Жінки в армії: чим нам допоможе американський досвід

Жінки в армії: чим нам допоможе американський досвід

Ситуація, яка сьогодні склалась в країні через агресію Росії, змушує забути, що є «слабка» і «сильна» статі. Про це у своєму блозі на НВ пише народний депутат України Ірина Суслова.

«Жінки на військовій службі». Вже саме формулювання у декого може викликати певне несприйняття на рівні підсвідомості. А все тому, що багато років питання проходження жінками військової служби неоднозначно сприймалось нашим суспільством через гендерні стереотипи.

Але ми навіть не помічаємо, як жінки поступово стають повноцінною частиною української армії. Ситуація, яка сьогодні склалась в країні через агресію Росії, змушує забути, що є «слабка» і «сильна» статі. Громадяни хочуть на рівних захищати кордони своєї держави.

У зв’язку з цим у сфері безпеки та оборони поступово встановлюється гендерна рівність. У Збройних силах України, відповідно до наказу міністра оборони для жінок стала доступною ціла низка посад, зокрема, кулеметник, мінометник, навідник, стрілець-снайпер, гранатометник та інші. Крім того, за неповні 3 місяці дії наказу на військову службу за контрактом прийнято 1006 жінок. Така статистика доводить певну зміну підходів щодо встановлених обмежень згідно статі в контексті проходження військової служби.

Та для всебічного розуміння процесів інтеграції жінок в армію для експертів та законотворців може бути корисним досвід США.

Отже, про все по порядку.

Сполучені Штати Америки як країна, яка має багату історію, пройшли шлях становлення жінки як повноправного громадянина суспільства довжиною у кілька століть. Окрему увагу хочу зосередити позиції держави щодо армії та на історичних аспектах цього питання.

Розпочну з Війни за незалежність (1775-1783), адже саме тоді на політичній карті світу з’являється нова політична одиниця, держава Сполучені Штати Америки. Під час війни жінки виконували роль медичних сестер, швачок, куховарок, прачок, воювали разом зі своїми чоловіками чи навіть замаскованими під них змінювали імена на чоловічі), займалися шпигунством, возили контрабанду та зазнавали всі тягарі військового життя.

Після створення Континентальної армії постало питання пошуку більшої кількості медсестер та старших медичних сестер. Як стверджував американський воєначальник та учасник Війни за незалежність Гораціо Гейтс, хворі потерпали від їх нестачі. Саме тоді було вирішено назначити одну медичну сестру на десять хворих, а старшу — на сто поранених та хворих.

Іспано-американська війна (1898 — 1901)

У 1898 році вперше з’явилось поняття призначення сестер на контрактній основі. Згодом, у 1901 році, було створено службу медичних сестер (Nurse Corps), які входили до складу постійних військ США терміном на три роки, але їм не присвоювали звання, як офіцерам. Саме в ці роки майже 1500 медсестер підписали контракти та служили майже в усіх куточках світу.

Якщо протягом шести місяців жінки проявляли себе з найкращої сторони як професіонали, то вони відбиралися до резерву військ. Таким чином, було створено перший резерв медсестер у медичному управлінні армії та й перший резерв жінок взагалі.

Перша світова війна( 1917 — 1918)

Страшні часи війни не обійшли і жінок, які добровільно йшли на фронт. Звичайно, як і раніше, найпоширенішою професією залишалась медична сестра, але жінки проявляли себе і в інших напрямах діяльності: архітектори, секретарі, адміністративні роботи. Загалом 35000 жінок пізнали всі біди та страхи війни. Але це їх не зупинило – навпаки, дало можливість отримати право голосу 4 червня 1919 року.

Також було організовано школу Національної служби для підготовки професіональних кадрів. Жінки навчалися не тільки воювати, а й користуватися телефонами, телеграфами, виготовляти різні предмети, необхідні для медичної сфери.

Цікавим залишається факт, що більше 20% всіх робітників у військовій сфері були жінки.

Друга світова війна (1939 — 1945)

Масштаби цієї війни в рази більші, а отже, і чисельність жінок також зросла. Участь у цій війні взяли майже 60000 медичних сестер, більше ніж 1000 жінок-профі, які поповнили ряди повітряних сил США та й всього 140000 жінок служили в армії Америки.

Від Другої світової війни і до сьогодення

Не можна обійти увагою закон Гаррі Трумена від 12 червня 1948 року «Про інтеграцію жінок до складу збройних сил», що дав їм можливість виконувати свої обов’язки не тільки під час військових дій, а й у мирний час. Також завдяки цьому закону жінкам- військовослужбовцям почали присвоювати ранги, і це зменшувало їх дискримінацію.

З 1962 року здійснювалась військова підготовка жінок у В’єтнамській армії: військово та адміністративно. Згодом 9000 медсестер служили у лікарнях по всьому В’єтнаму, а 800 представниць американської армії воювали на полі бою.

Річард Ніксон у 1970 році призначив двох жінок-військовослужбовців, Анну Мей Хейс та Елізабет Хойзінгтон, бригадними генералами.

А вже у 1971 році жінки в армії вперше змогли вимагати відпустку з причини догляду за дитиною.

З появою добровольчих військових сил кількість жінок зросла в декілька разів: у 1972 році вона становила 12 260 осіб, а у 1978 — 52 900. Це зробило можливим здобування легальної військової освіти в американських вишах.

З 1976 року жінки могли навчатися у військовій академії Вест-Пойнт. Звичайно, було дуже багато питань та суперечок з приводу ефективності жіночої служби, але, як показали дослідження Військового інституту Вірджинії, жінки навчаються на 5% краще за чоловіків, більш емоційні, і це дозволяє справлятися з проблемами швидше. А щодо перемог над ворогом, то це справа професійної підготовки, а не статі чи природи.

У 2015 році міністр оборони США Ештон Картер повністю інтегрував жінок до Збройних сил Сполучених Штатів, що на початку 2016 року дозволило жінкам займати усі позиції в американській армії. Це і стало однією із ключових подій в історії боротьбі за рівні права жінок і чоловіків у військовій сфері.



загрузка...

Читайте також

Коментарі