joan-120816-1

«Ця книжка — це лише спосіб для Ролінг заробити більше грошей», — казали вони. «Та вона там сама майже нічого не писала, їй ще двоє авторів допомагали», — казали вони. «Сюжет, якщо цей фанфік можна так назвати, у порівнянні з любою частиною про Гаррі Поттера просто нікчемний.» І усі вони були праві.

Якщо ви так само, як я гадали, що історія «хлопчика, що вижив» та його друзів закінчилася в сьомій книжці, то ви були праві. Стоячи в довжезній черзі за книжкою, яку вже назвали, щонайменше, посередньою експлуатацією почуттів потероманів, я розуміла, що саме я куплятиму. Перед стартом продажів в п’ятницю я вже достатньо чула про виставу, що пройшла у Лондоні 30-го липня 2016-го, адже сама книжка це «сценарій спеціального репетиційного видання», як на ній написано. Після вистави, звичайно, сам сюжет п’єси, а, отже, і книги, був «злитий» в Інтернет. Тому я не мала високих очікувань стосовно книги, але хотіла перевірите чи все насправді так погано. І так, все погано.

Буде трохи спойлерів. Сюжет книги зав’язаний навколо часовороту та подорожей у часі, власне, як і третя частина Гаррі Поттера, в якій Гаррі та Герміона врятували Сіріуса Блека, дізналися, хто насправді зрадив батьків Гаррі та як правильно імітувати перевертня, що виє. В цій ж книзі головні герої, якими стали сини Гаррі Поттера та Драко Малфоя (Альбус та Скорпій), три рази подорожують у часі, але нічого не змінюють. Ті, хто міг бути врятований, все одно помирають, більш того, ще одна дитина вмирає додатково. А стосунки батька і сина, якими ми буцім то маємо перейматися, взагалі не «чіпляють». І найгірше, що батько — це Гаррі, якій в книжці вийшов просто жахливим. Він не розуміє сина і не сильно намагається це зробити. Єдині персонажі, за якими цікаво спостерігати, це Драко та Скорпій Малфої, а також головний антагоніст — Дельфі, яка лише хотіла зустрітися із батьком (ну так вийшло, що то Волдеморт. Буває). А сам син Гаррі Поттера міг би бути цікавішим, але як для головного героя розписаний не надто добре. Безсумнівно, в книжки є і хороші моменти, але вони тьмяніють на фоні сюжетних дірок, дивної мотивації або, навпаки, бездіяльності героїв.

Поки читаєш цю суцільну пародію на «Назад у майбутнє», весь час згадується відео з каналу «How it should have ended», де втомившись від всього, що наробив Волдеморт, Северус Снейп бере часоворот, повертається на сорок років назад і вбиває маленького Тома Реддла. А потім каже Дамблдору, якого зустрів в тому часі: «Чувак це дуже довга історія. Доведеться написати сім книжок аби її пояснити, або зняти вісім фільмів.» Є підозра, що знімуть і дев’ятий. Та якщо він вийде з тим самим перекладом, що і книжка, я на нього піду, адже переклад є одним з небагатьох її плюсів.

Ця восьма книжка нічого не додає до світу, який ви вже знаєте. Її можна було б зробити кращою, якби над нею працював один автор, адже іноді відчувається якась нерівність у розповіді. Якби це була повноцінна книга, де було б достатньо часу для розкриття персонажів і збагачення Чарівного світу. Наразі ж, якщо ви ну дуже великий фанат Гаррі Поттера, можете почитати. Але якщо в вас дома є хоча б якась частина Гаррі Поттера, неважливо перша чи п’ята, краще почитайте її.

Прочитала книжку та розповіла про неї Марина Фіщук.



загрузка...

Читайте також

Коментарі