Моль бородата: як жителі Донецька поставилися до вбивства Мотороли

Моль бородата: як жителі Донецька поставилися до вбивства Мотороли

Вбивство впливового бойовика незаконної ДНР Мотороли (громадянина РФ Арсена Павлова), вчинене ввечері 16 жовтня, викликало в Донецьку багато розмов. Однак почуття скорботи за «героєм Новоросії» ніхто не відчував. Мало того, деякі люди були обурені тим фактом, що траур за Моторолою триває довше, ніж, наприклад, за шахтарями, які загинули під завалом. І вже зовсім ніхто не повірив в те, що Павлова вбили українські диверсанти, незважаючи на всі старання «офіційних органів” незаконної ДНР.

Спочатку ніхто не повірив в те, що «обличчя Новоросії» — нехай і не дуже презентабельне, але ідеально «розкручене» пропагандистами – просто підірвали в центрі Донецька. Хоча Моторолі вже був знак – влітку в травматологічній лікарні на нього було скоєно замах. Після вибуху 24 червня в бойовика почалися проблеми з оком, через що він практично весь час ходив в темних окулярах.

Але вже осьомій ранку 17 жовтня (Арсена Павлова вбили ввечері 16 жовтня) бабусі на ринку обговорювали вибух, смерть і будували можливі версії. Ближче до сніданку загибель командира бандформування «Спарта» була, мабуть, єдиною темою, про яку говорили всі. У те, що Моторолу прикінчили українські диверсанти, не те що не повірили – це навіть не обговорювалося, хоча про це через півгодини після загибелі Павлова повідомили “офіційні особи ДНР». Потім, правда, вони схаменулися і повідомили, що почали «розслідування вбивства», не називаючи підозрюваних. Уявити, що якісь диверсанти в центрі міста, в будинку, який знаходиться в кварталі, що охороняється, спокійно майструють на тросі ліфта (або на його зовнішній стінці) вибуховий пристрій – важко, навіть маючи хорошу фантазію. Занести обладнання для вибухового пристрою, змонтувати, налаштувати – все це вимагає часу, між тим тільки на поверсі, де знаходилася квартира Мотороли, зазвичай чергували до чотирьох бойовиків.

— Дуже може бути, що в ліфті було ще якесь відеопристрій. Адже треба було дочекатися, щоб саме Моторола зайшов в ліфт, а не який-небудь сусід з п’ятого поверху. І як тільки спостерігач отримав сигнал з камери, він привів в дію детонатор дистанційно, — припустив колишній інженер, а зараз звичайний донецький пенсіонер Марк Леденьов.

Марк Петрович говорить: у його дворі в тихому Ленінському районі Донецька обговорюють тільки дві версії вбивства:

-Свої ж завалили, або росіяни. Та киньте ви говорити про диверсантів, чесне слово, вже набридло! Слово-затичка. Трохи вітер не так подує, так відразу кричать «диверсанти»!

Чим же Арсеній Павлов по кличці Моторола так насолив «своїм», в Донецьку здогадуються.

— Металобрухт не поділив, між іншим, з тим же Гіві (Михайло Товстих, ватажок іншого бандформування ДНР «Сомалі»). Донецький аеропорт на метал вже розпилений мало не до землі. Звідти вантажівки йшли забиті. А в минулому році Моторола і Гіві зійшлися, кому пиляти, кому заробляти на цьому. Трохи, кажуть, до стрілянини не дійшло. Але якось домовилися, знову друзі і все таке…

А роль росіян в інциденті розглядається, але без особливого ентузіазму.

— Як герой фільму «Ворошиловський стрілок» говорив: «Відстрілює вас хтось, касатиків!». Тут вже такий список показовий – Дрьомов, Мозговий, Жилін, Моторола та інші. Командири бойовиків, які могли людей за собою повести. То вони стали незручні, то просто нагрубили не тому, але факт залишається фактом. Відстрілюють їх нахабно, негарно – машини та ліфти підривають, або просто в упор кілька куль випускають, як у кафе «Вітерець». Типу «дивіться усі, що буде, якщо не виконують наказ зверху». Не знаю, чого там Моторола наробив, але ясно ж, що не за красиві очі його завалили, — це в розмову вступає чоловік середнього віку, шахтар Сергій.

Для багатьох донеччан, хто вірить в ідеали «російської весни», росіяни – це такі люди, що немов зійшли з плаката «Я — російський солдат», які приїжджають в Донецьк навести порядок. Зазвичай після цього підрозділу «армії ДНР» не дораховуються пари десятків «зелених». Порядок наведений.

— Якщо це росіяни – значить, було за що, — невпевнено каже бабуся з завантаженої картоплею візком-«кравчучкою». – Він, напевно, вкрав багато.

Наївну бабусю тут же інформують молоді: і вкрав, і віджав, і вбив. Список солідний, поважний. Але бабуся шкодує: «Дітей шкода його і жінку, сама залишилася. На що жити буде?».

Тут розмова переходить в русло підрахунку мільйонів, які залишилися після продажу вкраденого і віджатого. Обдумуються важливі речі: чи справжня дружина йому колишня «ополченка» зі Слов’янська Лєнка Колєнкіна, чи вона такою не вважається, тому що вони розписувалися за так званим «законам» ДНР, а в Росії у Арсена Павлова десь є офіційна дружина й син…

З’являється ще один співрозмовник і, вітаючись, повідомляє, що в ДНР оголосили триденний траур у пам’ять про вбитого. В повітрі повисає здивоване мовчання. Першим не витримує Сергій:

— Щоб їм повилазило. Значить, коли братани на шахті під завалом загинули, так один день траур був, а тут моль бородата – і три дні тепер його оплакувати?! – і йде, рясно матюкаючись на весь двір…

Є третя версія – злегка божевільна, як і останні два роки життя Донецька. Моторола — живий, відносно здоровий і вже десь надійно захований. Інсценізація власного вбивства допомогла йому замести сліди і сховатися від тих, хто дійсно задумував його прибрати.

— Тіло ж не показали, обличчя ніхто не бачив. На відео, коли виносили труп з ліфта, все це квадратиками закрили. Так що, може, і не Моторола там зовсім, — прикидає студент на ім’я Юрій. – Так у фільмах часто роблять, чому б і в житті це не повторити. Тим паче, що весь час були якісь знаки, та й він сам розумів, що рано або пізно його приберуть, він же не безсмертний. Когось пустив в розход в цьому ліфті, сам вибрався і накивав п’ятами, а за ним дружина з дітьми поїхала. Сховаються де-небудь у Росії або в іншій країні, так і будуть жити, грошики ж є.

Можливо, насправді хтось у Донецьку крадькома пустив сльозу за громадянином Росії Арсенієм Павловим, вбитим в чужій для нього країні. У всякому разі, у соцмережах деякі несамовиті панянки зізнавалися, що ридають ось вже другу добу. Свічки на аватарках, «пам’ятаємо-любимо-сумуємо», «помстимося» — це теж є, але… віртуально. У реальному житті Донецька черговий вибух і загибель чергового «героя Новоросії» не викликає нічого, крім млявого обговорення «що ж він накоїв». У випадку з Моторолою навіть це не обговорювалося – і так все було зрозуміло, що накоїв. Не виключено, що десь друзі і знайомі Павлова сидять задумливо над чаркою горілки, накритою шматочком хліба. Їм шкода, що все ось так негарно, недобре, прикро для нього закінчилося.

А іншим не шкода.

Інші цікавляться – хто наступний? Гіві? Захарченко? Пушилін? Гіркін?

І з захватом гортають соцмережі, де дотепники вправляються у створенні забійних жартів про «моделі Моторола-200″ та «батальйон спеціального призначення «Ліфт».

Місцеві телеканали швидко провели опитування на вулицях — мовляв, «Горюєте?».

«Сумуємо», — чітко відповідали досвідчені донеччани, котрі вже два роки прекрасно знають, як говорити правильно. Опитування показали по телебаченню — жартів в інтернеті побільшало.

Не шкодують. Просто сіпнулися від різкого звуку – і далі живуть.

«Помер Трохим – ну і бог з ним», кажуть.

Без жалості.



загрузка...

Читайте також

Коментарі