Чию долю повторить окупований Крим, — Панфілов

Чию долю повторить окупований Крим, — Панфілов

-В окупованій Абхазії періодично спалахує відчай. Його можна назвати невдоволенням, але з часом населення, здається, стало розуміти, що бути кимось незадоволеним вже немає сенсу. Тепер уже пізно ображатися на «братню» Росію, ображатися на Грузію вже втомилися. У сухумському пологовому будинку за тиждень загинуло п’ятеро немовлят – і абхази вибухнули вкотре відчаєм. Відчаю накопичилося багато – Facebook заповнений здивованими коментарями, більше схожими на риторичне безглузде питання – як ми до цього докотилися?, — пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Напевно, у багатьох, хто знайомий з абхазькою історією «незалежності», два роки тому з’являлося бажання роз’яснити кримчанам, що таке «братська допомога» Росії, що таке російські закони, але насамперед – у яке болото чиновницької тупості вони влазять. Але деякі російськомовні кримчани перебували в тому самому стані ейфорії, у якому були й жителі Абхазії, натхненні можливістю стати «незалежною державою» під керівництвом Кремля. Формально – так, ніби як незалежні, але ваш бюджет російський, війська стоять російські, відповідно – порядки теж російські.

Абхази 23 роки тому перестрибнули з недорозвиненого соціалізму в розвинений колоніалізм, суспільно-політичний стан, коли президентом обирають того, у якого більше зв’язків у Кремлі і який отримав більше благословень у різних московських кабінетах. Що тільки в цих кабінетах не говорили про майбутнє «незалежної» Абхазії – про мову і культури, про процвітання та визнання, про «грузин-фашистів» і вічну дружбу російського й абхазького народів.

Абхази 23 роки тому перестрибнули з недорозвиненого соціалізму в розвинений колоніалізм

Оскільки в радянських підручниках нічого не говорилося про геноцид абхазів під час російської окупації початку 19 століття, то лише люди похилого віку іноді похитували головами й мовчали. Вони трохи знали, як під час російсько-кавказької війни 1817-1867 років було винищено і виселено понад 80 відсотків, зникли етнографічні групи і територіальні громади садзів, ахчіпсуйців, айбговерців, цвіджів, псхувців, гумців, цебельдинців, дальців, які жили там. Повністю знищено цілий народ – убихи, які жили в районі Сочі – міста з грузинською назвою. З Абхазії в 19 столітті було депортовано в Туреччину понад 300 тисяч людей, які стали мухаджирами. Старі люди пам’ятають причину, за якої переважна більшість абхазів носять грузинські мегрельські прізвища – їх рятували грузини від репресій російської царської адміністрації, записуючи в документах своїми родичами. Що сталося потім з рештою народу добре знають у Кремлі, нацьковуючи абхазів проти грузинів.

Зараз лише деякі хочуть цікавитися історією, визнаючи офіційну версію про те, як грузини знищували абхазів і що Крим – це російська територія. Ще в жовтні 1997 року, через чотири роки після нової російської окупації, маріонетковий парламент Народного Зібрання Абхазії прийняв постанову «Про акт депортації абхазів (абаза) в XIX столітті».

Відтоді нічого не змінилося – винними в долі абхазів і раніше вважаються грузини, а не імперська Росія. На початку XIX століття лідер декабристського Південного товариства декабрист Павло Пестель у програмному документі товариства «Руська правда» писав про те, як Росія повинна вести свою політику на Кавказі: «Розділити всі кавказькі народи на два розряди: мирні і буйні. Перших залишити в їхніх оселях і дати їм російське правління та устрій, а других – силою переселити в середину Росії, роздрібнивши їх малими кількостями всіма російськими волостями. Завести в кавказькій землі російські селища і всім російським переселенцям роздати усі землі, відібрані в колишніх буйних жителів, щоб усім способом стерти на Кавказі навіть усі ознаки попередніх (тобто теперішніх) його мешканців і звернути цей край у спокійну і впорядковану область російську».

Історія з окупацією Криму повторює все те, що відбувалося двічі – у 18-му і 21-му століттях наслідки ті самі. Як і з імперською політикою в Криму так і у відношенні народів на Кавказі – окупація, репресії, терор, переселення. А потім довгі роки виправдання пропагандою своєї політики. У наслідках окупації винні хто завгодно, але не окупанти. Немає води в Криму – винні українці, огидна медицина в Абхазії – винні грузини. Хоча абхази і не приховують, що їздять в Тбілісі лікуватися, а коли повертаються, то стикаються з агресією сусідів і знайомих, у пресі «відщепенцям» приділяється величезна увага, соціальні мережі заповнюються прокльонами на їхню адресу. А коли зіткнуться самі з медичними проблемами – їдуть і лікуються, туди ж, у Тбілісі.

Кілька днів тому по Сухумі стала поширюватися інформація про загибель у пологовому будинку п’ятьох немовлят. Писали, що все це сталося буквально за один-два тижні. Агентство «Абхазія-Інформ» повідомило, що «три лікарі пологового відділення Республіканської лікарні – педіатр Н. А. Маркосян та акушер-гінекологи А. Д. Ласурія і Л. Б. Тужба – усунені від виконання своїх обов’язків на час проведення службової перевірки». Того дня пологовий будинок було оточено міліцією – родичі померлої новонародженої дитини в жорсткій формі вимагали справедливості.

Зазвичай патріотично налаштовані жителі «незалежної» Абхазії, які щодня міркують про «фашистів-грузинів», що заважають відродженню давньої культури і мови, тепер не приховують свого розчарування. Ахра Смир – громадський діяч і журналіст написав: «Схоже, що перебування Абхазії в системній кризі скоро скінчиться… паралічем. Ситуація починає бути схожою на ту, яку ще Ленін описував так: «Для революції недостатньо того, щоб низи не хотіли жити, як раніше. Для неї потрібно ще, щоб верхи не могли господарювати й управляти, як раніше». Схоже, що Абхазія до цього стану рухається зі швидкістю «Боїнга». Жити в безладі по-старому ми не хочемо, керувати цим бардаком якось інакше, по-новому, у керівників теж не дуже виходить. Так і живемо».

Через 24 роки від перших російських пострадянських окупацій і нової окупації – Криму і Донбасу, ситуація не змінюється. Спочатку потужний натиск за допомогою пропаганди і переконань у тому, що вірмени Карабаху, молдавани Придністров’я, абхази й осетини – найбільш переслідувані на цій грішній землі. Само собою, пропаганда передбачає і цензуру історії, коли йдеться тільки про багато разів перебрехану частину подій, а про те, скільки Російська імперія, а потім більшовики знищували абхазів і осетин, вірмен, молдаван, українців і росіян, не йдеться.

Проходить час, і наступає відчай, усвідомлення обману і безперспективність майбутнього. Відомий в Абхазії журналіст і головний редактор «Потрібної газети» Ізіда Чаніа пише у своєму акаунті: «За моєю інформацією, за два тижні в сухумському пологовому будинку померло 5 новонароджених дітей. Чому про це всі мовчать? Нехай або спростують цю інформацію, або пояснять, що відбувається».

Камма Гопія: «Дуже багато, дійсно, ховається. Але що ще більше обурює, це те, що всі знають, але мовчать, і ще роблять вигляд, що нічого не відбувається. Я зараз конкретно про те, що в пологовому будинку все платно».

Читати абхазький інтернет дуже цікаво, він нічим не відрізняється від російського – та сама російська мова, але без мату, ті самі соціальні проблеми, економічні, але політичні – інші. Єдине, до чого не дісталися кремлівські руки – до «свободи слова», яка поки що не загрожує російській політиці на Кавказі. Волелюбні абхази досі лають грузин і Грузію, лають свою нікчемну владу, але ніколи, тільки в рідкісних випадках згадують реального винуватця у своїх бідах. Так і продовжують жити у своїй «незалежній» невагомості.

Кримчанам ще належить усе пережити – абхазька «незалежність» і гра в «державу» – лише гра, всі інші проблеми – від Росії. Ніколи ще російська окупація за останні сто років не була на користь окупованих. Зараз ситуація ускладнюється економічною і фінансовою кризами в Росії, яка автоматично перепаде на плечі окупованих. Напевно, це буде вже інша фаза відчаю.



загрузка...

Читайте також

Коментарі