Сергій Глазьєв та українська Академія наук

Сергій Глазьєв та українська Академія наук

Саме в освітньому та науковому середовищі виростає майбутнє покоління українців. І хто його виховує – це також важливо. Про це у своєму блозі на НВ пише академік НАН України Богдан Данилишин.

Мене дивує позиція уряду, яку озвучив віце-прем’єр Кириленко — просити НАН України виключити Сергія Глазьєва з числа академіків НАН України. Що значить просити? І що таке самоврядна організація, якій уряд не має права щось говорити? Якщо просити грошей — то йдуть під Кабмін, а щось зробити — ми самоврядні.         

Настав той час, коли уряд і президент мають взяти ситуацію під контроль. Члени відділення економіки НАН України вже пропонували України виключити Глазьєва з Академії ще в 2014 році. Рухів ніяких не було. Перестарілий Патон (96 років), який і зараз мріє про відновлення Академії наук СРСР і зближення з Росією, ніяк уже не реагує на ці звернення. До речі, одне з останніх його доручень, як говорять співробітники Академії – проаналізувати, як відзначали річницю смерті Леніна в радянські роки.

В 2010 році, коли Янукович розпочав репресії, після мого арешту в Чехії, коли я знаходився у в’язниці в Празі за сфабрикованою кримінальною справою, за вказівкою Януковича і Азарова — президія  ліквідовує інститут, де я був директором, і позбавляє мене академічної стипендії. Азарову ж, як члену — кореспонденту НАН України, таку стипендію платили до недавнього часу.

Після чотирьох років політичної еміграції я думав, що вітер Майдану прийшов і в Академію, і зміни тут відбуваються відповідно до вимог часу. Але я помилився. Тут все, як на початку 80-х. І не дивно, що президентом Академії переобраний Борис Патон, якому 96 років. Віце-президентами Антон Наумовець – 79, Володимир Горбулін – 76, Вячеслав Кошечко – 69, Сергій Пирожков – 67, Анатолій Загородний – 64 роки.

Я не побачив і не бачу прагнення до змін і бажання самих змін. Зміни можуть настати тільки після адміністративного усунення Патона і зміни Статуту Академії. Трагедія Патона в тому, що після свого перебування на посаді з 1962 року він не хотів і не прагнув виростити свого наступника, а робив все для того, щоб усунути  тих, хто міг би очолити Академію після нього. Його оточення всім навіює думку, що заміни немає, а всі інші ні на що не здатні.

Має бути переглянуто державні підходи щодо фінансового забезпечення НАН України. Фінансуватися мають наукові напрями, а не інститути чи радники президії, яким давно за 80 років, роками не з’являються на роботі, а зарплату одержують більше 10 тис грн, в той час, коли співробітники Інститутів працюють по три дні в тиждень.

Директори інститутів, ректори вишів не змінюються по 30 років. Це стосується і середньої ланки – завідувачів відділами, кафедрами і так далі. Чому ми дивуємося тому, що молодь виїздить за кордон і не повертається? Вона просто не бачить перспективи. Я не розумію вчених, які вічно тримаються за адміністративні посади. От прийняли новий закон про науково-технічну діяльність і радіють – перебування на посаді не більше 10 років. А попередні 40, 30 чи 20 не враховуються? Це ще плюс 10?

У системі науки і освіти потрібні зміни — і люстрація також. Люстрація тотальна. Без цього українська наука приречена – завжди буде мало грошей і чогось не вистачатиме. Академія наук потребує системного реформування і модернізації. Потребує нового менеджменту і омолодження керівного складу. Мають бути змінені всі директори інститутів, кому виповнилось 70 років. Досвід вчених, яким за 65, вкрай потрібен, але як вчених, керівників наукового напрямку, але не вічних президентів, директорів. На цю проблему має звернути увагу і керівництво держави. Саме в освітньому та науковому середовищі виростає майбутнє покоління українців. І хто його виховує – це також важливо.



загрузка...

Читайте також

Коментарі