Панфілов: Кремль не витримає холодної війни

Панфілов: Кремль не витримає холодної війни

Все частіше можна прочитати про те, що між Росією і Заходом може початися або вже почалася друга холодна війна. Мовляв, ось уже з’явилися розбіжності, дипломатичне протистояння і навіть періодична лайка, яку Марія Захарова чомусь вважає точкою зору всієї Росії. В цілому ж становище Росії швидше нагадує підлітка, що стоїть в кутку, ніж суперника Заходу. Твердження про холодну війну – лише можливість для Кремля собі полестити, – пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Та справжня холодна війна була продовженням «залізної завіси», яка була зведена ще в 1919 році. Більшовики захопили владу і не знали, що робити з численними обіцянками на кшталт – «земля – селянам», «заводи – робітникам» і квітчастими казками про комунізм і світле майбутнє. Відразу після більшовицького перевороту 1917 року була введена цензура. Головною умовою для її існування повинна бути ізоляція від зовнішніх джерел інформації, а тоді, в перші роки Радянської влади, зробити це виявилося просто.

Радянська Росія, а після захоплення колишніх околиць Російської імперії і створення з окупованих більшовиками територій – і Радянський Союз, повністю закрилася від зовнішнього світу, виховуючи агресивне суспільство, яке зі словами «миру – мир» йшло воювати і захоплювати все нові території. Після укладення пакту Молотова–Ріббентропа стало зрозуміло, що СРСР не зупиниться і після захоплення Східної Польщі може піти далі. Лише німецькі ревнощі й недовіра до Сталіна на час зупинили пориви радянського вождя володіти світом. Гітлер випередив свого недавнього друга і партнера.

Холодна війна почалася в 1946 році, коли стало зрозуміло, що Радянський Союз, що переломив хід Другої світової війни завдяки величезній західній військовій та продовольчій і технічній допомозі, не збирається віддавати звільнені країни Східної і Центральної Європи. Автором словосполучення «холодна війна» є письменник Джордж Оруелл, в березні 1946 року написав, що в грудні 1945 року «Росія почала вести «холодну війну» проти Британії і Британської імперії». У наступному році словосполучення стало офіційним терміном.

Путін дуже сильно намагається бути схожим на Сталіна, але виходить це комічно

Найімовірніше, після Другої світової війни Сталін вирішив розширити не тільки підконтрольні території – країни народної демократії, перетворивши Східну і Центральну Європу на соціалістичний табір на сорок з гаком років, але й спробувати шантажувати Захід своїм апетитом і багато далі. Навесні 1945 року Сталін вирішив, що СРСР готовий відібрати у Туреччини Дарданелли і побудувати там військово-морську базу, одночасно змінивши статус чорноморських проток. У 1946 році була реальна небезпека зробити соціалістичною й Грецію, куди за допомогою СРСР і за посередництва Болгарії, Албанії та Югославії доставляли зброю для грецьких повстанців. Через три роки комуністів у Греції розбили. У той же час, на Лондонській нараді міністрів закордонних справ СРСР зажадав надання йому права на протекторат над Тріполітанією (Лівією) – щоб контролювати в Середземномор’ї. До березня 1946 року посилилося протистояння із Заходом через відмову СРСР вивести окупаційні війська з Ірану.

У квітні 1949 року було створено НАТО, куди через три роки одночасно увійшли Туреччина та Греція. Роком раніше був створений Західноєвропейський союз – прообраз Європейського Союзу. Післявоєнна Європа відновлювалася після війни і розвивалася, Радянський Союз все більше закривався – посилилися репресії проти інакомислячих, скасування ГУЛАГу і критика сталінської політики не змінили ставлення до тих, хто, на думку Кремля, підривав комуністичний лад. У 1955 році був створений Варшавський договір, який називали противагою НАТО, але і до нього в 1953 році було Берлінське повстання, в 1956-му – Угорська революція, в 1968 році – «Празька весна». Москва як і раніше хвалилась перед Заходом перевагою в ідеології, але не могла приховати невдоволення жителів колишніх і нових колоній соціалістичного табору.

Радянська економіка виживала, вишукуючи нові можливості хоч якось заповнити дефіцит товарів першої необхідності і продуктів харчування. У гонитві за перевагою Радянський Союз витрачав величезні гроші на озброєння, одночасно фінансуючи «народно-визвольні» організації на Близькому Сході, в Африці, в Південно-Східній Азії і Південній Америці, частина з яких згодом стали терористичними, але СРСР як і раніше мріяв завоювати весь світ. Війна в Афганістані стала не тільки кінцем СРСР, але й завершенням холодної війни. Радянський Союз програв протистояння із Заходом, а оголошені перебудова і гласність були ознаками відчаю ідеології, що саморуйнувалася. Закінчився марксизм-ленінізм – закінчилася і холодна війна.

Сучасна Росія – зовсім не Радянський Союз. Звичайно, нинішній російський вождь дуже сильно намагається бути схожим на Сталіна, але виходить це комічно, а на ділі не виходить нічого. Небезпеку самоізоляції Росії вже видно, але це зовсім не залізна завіса, хоча Путін і намагається відтворити хоча б частково репресивну машину. Більшій частині росіян подобається жорстка рука і агресивність зовнішньої політики – перш за все тому, що радянська пропаганда виховала в декількох поколіннях радянських людей покірність і слухняність до вождів. Цей збірний «франкенштейн» складається з рецепторів, що реагують на заповіді марксизму-ленінізму про безкоштовну освіту і безкоштовну медицину, за що він готовий терпіти все – погану їжу й огидні дороги, чиновницьку корупцію і поліцейську вседозволеність.

Для повноцінної холодної війни у Росії немає не тільки залізної завіси, а й ідеології, яка об’єднувала радянських людей, обмежених в отриманні альтернативної інформації. Путін і тут намагається, але чекісти з минулого, які опинилися при владі, зараз розуміють безглуздість обмеження інтернету. КНДР це вдалося тільки тому, що країна знаходиться в стані самоізоляції 68 років – в 1948 році там не те що інтернету, але й телебачення не було. Зачинити Росію зараз вже не вдасться ще й тому, що вона з рештою світу пов’язана не тільки політичними або економічними відносинами, але й банківськими рахунками відповідальних російських чиновників і прокремлівських олігархів. Нарешті, російська економіка настільки слабка і залежить від продажу сировини, що говорити про відновлення виробництва ширвжитку, як це було в СРСР, не доводиться – закрита країна перетвориться на величезну барахолку, в якій погану ковбасу Мікояновського комбінату мінятимуть на старенький пилосос.

Ще якийсь час російській пропаганді вдасться утримати населення в тонусі, але робити це стає все важче й важче. В СРСР було легко говорити про загниваючий Захід, який ніхто не міг побачити, тепер це зробити простіше. Інша справа, що звичайні росіяни й самі не дуже туди рвуться – там треба знати мову і правила елементарної етики в поведінці, але значна частина все одно їде і вже знає, що таке фуа-гра або розбирається в сортах французького сиру й іспанського хамону. Агропром імені Ткачова таке не створить ще кілька десятиліть, а якщо й почне випускати якісні продукти, то вони будуть схожі на «Фіат» виробництва Волзького автомобільного заводу.

На Заході, здається, намагаються потішити Кремль згадкою про «холодну війну», і Путін сприймає це як власну перемогу – як Хрущов, що розмахував американським кукурудзяним качаном. З точки зору дитячої психології, так і потрібно поводитися з примхливою і погано вихованою дитиною – трохи потурати, гладити по голові, говорити заспокійливі слова, підштовхуючи до виконання потрібної волі. З віком дитина стає сволотою, але й це не страшно, оскільки її не навчили що-небудь створювати або відповідати за свої слова. Швидше за все, видимість боязні потрібно усвідомлювати, щоб вкрай не засмутити збожеволілого вождя, і так загруз в чужій крові.

Те, що відбувається між Росією і Заходом – не «холодна війна», а прохолодна. П’ятдесят з гаком років тому ще можна було очікувати божевільних рішень – наприклад, послати ракети в Карибське море або кинути 200-тисячну армію в Афганістан. Тепер у Росії ресурсів вистачає хіба що на підтримку режиму Асада і на щорічну данину Рамзану Кадирову. Спробувавши одного разу стати частиною вільного світу, Росія перестала бути імперією, якій ніколи більше не вдасться відновити колишню й уявну велич.



загрузка...

Читайте також

Коментарі