Кремль не витримає холодної війни

Кремль не витримає холодної війни

Небезпеку самоізоляції країни вже видно, але це ще зовсім не залізна завіса.

Все частіше можна прочитати про те, що між Росією і Заходом може початися або вже почалася друга холодна війна. Мовляв, ось уже з’явилися розбіжності, дипломатичне протистояння і навіть періодична лайка, яку Марія Захарова чомусь вважає точкою зору всієї Росії. В цілому ж становище Росії швидше нагадує підлітка, що стоїть в кутку, ніж суперника Заходу. Твердження про холодну війну – лише можливість для Кремля собі полестити, – пише грузинський професор Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Та справжня холодна війна була продовженням «залізної завіси», яка була зведена ще в 1919 році. Більшовики захопили владу і не знали, що робити з численними обіцянками на кшталт – «земля – селянам», «заводи – робітникам» і квітчастими казками про комунізм і світле майбутнє. Відразу після більшовицького перевороту 1917 року була введена цензура. Головною умовою для її існування повинна бути ізоляція від зовнішніх джерел інформації, а тоді, в перші роки Радянської влади, зробити це виявилося просто.

Радянська Росія, а після захоплення колишніх околиць Російської імперії і створення з окупованих більшовиками територій – і Радянський Союз, повністю закрилася від зовнішнього світу, виховуючи агресивне суспільство, яке зі словами «миру – мир» йшло воювати і захоплювати все нові території. Після укладення пакту Молотова–Ріббентропа стало зрозуміло, що СРСР не зупиниться і після захоплення Східної Польщі може піти далі. Лише німецькі ревнощі й недовіра до Сталіна на час зупинили пориви радянського вождя володіти світом. Гітлер випередив свого недавнього друга і партнера.

Холодна війна почалася в 1946 році, коли стало зрозуміло, що Радянський Союз, що переломив хід Другої світової війни завдяки величезній західній військовій та продовольчій і технічній допомозі, не збирається віддавати звільнені країни Східної і Центральної Європи. Автором словосполучення «холодна війна» є письменник Джордж Оруелл, в березні 1946 року написав, що в грудні 1945 року «Росія почала вести «холодну війну» проти Британії і Британської імперії». У наступному році словосполучення стало офіційним терміном.

Найімовірніше, після Другої світової війни Сталін вирішив розширити не тільки підконтрольні території – країни народної демократії, перетворивши Східну і Центральну Європу на соціалістичний табір на сорок з гаком років, але й спробувати шантажувати Захід своїм апетитом і багато далі. Навесні 1945 року Сталін вирішив, що СРСР готовий відібрати у Туреччини Дарданелли і побудувати там військово-морську базу, одночасно змінивши статус чорноморських проток. У 1946 році була реальна небезпека зробити соціалістичною й Грецію, куди за допомогою СРСР і за посередництва Болгарії, Албанії та Югославії доставляли зброю для грецьких повстанців. Через три роки комуністів у Греції розбили. У той же час, на Лондонській нараді міністрів закордонних справ СРСР зажадав надання йому права на протекторат над Тріполітанією (Лівією) – щоб контролювати в Середземномор’ї. До березня 1946 року посилилося протистояння із Заходом через відмову СРСР вивести окупаційні війська з Ірану.

У квітні 1949 року було створено НАТО, куди через три роки одночасно увійшли Туреччина та Греція. Роком раніше був створений Західноєвропейський союз – прообраз Європейського Союзу. Післявоєнна Європа відновлювалася після війни і розвивалася, Радянський Союз все більше закривався – посилилися репресії проти інакомислячих, скасування ГУЛАГу і критика сталінської політики не змінили ставлення до тих, хто, на думку Кремля, підривав комуністичний лад. У 1955 році був створений Варшавський договір, який називали противагою НАТО, але і до нього в 1953 році було Берлінське повстання, в 1956-му – Угорська революція, в 1968 році – «Празька весна». Москва як і раніше хвалилась перед Заходом перевагою в ідеології, але не могла приховати невдоволення жителів колишніх і нових колоній соціалістичного табору.

Радянська економіка виживала, вишукуючи нові можливості хоч якось заповнити дефіцит товарів першої необхідності і продуктів харчування. У гонитві за перевагою Радянський Союз витрачав величезні гроші на озброєння, одночасно фінансуючи «народно-визвольні» організації на Близькому Сході, в Африці, в Південно-Східній Азії і Південній Америці, частина з яких згодом стали терористичними, але СРСР як і раніше мріяв завоювати весь світ. Війна в Афганістані стала не тільки кінцем СРСР, але й завершенням холодної війни. Радянський Союз програв протистояння із Заходом, а оголошені перебудова і гласність були ознаками відчаю ідеології, що саморуйнувалася. Закінчився марксизм-ленінізм – закінчилася і холодна війна.

Сучасна Росія – зовсім не Радянський Союз. Звичайно, нинішній російський вождь дуже сильно намагається бути схожим на Сталіна, але виходить це комічно, а на ділі не виходить нічого. Небезпеку самоізоляції Росії вже видно, але це зовсім не залізна завіса, хоча Путін і намагається відтворити хоча б частково репресивну машину. Більшій частині росіян подобається жорстка рука і агресивність зовнішньої політики – перш за все тому, що радянська пропаганда виховала в декількох поколіннях радянських людей покірність і слухняність до вождів. Цей збірний «франкенштейн» складається з рецепторів, що реагують на заповіді марксизму-ленінізму про безкоштовну освіту і безкоштовну медицину, за що він готовий терпіти все – погану їжу й огидні дороги, чиновницьку корупцію і поліцейську вседозволеність.

Для повноцінної холодної війни у Росії немає не тільки залізної завіси, а й ідеології, яка об’єднувала радянських людей, обмежених в отриманні альтернативної інформації. Путін і тут намагається, але чекісти з минулого, які опинилися при владі, зараз розуміють безглуздість обмеження інтернету. КНДР це вдалося тільки тому, що країна знаходиться в стані самоізоляції 68 років – в 1948 році там не те що інтернету, але й телебачення не було. Зачинити Росію зараз вже не вдасться ще й тому, що вона з рештою світу пов’язана не тільки політичними або економічними відносинами, але й банківськими рахунками відповідальних російських чиновників і прокремлівських олігархів. Нарешті, російська економіка настільки слабка і залежить від продажу сировини, що говорити про відновлення виробництва ширвжитку, як це було в СРСР, не доводиться – закрита країна перетвориться на величезну барахолку, в якій погану ковбасу Мікояновського комбінату мінятимуть на старенький пилосос.

Ще якийсь час російській пропаганді вдасться утримати населення в тонусі, але робити це стає все важче й важче. В СРСР було легко говорити про загниваючий Захід, який ніхто не міг побачити, тепер це зробити простіше. Інша справа, що звичайні росіяни й самі не дуже туди рвуться – там треба знати мову і правила елементарної етики в поведінці, але значна частина все одно їде і вже знає, що таке фуа-гра або розбирається в сортах французького сиру й іспанського хамону. Агропром імені Ткачова таке не створить ще кілька десятиліть, а якщо й почне випускати якісні продукти, то вони будуть схожі на «Фіат» виробництва Волзького автомобільного заводу.

На Заході, здається, намагаються потішити Кремль згадкою про «холодну війну», і Путін сприймає це як власну перемогу – як Хрущов, що розмахував американським кукурудзяним качаном. З точки зору дитячої психології, так і потрібно поводитися з примхливою і погано вихованою дитиною – трохи потурати, гладити по голові, говорити заспокійливі слова, підштовхуючи до виконання потрібної волі. З віком дитина стає сволотою, але й це не страшно, оскільки її не навчили що-небудь створювати або відповідати за свої слова. Швидше за все, видимість боязні потрібно усвідомлювати, щоб вкрай не засмутити збожеволілого вождя, і так загруз в чужій крові.

Те, що відбувається між Росією і Заходом – не «холодна війна», а прохолодна. П’ятдесят з гаком років тому ще можна було очікувати божевільних рішень – наприклад, послати ракети в Карибське море або кинути 200-тисячну армію в Афганістан. Тепер у Росії ресурсів вистачає хіба що на підтримку режиму Асада і на щорічну данину Рамзану Кадирову. Спробувавши одного разу стати частиною вільного світу, Росія перестала бути імперією, якій ніколи більше не вдасться відновити колишню й уявну велич.

автор: Олег Панфілов, джерело: Новий час



загрузка...

Читайте також

Коментарі