Коментар: Сеанс масового фінансового стриптизу українських чиновників

Коментар: Сеанс масового фінансового стриптизу українських чиновників

Перше електронне декларування чиновниками майна шокувало українців тим, що вони побачили у деклараціях «слуг народу», вважає журналіст Сергій Руденко. Коментар спеціально для DW.

30 жовтня в Україні завершився процес електронного декларування майна чиновниками. Уперше за всю історію держави 115 тисяч осіб зробили опис усього майна, яким вони володіють. Задеклароване вражає і розум, і уяву багатьох. Досі шоковані журналісти, соцмережі та, звісно, українські громадяни. Надалі — справа за антикорупційними органами, які мають перевірити законність набуття усього цього майна.

Майнова амністія

Електронне декларування, на якому наполягав Євросоюз, можна вважати першою майновою амністією для українських чиновників. Віднині їм більше не доведеться записувати свої заощадження та майно на бабусь, дідусів, тещ та котів, як це було раніше. Понад те — дані про майновий стан «слуг народу» перебувають у публічному доступі.

На відміну від інших декларацій, які повинні подавати усі держслужбовці, е-деклараціявключає дані про майно не лише декларанта, але і його родичів, включно з ювелірними виробами, дорогими винами, антикваріатом, готівкою тощо. Неподання декларації або наведення завідомо хибної інформації передбачає кримінальну відповідальність для декларанта. В останній день, відведений законодавством, свої декларації подали генеральний прокурор Юрій Луценко, президент Петро Порошенко та лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко. Ті люди, які, по ідеї, повинні були задавати тон у цій непростій процедурі електронного декларування майна українськими чиновниками. Натомість провідні політики тягнули до останнього. Чому? Схоже, політична еліта країни до останнього сподівалася на чергове відстрочення термінів декларування.

Церкви, будинки, вино і готівка

До початку електронного декларування ніхто собі й не міг уявити, яка грошова та майнова маса перебуває на руках в українських чиновників. Уявити собі, два колишніх бізнесмени, а зараз народні депутати України Богдан і Ярослав Дубневичі мають готівкою 700 мільйонів гривень. В інших декларантів суми кешу менші. У того ж прем’єр-міністра Володимира Гройсмана і його дружини «під подушкою» — майже два мільйони доларів. Стільки ж у родини головного податківця країни Романа Насірова.

Відсутність статусних наручних годинників, картин, антикваріату, ювелірних виробів, VIP-машин, будинків і квартир — радше виняток для вищих посадових осіб в Україні. Серед оригінального, що потрапило в декларацію, — приватна церква у колишнього першого секретаря ЦК ЛКСМУ, а нині народного депутата Анатолія Матвієнка; чотири білих і один чорний діамант, колекція вин із 760 пляшок у міністра внутрішніх справ Арсена Авакова; 52 земельні ділянки у народного депутата Дениса Омельяновича.

Звісно, серед декларантів є люди, які довго займалися бізнесом. Їм буде простіше пояснити походження накопиченого майна. Питання лише в тому, чи заплатили вони з нього податки. Ті самі чиновники, які все життя перебували на державній службі, будуть вимушені розповісти антикорупційним органам про походження своїх мільйонних капіталів, будинків і квартир.

Що далі?

Електронне декларування в Україні вже назвали сеансом масового фінансового стриптизу чиновників. Уперше за 25 років незалежності українці побачили, як живуть «слуги народу». Раптом виявилося, що у країні, яка воює, перебивається від одного кредиту МВФ до наступного, де мінімальна зарплата — 60 доларів США, існує цілий прошарок людей при владі, які володіють незліченними багатствами, більша частина якого перебуває у сейфах та під

Звісно, у тих умовах, у яких зараз перебуває українська економіка (більше 60 відсотків у тіні), по-іншому, напевно, бути не могло. Але за майже три роки, які минули після Євромайдану, у питаннях ведення бізнесу в Україні нічого кардинального не змінилося. Зарегульовані процедури, відкати, наїзди — це спадщина епохи Віктора Януковича, яка продовжує існувати і за нинішньої влади.

Утім, головне питання після завершення електронного декларування — як цивілізованому світові пояснити ці сотні-мільйони кешу в руках українських чиновників. Про що треба після цього говорити офіційному Києву, який представляють міністри-мультимільйонери, із представниками МВФ і країн, які надають Україні фінансову допомогу? Як прем’єр-міністр, який тримає гроші не на банківському рахунку, а готівкою, зможе переконати іноземних інвесторів довіряти українській державі? Як мають чинити бізнесмени, який закликають підтримати національну валюту, а у той же час голова Національного банку та президент України тримають заощадження на депозитах у доларах, а не у гривнях? Усі ці питання — не даремні. Зараз ніхто не може спрогнозувати можливі наслідки процедури електронного декларування. Але очевидним є одне: Україна проходить важливий і необхідний етап. Етап, який, можливо, змусить політичну еліту країни думати не лише про свою кишеню, але і про країну. А виборці, озброївшись знаннями про майновий стан «слуг народів», слід очікувати, відтепер будуть більш вимогливими до них під час передвиборчих кампаній.

джерело: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі