Автор «Путінської гідри»: Кремль починає непокоїтися

Автор «Путінської гідри»: Кремль починає непокоїтися

Британський історик Марк Ґалеотті в інтерв’ю DW прокоментував заміну глави Служби зовнішньої розвідки, плани створити в Росії міністерство держбезпеки і розповів про головну проблему спецслужб за президентства Путіна.

Марк Ґалеотті — історик, фахівець з Росії. Нині він працює старшим науковим співробітником Інституту міжнародних відносин у Празі, раніше викладав у вишах Великобританії та США. В інтерв’ю DW Ґалеотті, автор дослідження про роботу спецслужб у Росії «Путінська гідра», розповів DW про реформу російських силових структур, її причини та наслідки.

DW: Як ви оцінюєте призначення спікера Держдуми Сергія Наришкіна новим главою Служби зовнішньої розвідки (СЗР), про що стало відомо в четвер, 22 вересня?

Марк Ґалеотті: Це все думська політика. Управляти майбутньою Держдумою буде трохи складніше, тому Кремль вирішив поставити на чолі парламенту В’ячеслава Володіна, першого заступника глави президентської адміністрації. Наришкіну потрібно було дати якийсь почесний пост, він лояльний політичний піхотинець. Це все говорить про те, що роль СЗР у сучасній російській політиці порівняно незначна. Наришкін був офіцером КДБ у 80-их, але в нього немає великого досвіду в міжнародних справах і зовнішній розвідці.

Тобто ви не вважаєте, що призначення Наришкіна посилить СЗР?

Оскільки Наришкін — політичний призначенець, СЗР може отримати більше доступу до Кремля. Та, схоже, що ця спецслужба увійде до складу нового суперміністерства. При цьому роль глави відомства не настільки важлива.

Ви маєте на увазі публікацію газети «Комерсант» про плани зі створення міністерства державної безпеки (МДБ), до складу якого нібито увійдуть ФСБ, СВР і частини ФСО. Ви вважаєте цей сценарій реалістичним?

Цікаво, що поки що офіційного підтвердження не було, та коли прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова про це запитали, він відмовився відповісти, тобто він не «вбив» цю новину. Зважаючи на розмови з людьми з кола силовиків у Москві, вони вважають цей сценарій ймовірним.

Можливо, нове міністерство не буде таким потужним або отримає іншу назву, але я думаю, що впродовж найближчого майбутнього відбудеться реорганізація апарату безпеки. Путін та інші представники еліти починають турбуватися — не про сьогодні чи завтра, але про найближчий період до президентських виборів 2018 року.

Чи можна говорити про відновлення радянського КДБ?

Поєднання внутрішніх спецслужб і зовнішньої розвідки — досить рідкісний випадок у світовій практиці. В організаційному сенсі — так, це повернення до моделі КДБ. Проте, є й велика відмінність. КДБ був дуже потужною структурою, але це розуміла КПРС, яка його контролювала. У нового міністерства такого зовнішнього контролю немає. Все буде залежати від того, наскільки результати роботи сподобаються Путіну.

У Росії за час правління Путіна склалася репутація країни, де все перебуває під жорстким контролем спецслужб. Навіщо Кремлю ця реформа?

У кожного лідера є необхідність спиратися на широкі кола еліти, не лише на спецслужби. Можливо, ми перебільшуємо рівень лояльності до Путіна, навіть в силових структурах. Вони не є в опозиції до нього, та ці люди — прагматики зі своїми інтересами. Всередині апарату процвітає корупція.

Путін розуміє, що дедалі більше представників еліти незадоволені курсом, за яким він веде країну. Цієї осені на Росію чекають заходи суворої економії, а найближчі роки будуть складними для російської економіки. Стара модель путінського правління засновувалась на тому, що всіх купували. Коли грошей вистачало, він міг купити лояльність. Зараз це згортається. Як частина цього процесу Путін переходить від моделі, яку можна назвати бюрократичним плюралізмом, коли було багато відомств, які він міг використовувати одне проти одного, до моделі з кількома великими структурами. Їх очолюють люди, котрих він вважає лояльними. Ми спостерігаємо цей процес не лише в силових структурах. Думаю, це відображає зростаюче відчуження Путіна від еліт в цілому.

Чи спрацює цей план Путіна, на вашу думку?

Якщо він захоче, то проведе цю реформу, але я не певен, що вона призведе до бажаного ефекту. Головна проблема путінської системи не в нестачі співробітників спецслужб. Їх достатньо. Проблема у внутрішній боротьбі, корупції і політизації інформації, яка надходить в Кремль. Внутрішня боротьба продовжиться — в самому суперміністерстві або між окремими відомствами.

Те ж стосується й корупції. ФСБ — одна з найбільш корумпованих структур у Росії, вона буде домінувати в новому міністерстві. Якщо звернути увагу на розслідування випадків корупції, то їх проводили після перевірки зовнішніх органів. При створенні нового міністерства таких органів не залишиться. Корупція процвітатиме.

Є і третій момент. Спецслужби працюють добре, та коли вони представляють результати Путіну, вони говорять йому те, що він хоче почути. Коли існувало кілька структур, був шанс, що з’явиться новий погляд. Тепер будуть домінувати дві структури — адміністрація президента і нове міністерство держбезпеки. Ризик полягає в тому, що Путін стане ще більш ізольованим від реальності.

Навесні ви представили дослідження про роботу спецслужб у Росії «Путінська гідра». Які основні висновки цієї роботи?

Один з головних висновків — за правління Путіна спецслужби працюють на міжнародній арені так масштабно і агресивно, як за часів піку холодної війни. Це дуже вражає. Друге — вони працюють так, як ніби вже йде війна. Російські спецслужби не тільки збирають інформацію, а й безпосередньо діють. Вони навіть більш схильні діяти, ніж проявляти обережність. Тоді, як на Заході спецслужби працюють більш консервативно.

Це відображає настрій російських спецслужб, мовляв, ми вже знаходимося у стані війни з Заходом. Вони думають, що Захід їх вже атакує — у сфері культури, політики та економіки. Останній висновок — це функціональні порушення в діяльності системи. У ній працюють розумні люди, але є особливості політичної системи — немає контролю, всі ключові рішення ухвалює Путін, який дедалі менше сприймає альтернативні погляди. Йому кажуть те, що він хоче чути, а не те, що він має чути.

Що вас найбільше здивувало у підсумку вашого дослідження?

Цей останній пункт. Дивно, як дедалі частіше керівники силових структур конкурують за те, хто краще підлестить президенту. Тоді, як завдання розвідки — повідомляти погані новини й гірку правду. Це мене хвилює.

Путін не є ірраціональним політиком, він дуже прагматичний. Але незалежно від його розуму і прагматизму, якщо йому подають неточну інформацію про події в світі, відбувається те, що відбулося в Україні. Вони були впевнені, що якщо увійдуть на Донбас, Київ за півроку капітулює, а Захід послабить санкції. Саме тому слабкість російських спецслужб робить Росію менш передбачуваною і більш небезпечною.

джерело: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі