Назад до ДАІ: темна сторона поліцейської реформи в Україні

Назад до ДАІ: темна сторона поліцейської реформи в Україні

Випадок з жорстоким розстрілом поліцейських в Дніпрі розкрив системні недоліки у роботі української поліції. Реформа правоохоронних органів, як виявилося, крім яскравої зовнішньої сторони з усміхненими копами в Інтернеті і на ТБ, має і зворотну, темну. По цей бік – слабка професійна підготовка поліцейських, низькі зарплати, відсутність можливості адекватно реагувати на правопорушення. Більш того, почали повертатися вже забуті, здавалося б, «принципи ДАІ» у вигляді «місячників» з відпрацювання п’яних водіїв та обов’язкової мінімальної кількості протоколів. Як наслідок – відсутність серед особового складу ініціативи і хронічний недобір кадрів. Все це позначається на кількості злочинів, яка неухильно зростає. «Апостроф» на прикладі одного з районів столиці розбирався, які головні причини зростання злочинності в Україні.

Цікава статистика

Майже кожен день у Києві, як і по всій країні, відбувається безліч злочинів. Людей грабують на вулицях, начисто виносять їх квартири, викрадають автомобілі, а іноді викрадають і вбивають. Ситуацію із злочинністю на вулицях міст України найлегше зрозуміти на прикладі якогось одного району.

Візьмемо, приміром, Дніпровський район Києва. Як випливає з доповіді начальника столичного Дніпровського управління поліції Олександра Деркача на засіданні колегії Дніпровської районної державної адміністрації 26 січня 2016 року, в дуже неспокійному 2014 році в районі було зареєстровано 66 081 заява та повідомлення про скоєння правопорушень. А вже у 2015 році таких заяв і правопорушень було зареєстровано поліцією 87 509. Не всі з них, звичайно, були кваліфіковані як правопорушення і внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але цифри як для одного столичного району вражають. Заяв, у яких поліція все-таки побачила правопорушення, було зареєстровано в 2014 році 17 200 і 18 986 в 2015 році, відповідно.

Тільки за офіційною статистикою столичної поліції, в 2015 році в Дніпровському районі було зафіксовано 17 вбивств (в 2014 році — 10). Також в минулому році в районі було зареєстровано 7 зґвалтувань, 55 розбійних нападів, 658 пограбувань, 150 викрадень автотранспорту (в 2014 році було 102 угону), 3 916 крадіжок та 1 104 квартирних крадіжки (з них розкрито тільки 116 крадіжок). Крім того, в районі в 2015 році були зафіксовані 694 кишенькові крадіжки (розкрито 51), 647 крадіжок з автомобіля (у 2014 році – 319), а розкрито тільки 175 таких крадіжок. Зафіксовані також 62 випадки незаконного зберігання та поводження з вогнепальною зброєю (у 2014 році – 33 випадки). Також було зафіксовано майже 300 злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків.

Офіційної статистики злочинів, скоєних у районі вже в 2016 році, поки що немає. Але за даними громадської ініціативи «Березняки – SOS», яка займається моніторингом безпеки в Дніпровському районі Києва, цей рік станом на кінець вересня по ряду показників вже здатний успішно переплюнути кримінальні здобутки минулих років. Наприклад, за даними активістів, що спираються на джерела в столичній поліції, з 1 січня по 26 вересня 2016 року в Дніпровському районі Києва зареєстровано 11 вбивств, 6 випадків нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що закінчилися смертю потерпілого, 81 випадок пропажі без вісті, 10 зґвалтувань, 42 розбоїв, 808 грабежів, 7 043 крадіжки, 866 квартирних крадіжок, 1 177 крадіжок з автомобілів. Більшість цих правопорушень поки що не розкрито. За багатьма показниками Дніпровський район перевершує інші райони столиці. Випадки хуліганства, навмисного псування чужого майна, як і безліч дрібних правопорушень, взагалі не піддаються жодному обліку.

Зухвалість, з якою злочинці інколи скоюють злочини, вражає. Наприклад, у серпні в одному з будинків мікрорайону Березняки Дніпровського району столиці злочинці в денний час вирізали залізні двері квартири автогеном і винесли з неї все цінне.

«Я працював у торговельній фірмі за кордоном. Одного разу мені серед ночі зателефонувала перелякана дружина і повідомила, що хтось лізе у вікно квартири на другому поверсі. Я сказав їй викликати поліцію. Дружина стала кричати, злочинці вирішили не зв’язуватися і втекли. Коли приїхала поліція, причому майже через годину після виклику, з’ясувалося, що злочинці залізли на прибудований до квартири на першому поверсі балкон і з допомогою пристрою типу «домкрат» розкрили віконну решітку на кухні і видавили пластикове вікно. У поліції сказали, що за цю ніч це вже третій подібний випадок в районі і прямо зазначили, що перспектив у розслідуванні буде небагато», — розповів автору типову для Дніпровського району історію місцевий житель Андрій К.

Кілька місцевих жителів поскаржилися автору, що поліція кілька разів відмовлялася реєструвати їх заяви, а час приїзду поліцейських на місце події сильно зріс порівняно з 2015 роком.

Чому зростає злочинність

Джерела автора у столичній поліції вказують на дві важливі причини, які не дають не тільки київській, а й всій українській поліції ефективно працювати.

По-перше, в результаті не найкращим чином продуманих і проведених кампаній з люстрації та атестації у 2014 – 2016 роках було фактично повністю зруйновано саме низову ланку поліції – служби дільничних і патрульних. Саме ці служби, як правило, повинні чітко знати ситуацію в районі та регулярно бути в контакті з місцевими жителями, щоб оперативно виявляти потенційні злочини.

За даними автора, зараз, наприклад, на весь житловий масив Березняки, в якому проживає понад 50 тис. жителів, залишилося всього 4 дільничних. «Я один на 25 тисяч мешканців мікрорайону, у мене постійно маса всіляких заяв і скарг, на які треба реагувати, спілкуватися з людьми, обходити неблагополучні сім’ї і місця, але очевидно, що я просто фізично не можу все це робити», — розповів автору місцевий дільничний. Крім цього, за його словами, колосальна кількість робочого і неробочого часу забирає «паперова робота», коли потрібно писати безліч різних доповідей, звітів, відповідей на запити. Для порівняння, у 2009 році на кожного столичного дільничного припадало понад 3 тис. мешканців, що вже тоді за відомчими нормативами вважалося неприпустимим. При цьому середня зарплата столичного дільничного зараз в Києві становить від 4,5 до 5,5 тис. грн, в залежності від вислуги. У Дніпровському районі дільничні розміщуються, як правило, в погано обладнаних приміщеннях ЖЕКів, не мають ані персональних комп’ютерів, ані офісного обладнання, ані службового транспорту.

Очевидно, усвідомивши наслідки, МВС зараз гарячково намагається виправити ситуацію, оголосивши набір нових дільничних на зарплату в 6 тис. грн. Втім, наскільки можна судити, особливого ажіотажу поки що не спостерігається.

По-друге, внаслідок не дуже вдалих управлінських і організаційних рішень, поліція виявилася вражена «синдромом низької ефективності», що яскраво помітно на прикладі створеної в 2015 році патрульної поліції Києва. Тоді на маршрути заступили 2 тис. патрульних. Одночасно з цим патрульна служба при райвідділах була ліквідована. Через рік більше 200 нових поліцейських» звільнилися з різних причин, а значна частина автопарку патрульної поліції була розбита. Недобір в патрульну поліцію тільки Києва зараз становить 650 осіб.

За словами співрозмовників автора, незважаючи на гучну піар-компанію, патрульна служба не стала по-справжньому ефективною структурою. «У нас називають нових патрульних «листоношами». Вони їздять на виклики по місту і збирають від громадян заяви, які потім пачками привозять в райвідділи. З райвідділів ці заяви, якщо там немає якогось особливо явного криміналу, передаються нам, дільничним. У результаті ми самі починаємо обходити проблемні місця і квартири, про які і так прекрасно знаємо і робимо, що можемо. А можемо ми небагато. Такі ситуації можуть повторюватися з одним і тим же приводом регулярно. В результаті коло замикається», — розповів автору один з дільничних.

Як розповіли автору самі патрульні, поступово в їх роботу повертаються і «хвороби», характерні для старої ДАІ. «Зараз у нас знову в моді «місячники» з відпрацювання п’яних водіїв, вводяться показники на кількість складених протоколів… У той же час питанням правової грамотності співробітників, підвищенню якості їх підготовки уваги приділяється все менше», — розповів автору один зі столичних патрульних. Обіцяну спочатку зарплату у 8 тис. грн., за словами співрозмовника, отримують не всі і не завжди.

Хрестоматійним випадком безпорадності всієї столичної поліції в цілому є історія з жителями однієї з квартир за адресою Русанівський бульвар, 9. Мешканці цієї квартири, одним з яких є киянин, раніше судимий за зберігання наркотиків, вже півроку розважаються стрільбою з пневматичної рушниці по вікнах навколишніх будинків і місцевим жителям. Хоча постраждалі написали в поліцію не одну заяву, до цих пір немає ніякого результату, а поліцейські, що приїздять на виїзд, всякий раз заявляють, що у них «немає підстав для вторгнення на приватну власність».

«Нас не бояться і не поважають, незалежно від того, хто я, дільничний, патрульний, оперативник або генерал. У нас всі знають, що через позицію керівництва МВС та Національної поліції, які намагаються загравати з громадськістю і страждати «показухою», а не вирішувати проблеми, якісно працювати немає сенсу. Ініціатива у нас карається. У будь-який момент керівництво може зробити тебе крайнім і позбутися від тебе в догоду своїм міркуваннями чи громадській думці. Зверніть увагу, що в Києві регулярно проходять різні заворушення. То суди штурмують, то будівництва, то якісь розбірки. У більшості випадків поліція займає пасивну позицію і навіть не втручається в те, що відбувається. В результаті, суспільство бачить це і ставиться до нас відповідно», — розповів автору співрозмовник в поліції Києва.

Очевидно, що результати того, що відбувається в поліції чекати себе не змусили і позначилися на сумній кримінальній статистиці. І поки керівництво МВС та Національної поліції буде займатися словесною завісою і розмовами про «європейські стандарти» замість реального вирішення проблем, ситуація в правоохоронній сфері країні продовжить деградувати.



загрузка...

Читайте також

Коментарі