Куди заведуть Путіна його провокації

Куди заведуть Путіна його провокації

На початку  конфлікту президент РФ вважав готовність своєї країни до ризику важливою політичною перевагою. А тепер ситуація змінилася.

Невдачі та припинення переговорів щодо сирійського конфлікту між США і Росією сигналізують не тільки про нову ескалацію конфлікту, але й про нове скачування двосторонніх відносин нижче рівня Холодної війни. Американський держсекретар Джон Керрі, ймовірно, вклав дуже багато часу й зусиль у спроби укласти угоду з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим, і переоцінив добру волю росіян, так само як і їхню зацікавленість у спільній антитерористичній операції.

Тим часом, інші провокації з російської сторони – кібератаки, пов’язані з виборами в США, імітації атак на американські судна й літаки в Балтійському та Чорному морях, а також вихід Путіна з угоди про утилізацію плутонію – можуть вказувати на те, що Кремль навмисно погіршує відносини, можливо, щоб новий американський президент був змушений розпочати чергове «перезавантаження». Чи може майже неминучий новий спазм у сирійському конфлікті довести відносини США і Росії до відкритого протистояння?

Москва прагне зображати своє військове втручання в Сирії як беззаперечний успіх, але ясно, що його було запущено в одній ситуації, розширено в інший, урізано в третій, а до цього часу він перетворився в щось, чого російське керівництво не очікувало. Це цікавий випадок для стратегічного аналізу, але ключовим питанням наразі є те, що може стати наступним операційним збоєм.

Кремль навмисно погіршує відносини, щоб новий американський президент почав чергове «перезавантаження»

Порятунок сирійського диктатора завжди був важливою, але не головною метою російської проекції сили, яка повинна була зробити одним із «незамінних» гравців на Близькому Сході. Майбутні військові навчання в Єгипті і часті переговори Путіна з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу є проявами цієї нової ролі Москви.

Але головною метою Росії завжди була участь у двосторонніх переговорах із США про майбутнє регіону. Москва знову й знову використала свої позиції в Сирії, щоб затягнути Сполучені Штати назад за стіл переговорів: Вашингтон зацікавлений у спільних операціях з боротьби з тероризмом, у врегулюванні кризи біженців і припиненні облоги Алеппо. На кожному із цих напрямів у Росії є свої важелі впливу.

Але атакувавши гуманітарний конвой ООН, який прямував в Алеппо, Росія завела свою цинічну гру занадто далеко. Посол США в ООН Саманта Пауер назвала її поведінку «варварською», і справедливо. Тепер Вашингтон не шукає шляхи домовитися столом із Москвою, а намагається оцінити діапазон можливих силових заходів для прориву блокади.

Крах переговорів застав Росію зненацька: вона вважала безпорадність політики США в Сирії чимось самим собою зрозумілим. Сполучені Штати озвучили неявні загрози авіаударів по сирійським авіабазам, що спонукало Росію розгорнути ракетні системи земля-повітря С-300 на базі в Тартусі (системи S-400 вже розгорнуті на авіабазі в Латакії). Це справжня ескалація.

Російські сили в Сирії (за оцінками, там знаходяться близько 4500 військовослужбовців) уразливі для тактичних ударів і вже несли втрати. Крім того, у росіян також мали місце часті технічні збої, які неодноразово призводили до авіакатастрофи. Нове загострення може підвести ситуацію до небезпечної межі.

На ранніх стадіях конфлікту Путін вважав готовність Росії більше ризикувати, особливо порівняно з Європою, важливою політичною перевагою. А тепер йому варто серйозно задуматися над тим, до яких наслідків може привести його режим нова ескалація.

 



загрузка...

Читайте також

Коментарі