок). Це є дуже позитивним фактом, адже до цього моменту подібних госпіталів в Україні не мали дві області. Наразі єдиною областю, яка не має госпіталю ветеранів війни, є Київська.

Для реабілітації бійців АТО було обрано саме госпіталі ветеранів війни з таких міркувань: по-перше, наявність матеріально-технічної бази, що відповідала потребам, які поставило перед нами життя, по-друге, територіальне розміщення. Адже в кожній області є госпіталі, демобілізовані бійці повертаються додому і ними займаються якнайближче до місця проживання. По-третє, нормативне фінансування. 40 грн на медикаменти та 35 грн на харчування на день на той час були визначені постановою, фінансувалися із місцевих бюджетів та дозволяли належним чином як надати медичну, так і організувати психологічну й інші види допомоги. Отже, це не потребувало додаткових витрат із бюджету, що у воєнний час зробити вельми проблематично.

27 січня 2016 року було ухвалено постанову Кабінету міністрів №34 «Про збільшення норм грошових витрат на харчування та медикаменти в закладах охорони здоров’я для ветеранів війни», якою передбачено збільшення грошових норм на харчування з 35 грн до 55 грн на одного хворого на день, на придбання медикаментів і перев’язувальних засобів — із 40 грн до 65 грн.

Також важливим є кадровий потенціал госпіталів — фахівці, які вже не один десяток років надають медичну допомогу ветеранам війни, беручи до уваги особливості цієї категорії пацієнтів.

У госпіталях перебувають на лікуванні пацієнти, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У 1993 році, коли цей закон був ухвалений, вперше було визначено поняття «ветерана війни». До категорії «ветеран війни» належать інваліди війни, учасники бойових дій, учасники війни (незалежно від терміну проведення бойових дій і отримання інвалідності). Дія цього закону також поширюється на сім’ї військовослужбовців-ветеранів війни, які загинули або померли внаслідок поранення чи контузії.

На диспансерному обліку в медичних закладах (на початок 2016 року) перебувало 1 млн 173 тис. ветеранів війни, з них понад 86 тис. — інваліди, понад 217 тис. — учасники бойових дій. Найбільша категорія — 730 тис. — це учасники війни і близько 140 тис. — особи, прирівняні за пільгами (члени сімей загиблих).

Виходячи із наведеної інформації, безпосередніх учасників бойових дій та інвалідів війни, що брали участь у бойових діях, не так багато. На жаль, воєнні дії на Сході щоденно збільшують чисельність саме цих категорій. За офіційною статистикою, нині в Україні близько 260 тис. учасників бойових дій АТО. Участь у військових діях — це наявність бойових травм, розвиток посттравматичного стресового розладу, а тому питання реабілітації є надзвичайно актуальним.

— Юрію Олександровичу, ваш заклад має багаторічний досвід реабілітації ветеранів війни. Чи змусила нова війна шукати інших підходів до процесу реабілітації?

— Із самого початку бойових дій бійців після операцій із військових госпіталів направляли на реабілітацію до нашого медико-соціального центру. Реабілітація — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров’я та працездатності осіб з обмеженими фізичними чи психічними можливостями внаслідок перенесених травм та захворювань. З перших днів ми пересвідчилися: чим ефективніше проведена реабілітація, тим швидше наступав процес відновлення втрачених функцій. Сьогодні ми маємо шукати нових підходів, потрібно вивчати напрацьований досвід тих країн, де війна триває постійно, наприклад, у Ізраїлі.

Виникло питання комплексної реабілітації — медичної, фізичної та психологічної. З медичною все було зрозуміло (це використання лікарських засобів та лікувальних властивостей світла, води, електроенергії, тепла — тобто фізіотерапія, всі види масажу, доступні на той час), а от психологічна і фізична реабілітації були для нас новим напрямом у роботі.

Серед усіх демобілізованих військовослужбовців, котрі звернулися до закладів охорони здоров’я, 54% потребують медичної, до 30% — фізичної і понад 80% — психологічної реабілітації. Ми звернулися до психологів, які навчалися у педагогічних вишах, але вони не мали досвіду роботи з бойовою травмою. Так званий посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) відомий у світі, але в нашій країні не було ані фахівців, ані методичних рекомендацій, ані досвіду роботи з такими пацієнтами.

Добре, що державою був організований процес навчання психологів саме для тих, хто закінчив педагогічні виші. Чому не медичні? За офіційною інформацією, на той час психологів-випускників медичних закладів було лише близько 700, але на посаді психолога працювали лише одиниці. Отже залучали тих, хто мав бажання працювати і навчатися. Українські психологи проходили курси, фахівці з Ізраїлю та Америки проводили тренінги, таким чином набувався теоретичний та практичний досвід.

Відбір претендентів на вакансію психолога до нашого Центру відбувався непросто. На роботу я взяв лише 14-го, адже диплом про закінчення вишу ще не означає, що ці фахівці можуть працювати з бойовою травмою. На той час ми організували неврологічне відділення відновного лікування для пацієнтів із захворюваннями центральної та периферичної нервової системи, травмами опорно-рухового апарату, у структурі якого працювали лікар-невролог, лікар-травматолог, психологи, психотерапевти, психіатри. Тобто з пацієнтами цього відділення на 30 ліжок працювала мультидисциплінарна бригада. Всіх психологів, які хотіли працювати у нашому госпіталі, я по черзі поселяв у це відділення, давав їм три доби. Були такі, які невдовзі самі розуміли, що не зможуть виконувати цю роботу. Щодо інших я запитував думку бійців і ми разом вирішували питання профпридатності. Лише 14-й претендент виявився професіоналом, який згодом організував роботу, підтягнув інших колег.

Нині в нашому центрі функціонує комплексна реабілітація: медична, фізична і психологічна. Крім неврологічного відділення відновного лікування на початку 2015 року організували відділення кризисних станів, або медико-психологічної реабілітації. Кризисні стани — стресові розлади, гострі реакції і стани, розлади особистості й поведінки внаслідок хвороби, пошкодження і дисфункції головного мозку, невротичні — пов’язані зі стресом, і соматоформні розлади.

У нас є пацієнт — демобілізований боєць АТО із Нікополя, головний мозок якого перебував у стані гіпоксії після отриманого поранення. Він нічого не пам’ятає, поводиться доволі агресивно. У Дніпрі його поклали до психіатричної лікарні, але потім він із мамою приїхав до нас. Коли я вперше зайшов до нього, зіткнувся з різкою агресією і зрозумів, що йому потрібен час.

Минуло кілька тижнів. Я проводив зустріч із бійцями, це була неформальна розмова, спілкування, що стало в нас традиційним. І от 30 бійців сидять на диванах, слухають. Я розповідаю про госпіталі, допомогу, відповідаю на запитання тощо. Бачу, цей боєць ходить коридором із мамою — єдиною, з ким нормально спілкується. Ходив, потім підійшов до нас, сів на диван, а невдовзі приліг поряд із бійцями. Тільки з побратимами він почуває себе комфортно. Думаю, якби не було бійців, він би не підійшов. Уявіть собі, що буде, якщо таку людину покласти в психіатричну лікарню

У нас він вже понад два місяці. Такі проблеми вимагають тривалого часу реабілітації, але прогрес є: він почав їсти, краще спати, більше рухатися, поповнив словниковий запас, став контактніший.

— Влітку у київському Музеї Шолом-Алейхема відбулася виставка «Зсередини art brut». Це був незвичайний захід, адже всі картини писали воїни АТО. Головною ідеєю виставки було показати, як мистецтво може стати ліками, допомагаючи виходити із стресових станів і посттравматичних синдромів. Ваш заклад також брав участь у цьому заході. (Про цей проект та про арт-терапію «Ракурс» писав у статті «Про те, як Україна інтегрує воїнів АТО в мирне життя, та про лікувальне мистецтво «непричесаних художників».) Ви задоволені результатом?

— Ми активно використовуємо такий дієвий вид психотерапії та психологічної корекції як арт-терапія. Ця методика лікування сьогодні вважається одним із найм’якіших, але ефективних методів, що використовуються в роботі психологами і психотерапевтами. Арт-терапія дає можливість швидше виходити із хворобливого стану. Бійці мають можливість виразити свої емоції, думки та ідеї на полотні, додатково реалізуватися, що сприяє їх поверненню у мирне повсякденне життя через мистецтво. Роботи бійців, які лікувалися в Центрі, стали призерами виставки.

Крім того, наші пацієнти-захисники відвідували благодійні концерти Народної артистки України Євгенії Басалаєвої у Київській філармонії. Напередодні Дня захисника України бійці відвідали концерт за участю Народної артистки України Оксани Білозір у КМДА. Такі заходи справляють позитивний психологічний ефект та сприяють реабілітаційному процесу.

— Повернімося до третьої складової комплексної реабілітації — фізичної. Що входить у це поняття і чи є в Україні фахівці?

— Спеціальність «фізична терапія» існує у 137 країнах світу. Фахівці з фізичної реабілітації є провідними спеціалістами з відновлення, корекції та підтримки рухових функцій. Вони володіють системними знаннями у сфері рухової діяльності людини. Фахівці з фізичної реабілітації обстежують пацієнта з метою виявлення рухових дисфункцій та визначення рухового потенціалу, розробляють і виконують індивідуальний план фізичної реабілітації у співпраці з іншими спеціалістами (лікарями-травматологами, невропатологами).

Під час однієї з міністерських нарад відбулися виступи деканів та ректорів вишів про фізичних реабілітологів. Я звернувся до ректора Харківської державної академії фізичної культури й запросив направити до нас своїх випускників на практику. Вони відгукнулися і набрали найкращу групу випускників, магістрів.

Першого ж дня реабілітологи обрали по одному-двох бійців, відпрацювали схему надання допомоги, про яку мали доповісти наступного дня.

Мені запам’ятався один випадок. Того ж дня до нас надійшов пацієнт після операції на передпліччі правої кінцівки. Вся рука набрякла, рубці були свіжі, пальці не згиналися. До того ж у нього був явно виражений ПТСР — неприємний погляд, несприйняття людей, агресія. Старший із групи реабілітологів узявся за цього пацієнта і займався ним цілий день.

Наступного дня вранці я зайшов до цього пацієнта і побачив, що він… робить селфі своєї руки! Напевно, надсилав фото дружині. Настрій геть інший! Коли я запитав, як справи, то почув у відповідь, що набагато краще. Справді, набряк істотно зменшився, пацієнт зміг згинати пальці. На моє запитання, як це вдалося, реабілітолог розповів, що працював три години — по годині з перервами. (Для порівняння: під час фізіотерапії лікувальні заходи тривають 10–15 хвилин, загалом може виходити всього лише 30 хвилин на день, але при цьому ефект мінімальний.)

В короткий термін набряк на руці у цього бійця практично зійшов. Звісно, там лишилися проблеми, але тепер можна було просуватися далі, займатися рухомістю пальців. Ефект був наочний і це все — за 10–12 процедур!

Ми зрозуміли, що фізична реабілітація — це дуже ефективний метод, який у нас не використовувався. Справа в тому, що фахівці з фізичної реабілітації, які навчалися за державні кошти в університетах і академіях фізкультури, після випуску йшли у приватні клініки масажистами.

— Навіть якщо виходити тільки з часу, який витрачає на пацієнта фахівець, це недешеві процедури…

— З питанням фізичної реабілітації нам допомагає трастовий фонд НАТО, який зазвичай надає гуманітарну допомогу військовим. Наш заклад єдиний із цивільних, який отримав таку допомогу на 52 тис. євро. Це апарати, які розробляють кожен суглоб, апарати пасивно-активної реабілітації, в яких влаштований комп’ютерний мозок.

— Америка відома своїм рівнем відновлювальної терапії, зокрема щодо учасників бойових дій.

— Так, півтора роки тому на нашій базі проводили тренінг із фізичної реабілітації спеціалісти зі США. Фахівці нашого закладу та мережі госпіталів ветеранів війни переймали досвід у фахівців із фізичної реабілітації, які працюють у госпіталі на 500 ліжок міста Чикаго. Реабілітаційний процес в цьому госпіталі розпочинається відразу після оперативного лікування, фізичні реабілітологи складають індивідуальну програму кожному пацієнту. На 500 ліжок у них працює 145 фізичних реабілітологів! В короткий термін пацієнт відновлює втрачені функції та повертається до повноцінного життя.

В Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни поки що працює чотири фахівці з фізичної реабілітації, а нещодавно отримане спеціальне обладнання дає можливість проводити якісну фізичну реабілітацію у короткий термін.

— Чи є дані, скільки військових потребують фізичного відновлення та вже пройшли таку реабілітацію?

Оскільки Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни є координаційним центром з реабілітації учасників АТО в мережі госпіталів, нами проводиться збір та аналіз інформації з усіх областей України у потребі та видах реабілітації демобілізованих воїнів АТО. А з отриманням благодійної допомоги від трастового фонду НАТО — апаратів активно-пасивної розробки суглобів — з метою виявлення чіткої потреби нами зібрана інформація про кількість демобілізованих учасників АТО, які мають пошкодження суглобів та потребують відновлення їхніх функцій. Це понад 1800 бійців, 654 з яких є інвалідами.

Не залишити жодного бійця поза увагою медицини — під таким гаслом ми і працюємо. Тому регулярно проводимо моніторинг кількості пролікованих. Так, станом на 1 листопада мережею госпіталів було проліковано 18 391 учасник АТО, 721 перебував на лікуванні. У Центрі проведено реабілітацію близько 2 тис. бійців, щодня перебувають на реабілітації близько 100.

— Які перешкоди існують наразі для ефективнішої роботи госпіталю та якими є шляхи вирішення проблем?

— Важливою є потреба у кваліфікованих кадрах. Як я зазначав, наразі в нас лише чотири фізичні терапевти на 600 ліжок, однак ми працюємо над збільшенням кількості спеціалістів.

Реабілітація має бути комплексна: медична, фізична і психологічна. Процес має бути безперервним і фаховим. На жаль, сьогодні є приклади, коли людина зі своїми проблемами сидить вдома й не бачить виходу. Бійці не знають, куди звертатися. Не всі спеціалісти обізнані про можливості мережі госпіталів та порядок направлення учасників бойових дій на лікування і реабілітацію. Це питання потребує більшого висвітлення і донесення відповідної інформації до суспільства.

Кожен боєць АТО, який отримав статус учасника бойових дій чи інваліда війни, має право на лікування та реабілітацію в Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни. Для цього потрібно отримати направлення в обласному госпіталі ветеранів війни за місцем проживання або безпосередньо звернутися до Центру за телефонами 050-428-23-50 або (04567) 5-28-93(94).

 



загрузка...

Читайте також

Коментарі