Поки тривають останні покази 46-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість», ще не пізно поділитися з вами враженнями від стрічок, показаних протягом останніх фестивальних днів.

Кам’яне серце/Hjartasteinn, реж. Ґутмундур Арнар Ґудмундссон, Ісландія-Данія, 2016. Глухе рибальське селище в Ісландії. Двоє підлітків– Тор і Крістіан – бурхливо проводять літо: поки один намагається підкорити дівоче серце, інший виявляє нові почуття до найкращого друга. Коли літо закінчується і сувора ісландська природа знову вступає у свої права, настає час залишити дитячий майданчик і зустрітися із дорослим життям.

Історія дорослішання і усвідомлення власної гомосексуальності, що призводить до трагічних наслідків навіть у такій прогресивній країні, як Ісландія. Насправді стрічка не залишає по собі яскравих вражень, адже не зовсім стандартним любовним трикутником сьогодні мало кого здивуєш. Фільм не потрапив до спеціальної програми «Sunny Bunny», а його місце в основній конкурсній програмі підлягає великому сумніву. 6/10.

Алоїс/Aloys, реж. Тобіас Ньолле, Швейцарія-Франція, 2016. Дивакуватий приватний детектив Алоїс спостерігає за життями інших та фільмує їх на камеру. Після смерті батька, він напивається і засинає просто в автобусі, а прокинувшись, виявляє втрату камери та всіх записів. Згодом він отримує дзвінок від таємничої жінки, яка шантажує його, вимагаючи погодитися на незрозумілий експеримент. Алоїс закохується в голос на іншому кінці дроту і повинен зібратися з силами, аби врешті пробитися крізь свою самотність.

З офіційного синопсису складається враження, що ми маємо справу з класичним трилером з шпигунством, плівками, шантажем та іншими його атрибутами. Але це не зовсім так. Алоїс – це по-німецьки екзистенційна історія про одинокі й хворі душі, які змушені вигадувати уявних друзів для свого герметичного світу. Така практика неодмінно призведе до психологічних розладів, хоча, з іншого боку, такими ж розладами вона й породжується. Фільм іноді вдається до сюрреалістичних прийомів, але в кінцевому рахунку усі вони працюють на жорсткий реалізм самотності і відрізнити справжню реальність від тієї, яка у головах героїв, зовсім просто. Це трохи вбиває інтригу, але однозначно працює на вже згаданий екзистенціалізм. 7/10.

Нетеперішність/ Nesamasis laikas, реж. Міколас Вільджюнас, Литва, 2014. Головний герой Тадас шукає відповіді на питання, які цікавлять також багатьох його однолітків, що досягають повноліття поміж ностальгійними соціалістичними мріями дитинства та ідеалами молодої демократії, яка невпинно крокує вперед.

Насправді, офіційний синопсис не говорить про фільм майже нічого. Це й не дивно, адже, зважаючи на досить умовний наратив стрічки, переказувати його непросто. Краще сказати, що фільм виконаний у чудових осінніх кольорах і весь просякнутий осіннім навскісним м’яким світлом. Темп стрічки та її загальний настрій цілком відповідає цій теплій осені, і все це разом з саундтреком створює напрочуд гармонійну картину. Продюсерка фільму стверджує, що це було «практично безбюджетне» кіновиробництво, тому стрічку можна переглядати як посібник для режисерів-початківців. Дуже атмосферне кіно. На мою думку, це один з найцікавіших фільмів цьогорічної «Молодості». 7/10.

Оголені/rfiakt, реж. Карой Естерґайош, Угорщина, 2006. Тібор, письменник середнього віку у творчій кризі, залишає дружину, щоб поринути в романтичну “Одіссею”з19-річним проститутом Жолтом, який мало чим нагадує музу. До старіючого письменника нарешті приходить натхнення, але разом із ним з’являються небезпека і відчай.

Дивний фільм, який часом намагається вдавати з себе творіння Пазоліні, а насправді являється старомодно знятою стрічкою з морально-етичними проблемами, які сьогодні (лише через 10 років після виходу стрічки) уже видаються застарілими. Від гомосексуального зв’язку пристарілого письменника у кінцевому рахунку залишається банальний і старий як світ адюльтер. Навіть можна сказати, що глядач залишається до певної міри обманутим, адже гомосексуальність у фільмі виявляється просто яскравою «заманухою», якою автори стрічки намагаються епатувати угорського глядача 2006-го року. А мотивація і поведінка «проститута» Жолта читаються настільки явно, що повірити в те, що старий письменник (який взагалі-то має розбиратися в людях, психології, характерах) не усвідомлює, що «попав на розводняк», просто неможливо. Але у стрічці є один гарний кадр. 6/10.

Заключними фільмами «Молодості-46» для мене стали короткометражки з національного конкурсу. Варто сказати, що останні кілька років українське кіно прогресує. Молоді українські режисери уже набили руку на технічних аспектах і сьогодні картинка виглядає набагато кращою, аніж, наприклад, два роки тому.  А от з ідеями, драматургією, наративом – біда. Хочеться виділити фільм  Вадима Шапрана «Знайти вихід», де головний герой усвідомлює, що він потрапив у короткометражку і намагається щось із цим робити. Любителям мультиплікації також сподобався досить оригінальний та якісно зроблений мультфільм «Кінець» Микити Лиськова про сюрреалістичний світ, у якому речі і явища виявляються зовсім не такими, до яких ми звикли.

Але особисто мене найбільше вразив фільм «Цвях» Філіпа Сотниченка. Майже вся стрічка складається з чийогось хоум-відео, знятого у 1995-96 роках на столичному Подолі. На відео зафільмовано сімейний вечір-прощання з молодою дівчиною-скрипалькою, яка емігрує до Німеччини. Застілля сповнене таких знайомих нам гучних слів про те, що «все буде добре» і майбутнє обов’язково буде кращим за теперішнє. Але вулиця Верхній Вал у 2016 році виглядає такою ж обшарпаною, як у 1996-му, і перед поворотом з Межигірської на Вали водію такого ж пошарпаного трамваю так само доводиться виходити з кабіни і ломом вручну переводити колію.

Загалом цьогорічна «Молодість» справила гарне враження. До організацію фестивалю навряд чи можна пред’явити серйозні претензії, як і до власне фільмового наповнення. Незважаючи на оптимістичну назву, «Молодість» – це завжди депресивне кіно. Але водночас, це рефлексивне, критичне, прогресивне і якісне кіно. Залишається лише подякувати усім, хто був причетним до організації цього дійства, і чекати наступного сезону.

Молодість продовжується.

Ярослав Остафійчук, Соцпортал



загрузка...

Читайте також

Коментарі