Енергетична безпека України — дипломатичні «газові війни»

Енергетична безпека України — дипломатичні «газові війни»

15 вересня 2016 р. в рамках спільного засідання комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки і комітету у закордонних справах відбувся круглий стіл «Дипломатичний фронт. Шляхи посилення енергетичної безпеки».

Під час заходу, який викликав велику зацікавленість з боку багатьох українських та міжнародних експертів, були обговорені ключові питання щодо енергетичної безпеки України.

Зміни, що відбулись в України за останні роки, зокрема й в енергетичній галузі, підняли на поверхню безліч проблемних питань та змусили керівництво країни докорінно переглянути дипломатичні зв’язки і міжнародну співпрацю. В умовах «газової війни» (не тільки газової) з Росією питання «енергетичної» дипломатії виходять на перший план. Це насамперед потужний інструмент для лобіювання політичних, економічних, стратегічних та ін. інтересів України на міжнародній арені.

З початком агресії з боку Росії перед Україною посилилась не тільки військова загроза, але й гібридні енергетичні виклики, такі як будівництво газотранспортного потоку в обхід України «Північний поток-2» (Nord Steam II), відновлення проекту газопроводу «Турецький потік» в обхід України. Крім того, Україна має активніше працювати над посиленням своїх геополітичних позицій в Європі. Відстоювати свою енергетичну незалежність, зокрема й за допомогою диверсифікації енергоресурсів, ефективніше запроваджувати енергетичні реформи та не квапитись з виконанням взятих на себе зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством.

Саме це має стати головними, пріоритетними завданнями, як для законотворців у Верховній Раді, так і для Міністерства закордонних справ та Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

Ганна Гопко Голова комітету ВР у закордонних справах Ганна Гопко:

«Енергетична дипломатія — це просування інтересів України в світі.Замість того, щоб зациклюватись на боротьбі проти одного ворога, ми маємо зібрати коло друзів на принципах взаємовигідної співпраці та взаємоповаги.

Для успіхів на дипломатичному фронті всі зусилля профільних відомств, державних інституцій, енергетичних компаній та інших органів мають бути скоординовані, насамперед, на просуванні України як повноправної частини єдиного європейського енергетичного простору. Ми маємо відходити від сприйняття України лише як транзитної країни, яка постачає газ в Європу. Саме таке сприйняття – це результат антидержавницької політики в енергетиці протягом двох десятиліть».

 

Наталія Кацер-Бучковська Голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету ВР з питань ПЕК Наталія Кацер-Бучковська:

«Однією з ключових загроз для України зараз є будівництво Росією «Північного потоку-2». Міністерство закордонних справ разом з європейськими партнерами, об’єднавши дипломатичні зусилля, має виступити єдиним фронтом проти побудови «Північного потоку-2», який несе пряму загрозу нашій економічній та енергетичній безпеці посилює домінування Росії в Європі та загрожує енергетичній безпеці ЄС та України. На міжнародному дипломатичному рівні потрібно сформувати сильну опозицію та блокувати побудову цього газопроводу.

У 2019 році у України закінчується контракт на транзит газу, а це, в першу чергу, значна частина доходів нашого бюджету — плата за транзит газу. З іншої сторони — це той механізм, який застосовують в переговорах з «Газпромом». Власне, з втратою транзитного потенціалу, ми втратим не лише значну частину свого доходу, але й певну частину енергетичної безпеки та переваги при переговорах з північним російським монополістом.

Нещодавно Туреччина оголосила про відновлення будівництва «Турецького потоку». Це теж загроза для енергетичної та економічної безпеки України. Ці питання теж повинні відстежувати та опрацьовувати українські дипломати.

Наступними викликами, які постають перед нашою державою, є зовнішні та внутрішні виклики енергетичної безпеки в питанні невиконання вимог Енергетичного Співтовариства. Україна, підписавши договір «Про Асоціацію між Україною та ЄС», взяла на себе зобов’язання про імплементацію більш ніж 15 директив, більшість з яких не виконана.

В мене є сподівання, що ми нарешті приймемо закон про незалежного Регулятора (НКРЕКП). Й я дуже вдячна нашим європейським та міжнародним координаторам і партнерам за спільну роботу в цьому питанні.

Ми відстаємо у прийнятті законів «Про електроенергетику» та «Про ринок електричної енергії». Слід також згадати, що закон «Про ринок газу» — це ще не вся робота. Ми повинні прийняти ще ряд супроводжуючих законів, що дозволять цьому ринку ефективно працювати.

Відстоювання енергетичних інтересів на міжнародній арені та посилення енергетичної безпеки України повинно здійснюватися, перш за все, шляхом активізації дипломатичних зусиль».

Едвард Чоу Старший науковий співробітник Програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Едвард Чоу:

«Росія, яка хоче обійти Україну у питаннях газу, це не нове явище. Така ситуація розвивається вже більше 20 років. Фактично Росія постійно намагається тиснути на Україну — це й «Південній потік», й «Турецький потік». «Північний потік» та «Північний потік-2» — не виключення. Це типова поведінка для Росії.

Як на це реагувати? Треба продемонструвати надійність України як стратегічного партнера перед своїми європейськими партнерами. Існує багато речей, які ви повинні робити. Наприклад, демонополізація НАК «Нафтогазу» — це правильний крок, але з іншого боку — є речі, які потребують підтримки окремими законами.

Звичайно, «Північний потік» можна блокувати, але тільки за умови, якщо Україна залишиться надійним стабільним партнером для Європи. Ваша країна має величезні газові сховища, в яких можна зберігати до 31 млрд кубометрів газу, їх необхідно комерціалізувати. Як варіант, залучати європейських споживачів, які будуть використовувати ваші газосховища. Залучити європейські нафтогазові компанії до співпраці. Мені відомо, що вже чотири країни висловили свою зацікавленість в такій співпраці. Але Україна має продемонструвати їм свої можливості, і тоді необхідність у «Північному потоці» відпаде сама по собі.

Вашій країні потрібна енергетична реформа, й вона потрібна саме вам, а не задля виконання зобов’язань перед Європою. Україна має очолювати цей процес, і треба здобувати політичну підтримку всім цим ідеям, щоб зробити з України таке місце, де добре вести бізнес. Я знаю, наскільки важко це відбувається, але знаю й інше: український народ дуже працьовитий та наполегливий у досяганні своєї мети».

 

Янез Копач

Директор Секретаріату Енергетичного Співтовариства Янез Копач:

«Попри всі можливі ризики, Україна у порівнянні з іншими країнами-членами Енергетичного Співтовариства залишається країною з найбільшим рівнем кінцевого споживання на душу населення та має найвищу енергоємність економіки.

Через неприйняті закони Третього енергопакету та деякі нормативно-правові акти, Україна гальмує розпочату реформу енергетичного сектору, а імплементація та виконання норм — затягується. Незавершеними залишаються питання демонополізації НАК «Нафтогазу».

Невиконання законів Енергетичного Співтовариства може стати ключовим аргументом у судовому арбітражі Стокгольму щодо «Газпрому». Саме відтермінування процесів прийняття законів Третього енергопакету може зіграти проти України. Й парламентарі та політики мають це розуміти.

Вкрай важливо закінчити реформу газового сектору — прийняти регуляторні норми Енергетичного Співтовариства, внести правки до низки інших законів, прийняти закон «Про ринок електроенергії», не кажучи вже про численні закони щодо енергоефективності.

Жодна дипломатія не може поліпшити репутацію країни в міжнародному просторі, якщо домашнє завдання зроблене неналежним чином. Успішна дипломатія – це довіра та повага між всіма партнерами, й Україна зобов’язана виконувати взяті на себе зобов’язання».



загрузка...

Читайте також

Коментарі