Події на Майдані та сході України оголили чимало проблем, які накопичила за часів незалежності Україна. За всі 25 років український народ, на жаль, не отримав тої влади, яка б своєю ціллю ставила не власні інтереси, а в першу чергу, інтереси держави. Але ті проблеми, які роками не вирішувала влада, перед загрозою втрати державності почали вирішувати прості люди, які показали приклад неймовірної самоорганізації та розуміння того, що потрібно вирішувати проблеми самостійно і не сподіватися на владу. Створився справжній волонтерський рух, який спочатку орієнтувався на допомогу учасникам АТО, а з часом волонтери, благодійники і меценати почали більше звертати уваги й на інші кричущі проблеми. Серед таких благодійників і Олександр Борисович Ференець, який є головою та засновником благодійного фонду «Фортеця», що з зими 2016 року активно діє на Київщині. З цією людиною ми поспілкувалися докладніше.

Олександре Борисовичу, Ваш благодійний фонд «Фортеця», мабуть, можна назвати лідером у сфері благодійництва у Київські області. Розкажіть, будь ласка, що Вас спонукало займатися благодійною діяльність?

Що мене спонукає займатися благодійництвом? То це, насамперед, щире бажання зробити якомога більше добрих справ. Знаєте, для мене прикладом справжніх меценатів є родини Терещенків, Ханенків, Симеренків – це підприємці та промисловці, які зробили себе самі. Вони вийшли з низів, але одночасно не забули, якого вони роду та звідки походять. Не закривали очі на біди українців того часу і, по мірі можливостей, допомагали. І подумайте тільки: пройшло стільки часу, як вони жили і творили, а пам’ять про їхні справи й досі живі. Це приклад високого визнання і життєвого успіху. Ці люди ввійшли в історію України. Навчитися заробляти гроші – це півсправи, а оволодіти мистецтвом раціонально їх витрачати – дуже складно. В Україні є дуже багато заможних людей, але не всі відчувають якусь соціальну відповідальність перед українцями, не всі витрачають кошти на благодійність. Знаю дуже багатьох заможних людей, які не є щасливими, тобто гроші не приносять їм радість.

Є така життєва мудрість: «Усього в могилу не забереш»,  і це, справді, так. Це моя така нехитра філософія життя. Не принесуть великі статки щастя, якщо поряд стільки біди. До того ж я отримую щире задоволення, коли благодійний фонд «Фортеця», який я створив, дарує якусь надію на краще, допомагає дітям та пенсіонерам. А як приємно знати, що ти допоміг комусь вилікувати страшну хворобу, що твої дії кардинально змінили життя людини на краще.

Але ж діяльність благодійного фонду не може охопити всі сфери в житті країни, допомогти всім, хто потребує допомоги. Я думаю, що Ви не раз ставали перед вибором: допомогти одному, але відмовити іншому.

Справа в тому, що ми не маємо безмежних фінансових можливостей. До того ж, у багатьох сферах діяльності ми фактично дублюємо і виконуємо функції, які має виконувати держава. Але чи то через байдужість чиновників, чи то через відсутність коштів, цього не відбувається. Через це, звісно, ми не можемо охопити все, що хотілося б. Ми вимушені обирати. Справді, нелегкі вибори були. Щомісяця до благодійного фонду «Фортеця» надходять сотні запитів про допомогу і від громадян, і від громадських організацій, і від державних закладів. Ми приділяємо увагу та розглядаємо кожний запит. І це, справді, дуже важко морально комусь відмовити. Бо люди, найчастіше, звертаються до нас у випадку, коли вже зневірилась у тому, що хтось може допомогти.

Проте, ми просто фінансово не можемо задовольнити всі клопотання. Це, мабуть, найважче у моїй діяльності, як благодійника. Мені важко від цього на душі, мене це гнітить. У першу чергу ми намагаємось допомогти дітям: не тільки особисто кожній дитині, а й опосередковано через школи, дитячі садочки. Будуємо дитячі майданчики, проводимо веселі свята для дітлахів. Бо дитинство – це такий швидкоплинний період життя, який неодмінно повинен викликати тільки позитивні спогади вже в дорослому житті. Недаремно психологи кажуть, що всі проблеми йдуть з дитинства. Якщо дитина не отримала необхідної любові від батьків, не бачила нічого хорошого, то їй буде важко стати гарним батьком.

Переконаний, що зараз в Україні є унікальний шанс підготувати молоде покоління, без ідеологічних штампів, з широким кругозором, розумне та патріотичне, яке просто знесе ту корумповану верхівку, яка зараз є. Влучно  колись сказав Оскар Уальд: «Найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими».

Олександре Борисовичу, скажіть, а чи зверталися до Фонду люди, яким потрібна оперативна допомога?

Звісно, бувають такі ситуації, коли від нашої допомоги залежало, чи буде людина жити. У своїй роботі ми враховуємо і такі критичні моменти, відгукуємось на них насамперед. І коли розумієш, що твоя допомога врятувала людині життя – це ні з чим не зрівняне відчуття.

Як Ви знаходите час на всі ваші справи? Де берете сили?

Насправді, часу дуже мало. Я намагаюсь охопити все: підприємницьку діяльність і благодійність. Працюю з ранку до пізнього вечора, майже без вихідних. Зараз я на такому відрізку свого життєвого шляху, що треба багато що встигнути, відпочивати буду пізніше.

 А сили знаходжу у своїй родині. Мої діти  приносять мені приємні клопоти, саме завдяки їм я можу морально відпочити. Моя чудова дружина є для мене підтримкою. Вона не дає мені впасти духом у складні моменти життя. Також черпаю сили у своєму рідному краї та моїх земляках.

Зрештою, сама діяльність благодійника надає сили. Хочеться творити і дарувати людям добро.



загрузка...

Читайте також

Коментарі