Як жінки будують стосунки з чоловіками – дві стратегії

Як жінки будують стосунки з чоловіками – дві стратегії

У багатьох жінок є дві улюблені і неефективні стратегії спілкування з чоловіками. Теплі жінки схильні ігнорувати свої кордони, а принципові ховають за цим фасадом невміння бути чуйною.

Про це у своєму блозі на НВ пише психотерапевт Марія Довгих.

Часто жінки, схильні потрапляти в любовну залежність, у взаэминах зі своїми чоловіками або виставляють дуже жорсткі непробивні кордони, або провалюють їх, і впускають на свою територію занадто далеко, не піклуючись про свій комфорт і безпеку.

— Я на все заради нього готова, а він об мене витирає ноги!

— Нехай помучиться і доведе, що гідний мене!

— Я ніколи не проявляю інтерес першою, це принижує жінку!

— Б’є, значить любить.

— Чоловік цінує тільки ту жінку, яка його ігнорує.

У всіх цих різних, але дуже знайомих послань є одна схожість: в них є явне спотворення кордонів. У багатьох жінок (на щастя, не у всіх!) в любовному арсеналі є дві улюблені і неефективні стратегії спілкування з протилежною статтю. Емпатичні, теплі жінки часто схильні ігнорувати свої кордони, поступаючись у всіх важливих позиціях об’єкту кохання. Жінки ж, яскраво і гучно декларуючи «гідність», вимогливі і принципові часто ховають за цим фасадом невміння бути досить уважною і чуйною до потреб свого чоловіка. Деякі жінки вміють використовувати, по черзі або впереміш, відразу обидві стратегії кохання. Хтось користується одним улюбленим прийомом. Але в таких відносинах жінка залишається незадоволеною. А кожна з цих стратегій формує співзалежний процес.

Про дитячий досвід

Часто в дуже вимогливих і надто м’яких жінок були схожі батьки в дитинстві: неадекватна, або безлика, налякана мати, іноді – конкуруюча з донькою; і деспотичний або емоційно нестабільний, лякаючий батько (іноді батько зовсім відсутній). Такі жінки з одного боку ідеалізують і поважають чоловічу владу і силу, якої у них немає, а з іншого – не можуть поважати свою жіночність і жіночу силу, оскільки їхні мами не дали їм такого прикладу.

Контакт зі своєю сексуальністю, здатність спокушати сприймається як єдиний можливий важіль впливу у цьому непередбачуваному світі. У таких родинах дівчаткам дається багато суперечливих послань. Пригнічується їхня ініціативність і самостійність, або заохочується тільки та, яка на чоловічий чи дитячий манер. Підростаюча дівчина не відчуває своєї жіночої цінності, зустрічається з забороною і придушенням своїй безпосередності або здорової агресії. Вона змушена або стати схожою на тата і прагнути в чоловічий світ, або залишатися інфантильною і несамостійною, вирішуючи всі свої життєві завдання через чоловіків, коханців і будь-яких впливових чоловіків.

Кордони в коханні

Теплі, поступливі, турботливі жінки – це про жіночність. Але якщо додати нестійкі кордони і невміння піклуватися про себе – це приманка для чоловіків-паразитів. У них, своєю чергою, так само страждає чоловіче достоїнство, рівноправні відносини для таких чоловіків дуже небезпечні, тому вступають у відносини вони тільки з тими, у кого з кордонами не дуже. Тут у позиції жінки, (усвідомлює вона це чи ні) є не тільки відчутні недоліки, але і не такі очевидні переваги. За відносинами з паразитами, аб’юзерами, стоїть сильний страх і відсутність досвіду самостійності, окремності. Низька самооцінка і відсутність контакту зі своєю жіночою силою та агресією. Всередині жінці не вдалося вирости, і швидше вона почувається як беззахисна дитина. І звісно, така жінка схильна витримувати у взаєминах занадто багато, щоб не втрачати об’єкт, який забезпечує її безпеку і виживання. З часом її особисті кордони практично перестають нею самою відчуватися. Якщо в сім’ї є діти – відсутність особистих кордонів у матері, а значить, і в сім’ї взагалі, так само сильно вплине на їхні межі та самооцінку.

Буває, що жінка мріє знайти сильного самця, щоб згодом він став ніжним, уважним і турботливим. Якщо це відбувається, потім вона знецінює його як чоловіка. Робить це вона, звісно, несвідомо. Якщо жінка провалює чоловічі кордони, їй складно його поважати і отримувати задоволення від близькості. І в цій позиції так само є свої переваги. Наприклад, страх близькості у неї настільки великий, що краще мати справу з безпечним партнером, котрий може й не викликати поваги. От тільки тут жіночого задоволення – мінімум. Зате часто є проблеми з отриманням сексуальної насолоди. Оскільки власна жіночність під забороною, через проекцію вона може проявлятися як сильні ревнощі до інших жінок, або надмірний контроль і тривожність. Стан бойової готовності до конкуренції — за все на світі і на кожному кроці. Ця напруга повинна забезпечувати безпеку власної самооцінки, яка дуже нестабільна і весь час коливається. І як не дивно – жоден чоловік, його увага, подарунки і обожнювання, які не бувають вічними, не можуть принципово вплинути на жіночу самооцінку. Так, ненадовго можна знизити напругу зовнішніми підтвердженнями своєї значущості. Але це працює – як бездонна бочка.

Взагалі все, що пов’язано зі штучною зовнішньою підтримкою самоцінності – або дуже хистке й ненадійне, або вимагає нелюдських зусиль нон-стоп, або пекельно дорого. Практика показує, що кілька років психотерапії коштують набагато дешевше і в сенсі фінансів і в особистому вкладенні сил.

Про формування жіночої самооцінки

Спочатку жіноча самооцінка будується в контакті з іншою жінкою. Чоловіки тут не владні. Це виключно жіноча територія зі своїми законами. Проблема в тому, що жінка з пораненою гідністю цю іншу знецінює раніше, ніж вдається щось від неї отримати. Адже маму вона знецінила… В терапії клієнтка може не витримати напруги, яку викликає особистість іншої жінки-терапевта. Якщо не виходить її знецінити, може бути важко впоратися з уявною занадто великою значущістю та авторитетом терапевта. Але звісно, всі ці труднощі переборні. І коли виходить, жінка-терапевт якраз може стати дуже хорошим партнером, який допомагає відновити доступ до жіночності.

Що робити в наявних стосунках?

Поки кордони у взаєминах розмиті – дуже складно виокремлювати свою відповідальність: не брати зайву, але й на чоловіка не перекладати. Жінки часто грішать тим, що звинувачують у всьому чоловіків – або він, мовляв, занадто деспотичний, або занадто безхарактерний, з усім похідним. Але ні до чого хорошого чи корисного це не призводить. Зона вашого впливу полягає не в тому, щоб намагатися змінювати його, а у вашій роботі зі своєю частиною відповідальності. Добре, якщо чоловік готовий разом з вами йти до сімейного психолога. А якщо ні…

Все, що можна реально робити – це відновлювати свої власні кордони, гідність і дивитися, що відбувається з партнером. Чи адаптується він до змін? Чи зможе він жити з жінкою, у якої самооцінка приходить в норму? Тому що це, без жартів, — випробування не для слабкодухих. Не всі витримують. І стосунки можна зберегти тільки з тим, хто витримає і підхопить за вами. А якщо немає у нього на це ресурсу – то часто жінка виявляє, що сама не готова продовжувати стосунки з таким чоловіком. І дуже справедливо. Коли гідність в нормі – з’являються інші партнери, яких це приваблює.

Деякі зараз вигукнуть: а чому ініціює зміни жінка, а не чоловік? Буває по-різному. Чоловіки і жінки ментально дуже відрізняються. Сильна стать більше схильна проявлятися зовні. Ініціювати процеси зовнішнього життя. Адже кожна з нас теж вибирає, чи пов’язувати життя з таким чоловіком, чи достатньо він статусний, чи сильний, чи надійний. Так само і стосунки – це сфера більшого впливу жінок. Тут чоловік радше, оцінюючи свої можливості і потреби, погоджується або не погоджується на ту якість взаємодії, яку пропонуєте ви.



загрузка...

Читайте також

Коментарі