Режим Путіна — як трухлявий баобаб. Впаде, завалиться, посиплеться, — Віктор Суворов

Режим Путіна — як трухлявий баобаб. Впаде, завалиться, посиплеться, — Віктор Суворов

Відомий письменник ВІКТОР СУВОРОВ (Володимир Резун), автор відомих книг «Криголам», «День М», «Акваріум» вважає, що режим Володимира Путіна котиться в прірву. І це показали нещодавні вибори в Держдуму РФ, на яких були зафіксовані фальсифікації і низька явка виборців. Про це письменник, котрий проживає зараз у Великобританії, розповів у першій частині інтерв’ю «Апострофу». На думку ВІКТОРА СУВОРОВА, кінець режиму Путіна може настати в результаті двірцевого перевороту і неминуче стане кінцем Росії. Україні не варто боятися цих процесів, а необхідно зайнятися зміцненням армії та економічними реформами, відмовившись від спроб повернути Крим і Донбас. Якщо Україні вдасться здійснити економічне диво, сепаратистські анклави самі попросяться назад.

— Володимир Богданович, в Росії пройшли вибори в Державну Думу. Оцініть їх результати.

— Я вибори оцінюю позитивно. Потрібно сказати, що кількість людей, які беруть участь у виборах, постійно і неухильно скорочується. І це дуже важливо, тому що влада боїться народ і підтримка тане, як крижинка на сковорідці. Якщо б на вибори взагалі ніхто не прийшов — ось це був би ляпас. Але Росія до цього потихеньку рухається. Мудрі німці говорили: «не сідай з чортом кашу їсти, у нього ложка все одно довша». Йти на вибори — це велика дурість, якщо ми знаємо, що режим змінити не можна, а можна тільки легалізувати його, надати йому законну форму.

Повинен сказати, що і режим дуже чітко розуміє, що справа його «труба», справа рухається до фіналу. В інтернеті з’явилося безліч таємних зйомок того, як вкидали в урни бюлетені. Якщо б влада була впевнена, що її підтримують 86% людей, то цього б не потрібно було. Якщо нас люблять всі громадяни, то навіщо влаштовувати «каруселі» і ганебні вкидання?

— Але якщо порівняти ситуацію зараз і в 2011 році, коли були попередні вибори в Держдуму Росії, то п’ять років тому люди вийшли на вулиці, протестуючи проти фальсифікацій. Зараз теж були вкидання і «каруселі», але люди мовчать. Чому так?

— Цьому є дуже просте пояснення. П’ять років тому у опозиції були якісь лідери і були якісь гасла. І народ піднявся, знаючи, що є лідери, які поведуть його вперед. Але вийшов пшик. Ніхто не закликав народ на барикади, ніхто не запропонував влаштувати Майдан. Лідерів не знайшлося. Якісь дивні товариші з трибуни щось прокричали в мікрофон — і все закінчилося. Не було тієї запальною іскри, яка проскочила в Україні на Майдані. Не було готовності стояти до кінця. І зараз всі зрозуміли, що толку не буде. Ну, вийду я на вулицю. Постою. Нежить отримаю. Хтось щось незрозуміле буде кричати в мікрофон. І що? Нічого!

— В Україні в перші дні Майдану в 2013 році теж не було лідерів. Але люди вийшли, і стояли…

— Лідерів, може, і не було, але була невелика група людей, готових іти до кінця. На смерть. Вони були готові показати приклад. І з цього все почалося. Поширювалися новини по всій Україні. Люди приєднувалися нові. Будували барикади, намети ставили. У Росії цієї іскри не виявилося. А в Україні вона була. Це були ті люди, які встали і сказали — ми будемо тут до кінця. Саме вони стали тією іскрою, яка підірвала порохову бочку.

— Ви передбачали, що режим Путіна впаде ще в 2015 році. Але після недавніх виборів у нього з’явилася потужна підтримка в Держдумі в особі «Єдиної Росії». Значить, влада Путіна тільки міцнішає, але ви продовжуєте говорити, що його режим котиться до свого заходу. На чому ґрунтується ваша впевненість?

— Та не до заходу він котиться. Він котиться у прірву, причому стрімко. Подивіться, знаходять полковника з шаленою сумою грошей (мова йде про 8 млрд рублів, знайдених у квартирі полковника МВС Росії Дмитра Захарченко, — «Апостроф»). Полковника! Ви уявляєте собі рівень розкладання і корупції. Адже що відбувається? З 2000 року ціна на нафту поперла вгору, після чого мільйони, мільярди, а потім і трильйони доларів обрушилися на Росію. Всім стало дуже добре. А зараз халява завершується. І ця нафта зіграла дуже злий жарт з Росією… Уявіть собі негра в спекотній Африці, у якого на деревах банани ростуть. І йому не треба працювати. А скандинавові на Півночі, навпаки, взимку може бути дуже холодно і погано. Тому він збирає дрова, м’ясо, рибу заготовлює. Так от, Україні пощастило, що не було у неї такої халяви. А Росії не пощастило. Звалилося на неї нафтове прокляття, коли нічого не треба робити. І від того, що ця халява зараз кінчається, цей режим приречений. Він завалиться. Давайте не говорити про терміни, але він завалиться. Розвалиться і посиплеться.

— А як ви собі уявляєте падіння цього режиму? Двірцевий переворот? Аналог українського Майдану? Що має, на вашу думку, статися, щоб режим Путіна впав?

— Звернемося до історичних аналогій, які мали місце без малого сто років тому. Могутня Російська імперія. Йде Перша світова війна, і начебто все складається на користь Росії. Німеччина і Австро-Угорщина обкладені з усіх сторін. У Німеччині голод, а в Росії начебто є чим годувати людей. І раптом в Росії все раптово розвалилося. За якісь пару днів зникла ціла імперія. Або ось згадаймо Муаммара Каддафі. Нафта у нього була, грошей безліч, і ось все раптово впало. На мій погляд, крах в Росії відбудеться не в результаті народних виступів. Швидше за все, придворні олігархи, які втратили величезні мільйони і мільярди через політику Путіна, зрозуміють, що їхні гроші знаходяться під загрозою. Адже ще три роки тому вони вільно їздили в Європу, будували собі там яхти, а тепер вони не знають, що станеться з ними завтра і чи збережуть вони свої капітали. Тому їх інтерес — це двірцевий переворот. Скинути Путіна і сказати всім, що він у всьому винен. Так було після смерті Сталіна. Його найвірніші друзі — Берія, Хрущов, Маленков — все звалили на Сталіна. Тому я абсолютно не виключаю двірцевого перевороту. І для цього є безліч індикаторів. Наприклад, Путін створює Нацгвардію, яку підпорядковує особисто собі…

— МДБ створює…

— МДБ — це повний завал. МДБ! Ну, нехай би КДБ створив. Це хоча би комітет, а не ціле міністерство. Чисто сталінський підхід. Тобто Путін заляканий, Путін боїться. Але давайте не призначати термінів, коли все завалиться. Його режим схожий на трухлявий баобаб, що згнив зсередини. Може сто років простояти, а може завтра впасти. Пробіг мураха, зачепив його лапкою, він і впав. Впаде все, впаде обов’язково.

— Створюючи МДБ, Путін вважає себе Сталіним? Хоче бути схожим на нього?

— Сталін — це лиходій. Але лиходій великий. У якомусь сенсі я його поважаю, хоча б за те, що він не будував собі палаци, не літав з журавлями, не виловлював у Чорному морі грецькі амфори. Сталін не був клоуном. Він був мудрою людиною. У нього було почуття гумору і почуття міри. Сталін завжди з’являвся перед народом у скромному одязі. А коли їде Путін, його супроводжує армада мотоциклів, а попереду вся Москва порожня. У Путіна немає почуття міри. У нього смаку немає. Путін потрапив під владу випадково, а Сталін прорвався до неї і потім утримував тридцять років. А Путіна поставив Єльцин, при якому з’явилися всі олігархи, вся кримінальна браття, що розікрала країну. А поставив він його тому, що на Путіна компромат був. Мовляв, я зараз йду на пенсію, а ти будеш у нас головним начальником. Але ти мене не торкнешся! А якщо торкнешся, то ми тебе прямо відразу і роздавимо. Ось в цьому і різниця між Сталіним і Путіним. Перший сам прорвався до верховної влади, а другого туди поставили, щоб він не чіпав всіх злодіїв і пройдисвітів, які сидять у владі.

— Багато хто думає, що в разі відходу Путіна для України все буде добре. А може, нам варто побоюватися якогось хаосу внаслідок розвалу Росії? Революції, громадянської війни?

— Після краху влади Путіна відбудеться крах Росії. Далекий Схід захоплять китайці. Я сам народився на Далекому Сході, там пройшло моє дитинство, я знаю, що там відбувається. Китайці його вже заселяють. Якщо ж китайці захоплять Сибір, а вони його захоплять, то там знаходяться всі природні ресурси. А крім природних ресурсів нічого в Росії і немає. Тобто крах путінського режиму означає крах Росії. Якщо Україна буде потужною в економічному і військовому сенсі, зуміє перемогти корупцію і захистити свої кордони від потоку біженців, то боятися розвалу Росії не варто.

— А ви як людина військова ви могли б порівняти якість української армії в 2014 році і зараз?

— У мене є друзі, які воюють там (на Донбасі, — «Апостроф»). Ці хлопці б’ються за свої переконання, на відміну від російських солдатів, які роблять те ж саме за гроші. Я дуже не люблю Леніна, але одного разу Ленін сказав щось дуже важливе і правильне: перемога в кінцевому підсумку визначається духом тих мас, які безпосередньо на полі брані проливають свою кров. Найголовніше — це коли є бажання піти і померти за свою країну. І ось це в Україні є. Тому я за Україну не турбуюся в жодному разі, бойовий дух у неї дуже високий. А коли ми порівнюємо українську армію 2014 і 2016 року — це, звичайно, небо і земля. У мирний час армія деградує. Це знають всі. Армія створена для війни, і якщо вона не воює, то в ній починається парадна показуха. Війна якраз і є цілющою струменем. Будь ласка, не звинувачуйте мене в якихось злих думках, я прекрасно знаю про страждання народу. Але все ж війна, а особливо війна за незалежність, яку веде Україна, очищає армію, країну і народ.

— А чому, на вашу думку, наступ української армії влітку 2014 року не увінчався успіхом?

— Не мені з прекрасного далека давати великій країні рекомендації і коментувати такі речі. Хлопці кров проливають, а Вітя Суворов, ситий, задоволений, ще й дружина йому галушок з пивом принесла, буде тут розмірковувати. Але з іншого боку — це моя країна, моя улюблена Україна. На мій погляд, є два дуже важливих моменти: захоплення території або знищення ворога. Захоплення території — це завжди хибна стратегія. Наприклад, йде Бонапарт на Москву. До тих пір, поки він не розгромив армію, захоплювати території не має сенсу. Або Гітлер. Спочатку йому потрібно було розгромити Червону армію, а потім захоплювати територію. Так от, розгром армії — це найголовніше. Але якщо на території живуть люди, які не хочуть вважати себе українцями, то хай вони там і залишаться. Відгородитися від них! Не потрібно ніякої визвольної війни. Нехай наші хлопці не проливають свою дорогоцінну кров за території, де живуть люди, які проголосували за незалежність. Насильно милим не будеш. От коли вони самі зрозуміють, що Росія їм не допоможе, що єдина країна, в якій вони добре жили, це Україна, тоді вони самі попросяться назад і розженуть своїх бандитів. Або самі попросять допомогти позбавитися від всяких там «захарченків».

— Про Крим ви те ж саме можете сказати?

— Те ж саме можу сказати і про Крим. Багато хто цього ще не зрозумів, але Крим приречений. І ось чому. Протягом кількох десятиліть Крим по каналу отримував воду з Дніпра. Вона використовувалася для іригації, просочувалася в грунт і утворювала під землею лінзи з прісною водою. А коли перестала надходити вода з Дніпра, ідіоти, які зараз керують Кримом, почали ці лінзи відкачувати через артезіанські свердловини. Як тільки вони цю воду відкачають, у Криму знову виникнуть солончаки. Це буде екологічна катастрофа! Всі виноградники, всі землі загинуть. І станеться це вже через кілька років. Солончаки відроджуються дуже швидко. Але хлопці ж проголосували. Їм хоч каміння з неба… Будь ласка. Буде вам і каміння з неба. Вони увійшли в Росію? Треба дати їм насолодитися, поки самі не почнуть дряпатися в двері. Ось я, наприклад, зі своєю Тетяною живу вже 45 років, але якщо б вона якось сказала «я йду від тебе», то хай іде. Не хоче дружина зі мною жити, нехай іде, нічого з цим не поробиш.

— Але якщо ми шляхом референдуму або як-небудь ще відмовимося від окупованих територій, то солдати можуть нам сказати: «А за яким правом ви розпоряджаєтеся територіями? Ми що, даремно кров проливали?» Можливі серйозні проблеми…

— Ніяких референдумів. Ще раз підкреслю, я не даю ніяких порад, просто висловлюю свою думку. Потрібно просто заморозити ситуацію. Облаштувати лінію розмежування, яка утворилася в Донецькій і Луганській областях, і сказати: «Хлопці, ви проголосували? Так і залишайтеся там. А пенсії вам Росія заплатить». І точно так само вчинити з Кримом. А коли вони попросяться назад — тоді і проводити референдум з питанням, приймати їх чи ні.

— Тоді змушений нагадати про те, що ви самі ж писали у Ваших книгах: армія в бойовій готовності знаходиться не може, коли-небудь доведеться кинути вперед. Зараз українська армія на Донбасі в бойовій готовності. Значить, її потрібно або кинути вперед, або відвести. Але тоді вся ця зараза почне розповзатися далі по Україні.

— Тут рішення лежить не в області політики і війни, а в галузі економіки. Завдання уряду — створити людям такі умови, щоб їм хотілося працювати. І це можна зробити дуже швидко. Подивіться, які реформи були проведені в Грузії. Через кілька років цю країну стало не впізнати. Вона стала зовсім іншою. Без яких-небудь значних ресурсів, — ну, там пляжі, виноградники, вино… Вони зробили ривок в економіці. От якщо Україна зробить ривок в економіці, то тоді ніяке розповзання не буде страшним. Війська нехай стримують противника на лінії розмежування, а життя в Україні повинне стати таким, щоб нікому не захотілося жити в Криму, в ДНР або в ЛНР. Згадаймо історію з Німеччиною. У східну її частину зайшла Червона армія, а в західну — британці, французи та американці. І в Західній Німеччині ті ж самі німці створили умови для роботи і почали робити Porsche і Mercedes, поки в Східній Німеччині робили Trabant. Економіка працює краще будь-якої пропаганди. Розгромлена і розграбована після війни Західна Німеччина здійснила економічне диво. Чим не приклад для України у випадку з Кримом, Донецьком і Луганськом. І тоді всі ці сепаратисти побіжать назад за українськими грошима. Повторюю, всі рішення — в економіці!

— Ви говорите правильні речі, але реальність в Україні дещо інша… Все відбувається занадто повільно. Скільки має відбутися Майданів для того, щоб ми зробили економічне диво?

— Складне питання… Але у мене є надія, що базується на простому факті: народ України прокинувся. Ось що головне! У Росії що б не відбувалося — народ мовчить. І ще дуже важливо те, що народ України зараз озброєний. Я чотири роки працював у Швейцарії — в якості радянського шпигуна і під дипломатичним прикриттям. Там всі озброєні. І це найдемократичніша країна світу. І вбивств там дуже і дуже мало. А ось в країнах, де вільне носіння зброї заборонено, — величезна кількість вбивств. Якби уряд України не боявся власного народу, він дозволив би усім мати зброю. Це ще один позитивний момент війни на Донбасі — я спілкувався з хлопцями, які там воюють, між собою вони говорять: «А «калаш-то я приховав». Це мене радує. Володимир Путін сидить і знає, що народ Росії не озброєний і з ним можна робити все, що завгодно. А вожді України розуміють, що їх народ озброєний. Є і боєприпаси, і гранати, і пістолети з автоматами водяться. З цим доводиться рахуватися. Озброєний народ не можна не поважати. А неозброєний народ можна вважати бидлом. Перша поправка до Конституції США передбачає право на носіння зброї. Тому у них і демократія.

— Виходить, що українську владу ріднить з російської те, що і в Україні закону про зброю не прийнятий. Легалізації немає. Отже, українська влада боїться свого народу?

— Багато-багато років тому я своєму маленькому синові не давав в руки сірники, щоб він не підпалив будинок. Але коли моєму синові виповнилося 16 років і я все одно не даю йому сірники, значить, тут щось не так. Або я не вірю і не поважаю свого сина, або ж вважаю його дебілом… Так і тут. Або влада боїться свого народу, або вважає людей дебілами, яким не можна дати в руки сірники.

— Якщо народ озброєний, то третій Майдан, якщо він станеться, буде набагато кровопролитнішим другого. Чи не вважаєте ви, що з такими потрясіннями Україна розвалиться раніше, ніж Росія?

— Це ще одне складне питання. По натурі я — скептик, цинік і песиміст. Але в даному випадку я — оптиміст. Я бачив різницю між західною Україною і східної. У школі я вчився в Конотопі, в училищі — в Києві, а служити мені випало в Чернівцях. Для мене Захід і Схід України були двома різними націями. І пісні різні, і одяг різний. І навіть мова різна. І я завжди вважав, що якщо щось станеться, то Україна розпадеться на Захід і Схід. Але коли сталося таке жорстоке потрясіння, як два роки тому, Україна не розпалася, а, навпаки, стала єдиною. І тепер я вірю, що Україна не розпадеться. Коли люди у вишиванках одночасно з’являються в Черкасах, Чернівцях, Конотопі та Одесі, у мене немає сумнівів в тому, що Україна буде великою державою. Вишиванка — це лише символ. Але він згуртовує народ…

— Одним з символів цього народу до недавнього часу була Надія Савченко, яка потрапила у російську в’язницю. Ви з великою повагою відгукувалися про героїзм цієї жінки, але коли вона вийшла на волю, то стала робити дивні заяви, про переговори з Захарченком і Плотницьким і так далі. Як ви думаєте, що змінилося в цій людині?

— Для мене Надія Савченко більше не існує. Я часто виступав на її захист, коли вона мужньо, хоча і дещо дивно поводилася на суді. Але як тільки вона з’явилася в Україні, як тільки я почув ці її заяви, то вона зникла з мого горизонту. Це найглибше розчарування. Мені дуже шкода, що жінка, яка могла б стати українською Жанною д’Арк, нею так і не стала. Це дуже сумно, і я не хотів би більше про неї говорити.

Продовження інтерв’ю з Віктором Суворовим читайте в найближчі дні



загрузка...

Читайте також

Коментарі