Організатори «Молодості» вирішили довго не запрягати і в перший же ж день фестивалю видали надпотужну програму, якої вистачило б на тиждень найвишуканішим поціновувачам мистецтва. Алехандро Ходоровскі, Ульріх Зайдль, Кім Кі Дук, Лав Діас, Сергій Лозниця, Сергій Параджанов і Юрій Іллєнко – це імена режисерів з топ-ліги. І якщо чергову ретроспективу українського поетичного кіно можна було сміливо пропускати хоча б тому, що ми вже неодноразово бачили ці фільми, то картини сучасних метрів хотілося подивитися усі відразу. Фантастична програма.

Свіжачок від Кім Кі Дука видався не зовсім властивим йому фільмом. У ньому розповідається про рибалку з КНДР, якого випадково заносить у води ненависних капіталістів з Південної Кореї. Ті намагаються йому «пришити» шпигунство, водночас пропонуючи традиційну програму інтеграції, яку Корея застосовує до біженців з Півночі. Але наш герой пам’ятає, що вдома у нього залишилась сім’я.  Незважаючи на кілька жорстких епізодів та загальну атмосферу жорстокості, чим так славиться Кім Кі Дук, Сітка абсолютно точно не належить до найкращих фільмів майстра. Ми знаємо, що звернення до трагічної теми розділення корейського народу на дві ворогуючі держави не завжди проходять у автора вдало. В першу чергу згадується нічим не примітна «Берегова охорона», яка навряд чи зайняла місце у списках улюблених картин кіноманів усього світу. У випадку ж Сітки справа зовсім не у «політичних» аспектах – у фільмі немає Жінки, присутність якої маркує найкращі стрічки автора і формує серйозний конфлікт.

Тим часом Лав Діас відзначився одним з найкоротших своїх фільмів. Жінка, яка пішла триває всього 227 хвилин, що для філіппінського режисера майже короткометражка. Втім це не значить, що глядачам від цього легше. Не кожен відвідувач цього сеансу «Молодості» зміг додивитись до кінця медитативне дійство про жінку, яку випускають на свободу після 30 років несправедливого ув’язнення. Чорно-біла контрастна картинка, статична камера, мінімальний монтаж, відсутність музичного супроводу явно не сприяють популярності стрічки серед широкого глядача. Чесно кажучи, в кінці фестивального дня фільм починає втомлювати з самого початку, і навіть ті відчайдухи, які прийшли з твердим наміром додивитись його до кінця, взялись поглядати на годинник ще на першій годині стрічки. Не менш чесно скажу, що фільм зовсім не вразив, незважаючи на голосне звання володаря «Золотого лева» Венеційського кінофестивалю. Ок, буду чесним до кінця – мене вистачило лише на половину фільму, з якої хвилин двадцять я успішно проспав. Втім, варто зауважити, що філіппінський режисер безумовно має свою унікальну кіномову, яка варта уваги просунутого глядача.

Загалом перший день «Молодості» порадував потужною програмою і відсутністю серйозних недоліків в організації. Така велика кількість стрічок великих режисерів протягом одного дня виявилась приємною несподіванкою і певним «забороненим прийомом» від фестивалю, адже подивитись усе було практично неможливо. Сподіваємось, наступні дні пройдуть також на високому рівні, особливо коли почнуться покази конкурсної програми.

Молодість продовжується.

Ярослав Остафійчук



загрузка...

Читайте також

Коментарі