Розведення сил на Донбасі: чому процес загальмував?

Розведення сил на Донбасі: чому процес загальмував?

Процес розведення сил на Сході України на двох з трьох «пілотних» напрямках — на межі зриву. Опитані DW експерти пояснили, чому надій на реалізацію цих домовленостей з самого початку було небагато.

Рамкове рішення щодо розведення сил і засобів, підписане 21 вересня 2016 року Тристоронньою контактною групою щодо врегулювання на Донбасі, дало надію на те, що мирний процес на Сході України нарешті зрушить з мертвої точки. Розведення мало відбутись на трьох пілотних напрямках — у смт Станиці Луганській та місті Золотому у Луганській області, а також селі Петрівському на Донеччині. Для кожного з напрямків робоча група розробила детальний графік і карти. У результаті — біля населених пунктів мали б бути встановлені зони безпеки щонайменше у чотири квадратні кілометри. А після успішного розведення на цих трьох напрямках процес відведення сил мав би продовжитись на усій лінії розмежування.

Згідно з домовленостями, початку процесу розведення мали передувати сім днів цілковитої тиші на даних ділянках, а весь процес мав би завершитись протягом 30 днів. З моменту підписання документа минуло вже майже два тижні. У підсумку — на даний момент розведення сил відбулось лише на одному напрямку з трьох — у Золотому. У Станиці Луганській і Петрівському процес відведення озброєнь і живої сили наразі зірваний — у цьому Збройні сили України і представники самопроголошених утворень «ДНР/ЛНР» звинувачують одна одну.

Процес «не заблокувався, а затягнувся»

5 жовтня у Мінську має відбутись чергове засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ). Представник ТКГ від України Євген Марчук в інтерв’ю Deutsche Welle повідомив, що питання про стан відведення військ на трьох ділянках обговорюватиметься першим під час засідання контактної групи. За його словами, предметом обговорення буде порушення бойовиками режиму тиші, недопуск ними патрулів СММ ОБСЄ на відповідні території у районах розведення сил, а також відмова представників «ДНР/ЛНР» від участі у відеоконференції 3 жовтня для обговорення ситуації.

Як наголосив Марчук, процес відведення «не заблокувався, а затягнувся», і лише на одній ділянці — в районі Станиці Луганської. Марчук повідомив, що у Золотому після розведення сил сторони цілковито дотримуються режиму тиші. А у Петрівському, за словами представника України у ТКГ, процес йде, хоча з певними складнощами. «Ні в кого не було піонерського оптимізму. Ми не робимо з цього катастрофи, надія поки що залишається», — запевнив Марчук.

Бойовики блокують доступ представників СММ ОБСЄ

«Прогноз негативний»

Утім, опитані DW експерти висловлюються скептично щодо можливості розведення сил та щодо того, що це у підсумку сприятиме урегулюванню конфлікту. «Прогноз негативний, з тієї причини, що українська сторона знову йде на поводу сепаратистів, російської сторони і частково західних партнерів, які переслідують власні інтереси», — зазначив у розмові з DW директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

За його словами, представники «нормандської групи» намагаються «зробити вигляд», що насправді на Донбасі досягнуто якогось прогресу, а Росія робить вигляд, що здійснює крок, необхідний для зняття з неї західних санкцій. «І жодних контрзаходів української сторони тут не передбачено. Якщо подивитись текст цих домовленостей, то жодного слова в них немає щодо відповідальності сторін», — наголосив експерт, додавши, що без механізмів відповідальності немає жодних гарантій, що такі домовленості будуть виконуватись.

Євген Марчук пояснює, що саме через відсутність «третейської сторони» неможливо запровадити для сторін протистояння відповідальність за порушення домовленостей, адже ОБСЄ здійснює лише моніторинг і верифікацію на лінії розмежування. За його словами, єдина можлива відповідальність — це «оцінка і претензії один одному, а також оцінки з боку світової спільноти».

А як мало б бути?

Заступник директора Центру дослідження миру, конверсії та роззброєння Михайло Самусь звертає увагу на те, що Росія у своїх пропозиціях щодо вирішення конфлікту пропонує алгоритм, який суперечить загально прийнятій міжнародній практиці у таких ситуаціях. Самусь пояснив, що при збройних конфліктах необхідно спочатку припинити вогонь і розвести сторони, після чого ввести міжнародний миротворчий контингент. Потім має пройти певний час стабілізації, встановитись закон і порядок на цих територіях, і лише після цього починається політичний процес. «Російська логіка — протилежна. Спочатку провести вибори, а потім — виведення її військ та закриття кордону», — наголосив експерт у розмові з DW.

«Розведення сторін — це добре. Але після цього повинне відбутись виведення російських військ з території України і закриття кордону. Це позитивний сигнал, проте стратегічно розведення ні до чого не призведе, оскільки стратегічні причини цього конфлікту залишаються незмінними», — вважає Самусь.

Микола Сунгуровський вказує на ще одне слабке місце документу про розведення сил — відсутність контролю за дотриманням режиму тиші у «сірих зонах» після відведення сил противників. «Вся відповідальність зводиться до того, що якщо одна зі сторін не виконує свої зобов’язання, то війська повертаються на свої місця. Тобто хто перший поверне свої війська на місця, той отримає оперативну перевагу», — зазначає експерт. І навіть якщо уявити, що процес розведення сил розпочнеться, то він призведе не до врегулювання конфлікту, а до його замороження, вважає він.

Ситуацію могло би змінити, якби за зразком південного Лівану до зони конфлікту на Донбасі було введено міжнародні війська з важкою артилерією й танками, зазначив у коментарі DW експерт берлінського бюро Європейської ради з міжнародних відносин Ґустав Ґрессель. Це, на його думку, могло б «гарантувати дотримання перемир’я, а з іншого боку дати зрозуміти, що через ці війська не можна просто так пройти, що можна натрапити на вогонь». «І лише тоді можна говорити про готовність далі відводити війська на Донбасі», — переконаний Ґрессель.

Експерти також не сподіваються на те, що щось зміниться у результаті переговорів між Росією і Сполученими Штатами (днями заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд відвідає Москву, щоб обговорити ситуацію на Донбасі) або у рамках «нормандського формату» (про можливість чергової зустрічі лідерів «нормандських країн» розмови йдуть протягом останніх місяців). «Я не уявляю, навіщо зараз Путіну зустрічатись з Порошенком, Меркель і Олландом. Для того, щоб показати, що він погоджується на якісь поступки Заходу? Це не буде йому на користь в очах росіян. Путін діятиме навпаки, він загострюватиме ситуацію, в черговий раз шантажуючи Захід», — переконаний Самусь. «Путін пов’язав процес і в Україні, і в Сирії. І я не бачу жодного способу виходу з клінчу, у який увійшли Росія і США», — вважає Сунгуровський.

Погоджується щодо несприятливості моменту для мирного процесу на Донбасі з точки зору міжнародної обстановки і Євген Марчук. «Момент не дуже сприятливий і, відверто кажучи, і активізація обстрілів на всій лінії фронту якраз про це свідчить», — зазначає він, додаючи, що таким чином «Росія формально ніби не блокує ініціативу, адже обстрілює, мовляв, не вона, але по суті процес блокується».

А Ґустав Ґрессель наголошує, що «ДНР/ЛНР» «є кишеньковими народними республіками Москви, яка живе у власному «паралельному світі», в якому вирішує, що їй вигідно».

джерело: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі