Як їсти і не набирати зайву вагу, — поради французів

Як їсти і не набирати зайву вагу, — поради французів

Відповідаючи на питання «як же можна стільки їсти і залишатися такими худими», хочеться сказати, що накидаються на їжу у Франції тільки ті, хто тут не живе, повідомляє НВ.

Системність і таймінг.

Сніданок, обід і вечеря у Франції трапляються строго в один і той же час. Будь-який дієтолог скаже вам, що перерва між прийомами їжі не повинна перевищувати 2,5-3 години, інакше організм починає нервувати і запасатися жирком про запас. Але французи тут збудували власну систему: з раннього дитинства і до глибокої старості вони снідають о сьомій-дев’ятій ранку (кому о котрій годині на роботу), обідають о першій годині дня і вечеряють о восьмій вечора. Для дітей ще полудень близько 17-00, але дорослі ним нехтують. Про максимальну перерву о третій годині можна забути. Але тут вирішує саме стабільність, сталість, до яких організм звикає протягом років, а тому й працює, як годинник. Ось чому у Франції так легко погладшати приїжджому — не через хліб, ні, а через вечерю, яка фінішує о десятій вечора. І ти, важко перевалюючись з однієї ноги на іншу, загортаєшся в ковдру, щоб за ніч качка-конфі і чотири види сиру на десерт непоквапливло відклалися по боках і по щоках. Але спробуй, скажи французові, що після шостої їсти не можна. Не зрозуміє.

Їдемо далі: осмисленість і повноцінність.

Раніше я не могла до цього звикнути, а тепер мені дуже подобається, що у французьких ресторанах під час обіду і вечері від кожного відвідувача очікують замовлення першого і другого, або другого з десертом, або всіх трьох страв. «Чай з тортиком» тут заведено брати саме в чайних салонах і кав’ярнях, але ніяк не в повноцінному ресторані в якості повноцінного прийому їжі. Якщо ти не голодна, то не займай зайвий стіл. Ось чому у всіх меню можна побачити «entrée+plat/plat+dessert/entrée+plat+dessert» — ніхто не бере лише закуску або лише основну страву. В цьому і полягає повноцінність харчування. А свідомість — в подачі і споживанні.

Одним з наймиліших відкриттів у взаєминах з моїм французом стали його харчові звички: він знає, що деякі страви готуються і подаються певним чином. До супу-пюре — теплі тости; курка, запечена в духовці, завжди йде в комплекті з картоплею і зеленим салатом; крамбл з яблуком — суто літній десерт. Є й більш «внутрішні» традиції, що виробилися вже у нас двох — теплий пиріг з зеленим горошком та козячим сиром завжди йде з кулькою крижаної сметани, а до курячо-грибного супу — хліб із злаками і маленький соусник з гірчицею. Ніколи раніше, до знайомства з Клеманом, я не надавала їжі особливого значення. І тільки після переїзду до Франції я стала розглядати обід і вечерю, особливо якщо це похід у ресторан, як маленьку смачну подію, до якої хочеться поставитися з усією увагою і насолодитися нею кожною клітинкою.

Почуття міри.

Французи їдять великі сендвічі на основі багета, люблять колу і фастфуд, обожнюють солодощі, шоколад і вино, звісно. Вся їхня кухня просякнута маслом, вони їдять багато картоплі, сметани і сиру, природно. І якщо скласти все це разом, то вийде «привіт, ожиріння і підвищений холестерин!» Але. В тому-то й річ, що там, де жирна основна страва, там же і велика кількість зелені; де калорійний десерт, там і маленька порція; де кола з бургерами, там і мінус вечеря в той же день. І так далі. Тут не запивають їжу солодкою газованою водою, не харчуються в Макдональдсі на регулярній основі і не їдять тричі на день жирне і смажене. У всьому є баланс і почуття міри.

Любов.

У моєму особистому рейтингу це, напевно, головний французький принцип харчування. Вони люблять і вміють готувати, вони вибагливі в їжі і знають, як поєднувати продукти, як підбирати до них вино. Бажання смачно поїсти для них не пов’язано з потребою втамувати голод чи просто з’їсти шматок м’яса». Їжа — це, перш за все, насолода. І навіть ті французи, які стежать за собою і рахують калорії, не ставлять собі жорстких обмежень: їсти можна все, головне — потроху. Вони люблять говорити про їжу, ділитися подробицями вчорашньої вечері з колегами і обговорювати, куди підуть наступного разу. У Франції неймовірно красиві продуктові ринки, а в кожному книжковому магазині — величезний відділ з кулінарними книгами. І все тому, що це нація гедоністів у найкращому сенсі цього слова.

І так, тут п’ють багато. Якщо комусь зручно називати це побутовим алкоголізмом, то будь ласка. І так — перед їжею пити аперитив, під час їжі — міняти пару сортів вина на столі, а після — «полірнути» все чаркою коньяку для поліпшення травлення. І так — це все жахливо незвично для людини, яка народилася і виросла в країні, де до алкоголю ставляться з побоюванням і засудженням і не вписують його в національну культуру. Але у французів все інакше. Ви не побачите тут п’яних дебошів у закладах або реклами лікування від алкогольної залежності. Вино тут п’ють за обідом о першій годині дня, але ніхто не напивається. Вдома завжди є запас з декількох пляшок (а то й льох, якщо пощастить), але ніхто не поспішає його пошвидше знищити. Алкоголь можна пити в громадських місцях, але це ніколи не переростає в бійку і порушення громадського порядку. Словом, таке спокійне ставлення знімає з нього ярлик чогось забороненого і жаданого. І найголовніше: французи не п’ють, щоб їм стало весело — за веселощі відповідає хороша компанія, вони п’ють, тому що це смачно.

Недільні походи на ринок, на які я відверто «підсіла», — мабуть, моя найулюбленіша набута звичка останніх років. І все-таки, мені не подобається вечеряти о восьмій-дев’ятій годині вечора, я не люблю, коли на столі змінюється більше двох видів вина, в булочній я буваю дуже рідко, і горою зелені спокусити мене набагато легше, ніж шматком м’яса. Але я дуже добре розумію, чому французи переважно стрункі: вони роблять з їжі культ, а не ворога. Почуватися винними через те, що з’їв булочку, — це не про них. І при цьому вони не віддаються їжі в рабство. Вона лише супроводжує їхнє життя, роблячи його ще приємнішим. Акомпанує, але не веде.



загрузка...

Читайте також

Коментарі