Відчай Путіна: важливий момент, на який не всі поки звернули увагу

Російський політолог Андрій Піонтковський вважає, що рішення президента РФ Володимира Путіна про припинення співпраці із США з утилізації плутонія не зможе змусити Захід скасувати санкції проти Росії або повернути її в G8. На його думку, "ядерний ультиматум" Путіна, він же "лист кремлівських козаків американському султану", - це жест відчаю глави Кремля. Політолог упевнений, що хоча Путін і використав останній і найголовніший з своїх козирів – ядерний, Захід вже кардинально змінив риторику щодо Москви, продемонструвавши, що ультиматумів не боїться.

Я вважаю, що рішення Путіна щодо плутонію - це знак відчаю. Відповідний законопроект написаний у стилістиці листа запорозьких козаків турецькому султанові, явно з образливою метою, а не для того, щоб вести якісь змістовні переговори. Чого вартий один лише комічний пункт про компенсацію втрат, які Росія завдала сама себе своїми ж контрсанкціями. Виникає питання: а може його взагалі писав якийсь недоброзичливець в Адміністрації президента, щоб зробити текст ще більш ідіотичними? Втім, американці вже відповіли, що ніяких переговорів про модифікацію угоди про знищення плутонію вони вести не будуть. І я не думаю, що Вашингтон прийме якусь частину російських вимог, скасує санкції або поверне Росію в "Велику вісімку".

Саме по собі питання з плутонієм не дуже важливе як для американців, так і для росіян. Всі ці розмови про знищення плутонію, котрі ні до чого не зобов'язують, ведуться давно. Перший варіант угоди був підписаний у 2000 році, потім в 2010 році Медведєв і Обама його відновили. Але це, скоріше, декларація про наміри – кожна зі сторін заявляє про свою готовність знищити значну частину колосальних запасів збройового плутонію, який є і у тих, і у інших, і перевершує всі необхідні потреби навіть у випадку глобальної ядерної війни. І ще один нюанс - до недавнього часу, протягом десяти років, як мінімум, США та інші країни G8 виплачували великі суми Росії на утилізацію ядерних матеріалів, в тому числі – і на утилізацію збройового плутонію. Коротше, чисто військового, стратегічного значення, ані угода, ані відмова від неї не мають.

Але демонстративна відмова від угоди має велике психологічне значення. Це частина ядерного шантажу з боку Росії не стільки американського керівництва та фахівців з ядерної зброї, які прекрасно розуміють, у чому тут справа, скільки західного суспільства в цілому. Тому що широка публіка при слові плутоній відразу згадує, що це якось пов'язано з ядерною зброєю.

Ядерний шантаж – це те, до чого Путін дуже посилено вдається останні два роки. Починаючи з його фільму про анексію Криму, де він гордо поділився, що на всякий випадок привів ядерні сили в стан бойової готовності.

Шантаж весь час проводиться Росією і щодо Прибалтики, і щодо України. Тому правильно кажуть – це єдина зброя, що залишилася, якою він може загрожувати Заходу. Це позиція злочинця – "тримайте мене за руки – я за себе не відповідаю".

Саме цю політику щодо України в неядерній сфері він проводив у серпні цього року. Ми пам'ятаємо Гляйвіц з українськими "диверсантами" в Криму, величезні маневри, що перевершують 1968 рік, і трохи чи не найбільші з 1945 року. Тобто, "тримайте мене, а то я почну військову операцію проти України". Але на цю операцію у Путіна немає ніяких ресурсів, і він прекрасно знає, чим вона закінчиться.

А ще він заявив, що виходить з Мінських угод. Все це було психологічним тиском на Захід, і цей хід в якійсь мірі спрацював у відношенні Меркель з Олландом – "якщо не хочете, щоб був великий конфлікт в Україні – тисніть на Київ, щоб він прийняв путінську інтерпретацію Мінських угод". Після цього французький міністр виступив з брутальною заявою, що розмежування збройних сил і припинення вогню повинне відбуватись паралельно з політичним врегулюванням, фактично особисто взявши участь в путінському шантажі - мовляв, "не будете поступатися за Мінськими угодами, по інтеграції Лугандонії у політичне поле України – будемо продовжувати стріляти на лінії розмежування сторін".

І вершина кремлівського шантажу – це ядерний шантаж. Адже На Заході є величезне путінське лобі. Це куплені люди, починаючи з колишніх канцлерів Німеччини, про яких ми знаємо, але також наївні "корисні буржуазні ідіоти". Вся ця компанія, яка називається "путін-ферштейн" – розуміє Путіна. До останнього часу ці "путін-ферштейн" говорили: "Путін нам потрібен для боротьби з ісламськими терористами, найголовнішою загрозою Заходу, тому давайте відкинемо наші дрібні розбіжності з Росією, Україну, Прибалтику і об'єднаємося у спільній боротьбі з фундаментальною загрозою".

Зараз, після того, що він витворяє у Сирії, цей аргумент дезавуйований. І тепер ці "путін-ферштейны" будуть говорити, що "Путін - божевільний, у нього ядерна зброя, давайте не будемо його ображати, заганяти його в кут. Давайте йому поступимося, давайте, може, Україна йому в чому-небудь назустріч піде. А то чорт його знає, може, він і ядерною зброєю шарахне!".

Ось на це і розрахунок цього "листа кремлівських козаків американському султану" – натиснути на західну громадську думку.

Я думаю, що цей шантаж не спрацює зараз, тому що він вже не спрацював. Зокрема, щодо Прибалтики. Саміт НАТО, який пройшов у Варшаві 8 липня, прийняв рішення про дислокацію поки по одному батальйону в східноєвропейських країнах. А це означає, що ядерний шантаж не пройшов. На знамените питання "Чи готові ви померти за Нарву?" главі Кремля відповіли: "Ми будемо захищати і Нарву і будь-яку іншу частину території країн-членів НАТО. А чи готові ви, пане Путін, померти за Нарву?" Я особисто думаю, що ані він, ані інші члени кооперативу "Озеро" не готові.

І ще один важливий момент, на який не всі поки що звернули увагу. Захід різко змінив тональність у розмові з Путіним. І його божевільний документ – реакція, в тому числі, на цю нову тональність. Вона була продемонстрована на засіданні Ради безпеки ООН 25 вересня, де один за іншим посли США, Англії і Франції використовували немислиму ще кілька тижнів тому термінологію: "військові злочини Росії", "абсолютний тероризм Сирії і Росії", "Росія робить себе державою-вигнанцем", "це не боротьба з тероризмом, це варварство". І та ж тональність з тих пір підтримується.

Підсумок нового погляду в душу Путіна був підведений у редакційній статті New York Times – "Putin's Outlaw State" – "Путінська держава поза законом". Це відношення вже твердо склалося на Заході і своїми спробами шантажу він його тільки посилить.

Рекомендуємо прочитати

Українська постановка вперше отримала Бронзового Каннського Лева

Українська постановка "Свідок", яка присвячена 75-річним роковинам подій у Бабиному Яру, отримала Бронзового Каннського лева в рамках Міжнародного фестивалю креати....

Це може бути цікавим

Эксперт по России: "Путин не готов идти на компромиссы"

Как заявила в беседе с Frankfuter Rundschau Мари Мандра (Marie Mendras), эксперт по России из Школы международных отношений парижского университета Sciences Po, "причины, толкнувшие Вла....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Кабмін спрогнозував курс гривні на три роки. Чому Уряду вигідна девальвація гривні?

Такий прогноз рік тому давав керівник «Публічного аудиту» Максим Гольдарб, коментуючи анонсоване Кабміном підвищення «мінімалки»....