Правова позиція ЕПЛ щодо пропозицій Президента України щодо законів № 1639-VІІІ, № 1640-VІІІ або закриття Гарантом дверей до європейських екологічних законів. Порівняльна таблиця.

До всіх, кого це може стосуватися

Міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина» (надалі – ЕПЛ) висловлює глибоку стурбованість ситуацією, яка склалася щодо винесення Президентом України вето стосовно двох екологічних євроінтеграційних законів, які були прийняті Верховною Радою України 4 жовтня 2016 року.

ропозиції, надані Президентом України до Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» та Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», є невмотивованими, подекуди відверто помилковими, а також такими, що не містять конкретних пропозицій, і такими, що вже неодноразово розглядалися, і обґрунтовано відхилялися розробниками законопроектів. Це свідчить про свідоме маніпулювання правом вето, що підтверджуємо фактами, викладеними нижче.

Відповідно до ст. 102 Конституції України, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Отже, ст. 94 Конституції України, яка передбачає право вето у Президента України, повинна враховувати сфери його функцій.

Президент, як гарант Конституції України, добре обізнаний із такими її статтями, як ст. 13 (право власності народу України на природні ресурси), ст. 16 (право на екологічну безпеку), ст. 50 (безпечне для життя і здоров’я довкілля). Право на екологічну безпеку деталізується Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 50, яка визначає екологічну безпеку як такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Запровадження стратегічної екологічної оцінки та оцінки впливу на довкілля є заходами екологічної безпеки, запровадження яких впливатиме на гарантування народу України їхніх конституційних прав.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Відповідно до висновків Комітету з дотримання Оргуської конвенції, Конвенції ЕСПО та на виконання Угоди про асоціацію (30 додаток містить такі зобов’язання) Україна має обов’язок перед міжнародною спільнотою запровадити в Україні процедуру оцінки впливу на довкілля та стратегічну оцінку на довкілля. Відповідно до Указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна — 2020″» Президент визначив, що вектор розвитку України — полягає у забезпеченні стійкого зростання економіки екологічно невиснажливим способом, вектор безпеки — полягає у забезпеченні життя та здоров’я людини через безпечний стан довкілля.

Тому не зрозуміло, чому Президент та АПУ протягом відведених законодавством 15 днів не зробили фахового постатейного аналізу, не надали постатейних пропозицій, не надали обґрунтування цих позицій. Надані Президентом пропозиції до Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку» свідчать про те, що він не ознайомився із останньою версією Закону. Пропозиції відсилають до неіснуючих статей, не наводяться приклади абстрактності норм, правової невизначеності та суперечності. Такі пропозиції неможливо врахувати, оскільки вони не містять жодного конкретного зауваження. А занепокоєність щодо можливої перевірки бюджетних документів свідчить про нерозуміння суті стратегічної екологічної оцінки, головною метою якої є забезпечення такого стану, коли екологічні питання, зокрема пов’язані зі здоров’ям населення, ретельно враховуються під час розробки планів і програм, а не аналіз фінансових механізмів розподілу коштів.

В основному запропоновані Президентом України пропозиції до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля” № 1639-VІІІ демонструють низький рівень розуміння останнім суті інституту ОВД і змісту реформи екологічної оцінки як інструменту державного регулювання, яка пропонується цим законом. Президент не усвідомлює, що процедура ОВД запроваджується на заміну інституту державної екологічної експертизи, відтак ні кількість дозвільних документів для започаткування планованої діяльності, ні строки їх видачі у зв’язку із прийняттям цього закону не збільшаться.

Президент нарікає на можливість збільшення корупційних чинників під час прийняття рішень про провадження господарської діяльності. Разом з тим, Закон № 1639-VІІІ є чи не першим українським законом, який передбачає офіційне опублікування через Єдиний реєстр з ОВД усіх документів, на підставі яких приймається рішення з ОВД. Загальновизнано, що саме відкритість і прозорість процедури є запорукою зниження корупційної складової.

Окремі сформульовані Президентом пропозиції не відповідають міжнародним документам та директивам ЄС, на впровадження яких цей закон розроблений. Так, зокрема, Президент пропонує виключити із сфери ОВД господарську діяльність у зоні Чорнобильської катастрофи, а також масштабні та важливі для відновлення економічного потенціалу держави інфраструктурні проекти, а також змінив діяльності та об’єктах щодо їх впливу на довкілля. Передбачення законом таких виключень, а також не охоплення процедурою ОВД змін в діяльності та об’єктах становило б неповне виконання Україною своїх зобов’язань, в тому числі, в рамках Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та домовленостей в рамках Енергетичного співтовариства.

Інші пропозиції Президента є відверто помилковими. Так, є нарікання на порушення принципу юридичної визначеності як складової конституційного принципу верховенства права, оскільки законом не визначається орган (посадова особа), уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, що запроваджуються законом. Разом з тим, Президент не добачив, що саме такі зміни передбачені до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка визначає повноваження відповідних органів. Так само помилковими є зауваження Президента щодо суперечностей між Законом “Про оцінку впливу на довкілля” та спеціальним Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Останній не передбачає вимоги щодо застосування обмеження діяльності (зменшених обсягів викидів і скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів) виключно за рішенням суду; така вимога передбачена лише щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Отже, враховуючи наведене вище, можна зробити два висновки: або Президент свідомо розхитує і так не стабільну політичну ситуацію у країні та свідомо йде на порушення та невиконання попередніх обіцянок, зокрема, тих, що європейські двері демократії для нашої країни ніхто не може закрити, або про те, що від Президента приховують правдиву інформацію про ветовані закони з метою отримання одномоментної користі кимось із його оточення.

Позиція Президента з означених законів є особливо прикрою з огляду на те, що країна близька до екоциду. Доказом того є факти екологічних катастроф, що трапляються протягом останніх років: є лісоруби, що нищать ліс, є бракон’єри, яких не зупиняє діюче законодавство, є бурштинові республіки, з якими влада не може справитися, є нищення Карпат і отруєні ріки.

Позиція Президента з означених законів є особливо прикрою і з огляду на те, що ці два закони є результатом багаторічної роботи українських та європейських експертів за фінансової підтримки Європейського Союзу. Позиція Президента перекреслила тривалу титанічну якісну працю команди експертів в тому числі і проекту ЄС. Таким чином, значні кошти платників податків ЄС були витрачені намарно. Повернення законів на повторний розгляд означатиме нові багаторічні баталії з прихильниками хаосу у сфері охорони довкілля та повторне марнування бюджетних коштів і коштів європейських донорів, що є абсолютно неприпустимим з точки зору раціонального управління. І тут ми маємо питання до донорів? А чи варто підтримувати країну у такому нераціональному управлінні?

Враховуючи вище наведене, те, що пропозиції Президента є невмотивованими, а крім того, були подані за межами 15 денного строку, вимагаємо оголосити Закон України «Про стратегічну екологічну оцінку», Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» такими, що підписані та направити їх на опублікування.

У додатку аналіз пропозицій Президента України до Законів «Про стратегічну екологічну оцінку», «Про оцінку впливу на довкілля».

Звернення є відкритим до підписання

Олена Кравченко, виконавчий директор ЕПЛ

Алексєєва Єлизавета, керівник інформаційно-аналітичного відділу ЕПЛ

Ольга Мелень – Забрамна, керівник юридичного відділу ЕПД

Софія Шутяк, юрист ЕПЛ

Ганна Хомечко, керівник проектів та програм ЕПЛ



загрузка...

Читайте також

Коментарі