Пропаганда в Росії — якщо завтра війна

Пропаганда в Росії — якщо завтра війна

Російська телепропаганда привчає росіян не боятися «великої війни», навіть ядерної, вважає Ігор Ейдман.

Пригадую такий випадок. Під час чергового загострення радянсько-китайських відносин гурт п’яненьких підлітків затягнув у вагоні електрички відому дворову пісеньку: «Летимо бомбити Китай!». Пасажири, серед яких було немало людей літнього віку, обурилися. Пригадую немолоду жінку, що кричала: «Шмаркачі, що ви знаєте про війну, страшніше за неї нічого немає!»

Покоління, яке пам’ятало жахіття війни, ненавиділо та боялося її. Війна для нього була великою особистою бідою. Можливо, завдяки цьому постсталінське керівництв Радянського Союзу, попри всі конфлікти, так і не пішло на масштабне воєнне зіткнення з ідеологічно ворожим «капіталістичним світом».

Путінське покоління російської еліти — перше, що народилося після завершення Другої світової. Для нього, як і для більшості сучасних росіян, війна вже не трагічний особистий досвід, а фанфари та паради «Дня перемоги», хвацьке самовихваляння ювілейних свят. Можливо, в цьому одна з причин того, що путінська влада дозволяє собі проводити на міжнародній арені агресивну воєнну політику, а пропаганда успішно втокмачує населенню, що в цьому немає нічого страшного.

Медаль за місто Вашингтон

Останнім часом багато російських політиків та пропагандистів ведуть на телебаченні мову про воєнну загрозу в підкреслено молодецькому, легковажному тоні. Так вони привчають людей не боятися війни, в якій «ми обов’язково переможемо». Те, що раніше можна було почути лише від підлітків з підворіття, які хильнули, тепер лунає на центральних каналах у прайм-тайм.

Генерал-полковник Леонід Івашов в програмі «Вечір з Соловйовим» натхненно читає хуліганські віршики про російського солдата «з медаллю за місто Вашингтон», який сидить серед руїн американської столиці. Від США «експерти» переходять до Німеччини. «Ми б взяли Берлін — але де там (у разі війни) Берлін?… Лише пустеля та димок!», — замріяно зазначає Володимир Жириновський. В іншому випуску цієї програми Віктор Мізін із МДІМВ заспокоює телеаудиторію: «Маленької війни з застосуванням ядерної зброї нам лякатися не слід — маємо чудовий ядерний щит».

Складається враження, що йдеться не про загрозу ядерної катастрофи, а про перспективу участі в якійсь спортивній першості, де слід перемогти за будь-яку ціну. Не біймося, хлопці, вперед! Сімферополь, Донецьк, Луганськ вже захопили. Алеппо в руїнах. Хто там на черзі? А чи не пора нам, друзяки, замірятися на Вашингтон та Берлін?

І ніхто серйозно не пробує зупинити цю мілітаристську вакханалію. Путін, щоправда, недавно демонстративно розкритикував пропагандиста Кисельова, який філософствував про ядерний попіл, на який Росія може обернути США. Однак після цього агресивний тон пропаганди, якою керують в «ручному режимі» з путінської адміністрації, не змінився. Либонь, ця заява була просто піар-ходом, розрахованим на західну аудиторію.

Войовнича ірраціональність

Пропаганда війни працює досить ефективно. Майже половина росіян побоюються, що нинішнє загострення відносин Росії та Заходу навколо Сирії може призвести до Третьої світової війни. Здається, всі вони мали б виступити за негайне припинення цього протистояння, яке загрожує глобальною катастрофою. Однак лише трохи більше чверті респондентів вважає, що Росії слід припинити втручатися в сирійські події та зупинити бомбардування. Тобто, багато росіян готові піти на ризик нової світової війни заради продовження сирійської авантюри.

Мілітаристська психологія завжди ірраціональна. Після анексії Криму 80 відсотків респондентів заявили про готовність до військового конфлікту з Заходом через півострів. І немає підстав думати, що зараз ситуація дуже змінилася. Однак при цьому лише третина росіян сподівається, що Росія переможе НАТО в разі війни, а більше половини вважає, що в ній не може бути переможців. Тобто багацько росіян ладні при потребі воювати за Крим з Заходом, хоч при цьому й розуміють, що в цій війні їхній країні не перемогти…

Що росіянину добре…

Ірраціональність, яку пропаганда нав’язує російській громадській свідомості, особливо кидається в вічі на тлі німецького раціонального ставлення до військової загрози. Близько третини німців бояться військового зіткнення між Заходом та Росією, але при цьому вони категорично не бажають воювати з нею.

У Німеччині, взагалі, один з найнижчих у світі (13 відсотків) рівень особистої готовності людей до участі у військових діях. Німці намагаються всіма засобами відвернути загрозу війни. Більшість з них негативно ставиться до Путіна, але заради миру готова до компромісу навіть з ним. Три чверті жителів Німеччини підтримують зусилля Меркель щодо пошуку можливостей для діалогу з російським президентом.

Хвіст може почати виляти собакою

Не думаю, що в сучасній Росії хтось всерйоз прагне розв’язати світову війну. Всі ці військові тривоги, брязкіт зброєю на російських телеканалах — лише пропагандистська гра. Але й вона вкрай небезпечна. Інформаційний «хвіст», як це не раз вже було в історії, може почати виляти «собакою» реальності.

Такої агресивної пропаганди, як тепер, не було навіть в післясталінському Радянському Союзі. Під її впливом люди можуть дозволити втягнути себе в будь-яку катастрофічну авантюру. Тож загроза того, що нова холодна війна переросте в гарячу безпрецедентно висока.

Автор: Ігор Ейдман, соціолог, публіцист, автор книг «Соціологія інтернет-революції», «Нова національна ідея Путіна», а також книги німецькою мовою «Das System Putin. Wohin steuert das neue russische Reich?» (Система Путіна. Куди рухається нова російська імперія?».

источник: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі