Чому зарплати і пенсії в Україні нижчі, ніж в Європі

Чому зарплати і пенсії в Україні нижчі, ніж в Європі

Гірше за Гондурас та Нігерію. Чи може Україна дозволити собі високі соціальні виплати, повідомляє Олексій Геращенко.

Більшість людей, з якими доводиться розмовляти, переконані в тому, що працюють ефективно, а низький рівень заробітних плат в Україні є таким (правильне – підкреслити) через:

а) олігархів, які все вкрали

б) чиновників, які все крадуть

в) власників підприємств, які жадібні

г) Порошенка, бо відповідає за все

д) Гонтарєву, бо за курсу 5 ця зарплата в гривнях була б цілком пристойною

Але економічна статистика вперто подає трохи іншу картину. На економічній мапі світу нашими сусідами насправді є:

Нігерія 2 742,9
Гондурас 2 406,6
Східний Тимор 2 244,3
Судан 2 175,4
Україна 2 125,4
Узбекистан 2 120,8
В’єтнам 2 088,3
Папуа Нова Гвінея 2 084,7
Республіка Конго 2 032,3

Цифри в правій колонці показують на те, який ВВП на душу населення (в доларах США) створюється в країні. Наведені дані є офіційною статистикою міжнародного валютного фонду за 2015 рік.

Щоб це було зрозумілішим, уявіть наступні приклади. Якщо ви придбали дошки і змайстрували з них стілець, то різниця у вартості готового стільця і дощок, це той ВВП, який ви створили. Якщо придбали полотно і фарби й намалювали картину, яку хтось придбав, то різниця між вартістю картини і матеріалів, — це також створений ВВП.

Якщо ви робите все одноосібно, весь створений ВВП відповідає вашому як підприємця доходу. Якщо працюєте за наймом, то частина створеного ВВП піде вам у вигляді зарплати, частина піде на відновлення засобів виробництва, частину перерозподілить держава, взявши податки, а частину отримає власник у вигляді прибутку.

Тож бачимо, що зарплата – це завжди частка тої доданої вартості, яку було створено. Відповідно, рівень заробітних плат, пенсій і соціальних виплат в країні буде визначатися тим, який ВВП на душу населення в ній є. Неефективність зумовлює низький рівень ВВП на душу населення і відповідно бідність.

Розглянемо на прикладі. В наших сусідів поляків ВВП на душу населення в тому ж таки 2015 році склав 12495 доларів, тобто майже в 6 разів більше, ніж в Україні. Середня заробітна плата в Польщі в тому ж році становила близько 3900 злотих на місяць, або близько $980 на місяць.

Відповідно зі співвідношення ВВП випливає, що в Україні слід очікувати середньої заробітної плати приблизно в 6 разів менше або $160, що близько 4300 гривень. Звісно, це досить груба оцінка, від якої, втім, не має бути значного відхилення на практиці.

Порівняємо з даними Державної служби статистики України: в січні 2016 року середня заробітна плата становила 4362 гривні. Як бачимо, оцінка виявилася достатньо близькою.

Хтось може сприйняти як несправедливість, що за одну й ту саму роботу в різних куточках світу буде призначена різна платня. Але «робота» — це процес, а основним є результат, який у нас виявляється у багато разів менше, ніж навіть у не найбагатших країн Східної Європи.

Це, звичайно, погана новина, але є й добрі. Україна точно перебуває не на своєму місці, адже за всіма показниками, пов’язаними із розвитком людського капіталу, стоїть у всіх рейтингах значно вище за ті країни, які бачимо сусідами за економічними показниками.

За всіма індикаторами, пов’язаними з рівнем розвитку людських знань і здібностей, наша країна входить до топ-50 країн світу, тож має все ще нереалізований потенціал. В XXI столітті саме рівень розвитку людських умінь і навичок є основним драйвером зростання економіки.

Тому ніч найтемніша перед світанком, але й зорі на небі найкраще видно тоді ж. Ще 7-8 років тому світові аналітичні центри в оцінках розвитку економічного потенціалу країн світу пророкували Україні найвищі в Європі темпи зростання.

Але життя виявилося непередбачуваним, і вже котрий рік країна втрачає позиції в економічних рейтингах та ще й на фоні нестабільності і війни, які привніс у наше життя північний сусід. Тільки-но тренд переломиться, тільки-но проведені реформи вивільнять потенціал українців, економічне зростання неодмінно почнеться.

Але відстань, яку доведеться подолати до економічно достойного життя переважної кількості українців, вимірюється десятиліттями. Ми навряд чи маємо шанси досягнути рівня економіки вже згаданої Польщі раніше, ніж за 20 років. Хтось не погоджується чекати стільки часу, адже життя коротке. Збирає речі та їде до кращого життя.

І… найчастіше не стає там щасливим. Бо покращуючи в одну мить базові економічні умови, стикається з феноменом, який досліджує поведінкова економіка, а саме – швидкий виграш створює надмірні очікування; його треба повторювати знов і знов. Ідеальним з точки зору сприйняття, є поступовий невпинний ріст без надмірних стрибків. Та, звісно, життя завжди підкидатиме несподіванки до таких планів.

Висновки, які можна зробити:

  • Україна ще довгі роки матиме рівень життя, значно нижчий за середньоєвропейський; неможливий високий середній рівень оплати в країні, що посідає сусідні щаблі з Гондурасом і Конго.
  • Україна має великий потенціал для швидкого зростання, адже наше нинішнє місце не відповідає потенціалу наших людей.
  • Шлях до достойного життя буде довгим, але позитивна динаміка в житті людини має більше значення, аніж сита стабільність.



загрузка...

Читайте також

Коментарі