Як адаптувати дитину до школи після літа — поради психолога

Як адаптувати дитину до школи після літа — поради психолога

Прості правила адаптації дитини та батьків до шкільного життя після відпочинку, табору та літнього неробства озвучила на своїй сторінці в Facebook дитячий психолог Світлана Ройз.

Пишу щодо запитів, які вже надходять і для того, щоб нагадати собі – мамі старшокласника.

1. Режим дня. Зараз, за три тижні до 1 вересня, саме час поступово повертатися в «шкільний» режим дня. Різкий перехід від стану спокою до робочого режиму – і для дітей, і для дорослих – стрес. Можна вже зараз поступово прокидатися вранці і вкладатися спати ввечері трохи раніше.

2. Річний відкат у знаннях. Нашому мозку потрібні тренування. За літні місяці відбувається «відкат у знаннях» в середньому до другої чверті попереднього року навчання. І саме тому перші кілька місяців навчального року вчителі займаються з дітьми повторенням. Домашнє завдання на канікули часто й дається для того, щоб дитина залишалася «в процесі» навчання. Здорово, якщо влітку дитина у вільному відпускному режимі системно навчалася (наприклад, іноземним мовам).

За три тижні до школи можна у спокійному темпі, без тиску і примусу, перегорнути зошити і, можливо, довідники за попередній рік. Або завантажити з інтернету програму навчання та хоча б просто переглянути теми.

3. Якщо під час навчального року планується, що дитина буде ходити на гуртки та секції, краще почати займатися вже в серпні.

4. Перші навчальні місяці (особливо в новій школі, в новому класі) – це стрес. Система освіти змінюється, але поки багатьом дітям ходити в школу страшно. А життя підлітків (так вже фізіологічно склалося) – це завжди стрес. Коли людина перебуває в стані хронічного стресу, її мозок відчуває дефіцит цинку. Цинк впливає на роботу гіпокампу, який допомагає нам і нашим дітям обробляти і запам’ятовувати великі обсяги інформації. Вже зараз час використовувати те, у що ви вірите – їсти продукти, що містять цинк, якщо ви вірите у вітаміни або біододатки – використовувати їх.

Іноді дитині важлива не оцінка і «мотивування», а допомога

5. Для інтровертних, сором’язливих дітей, які до того ж літні місяці провели відокремлено, повернення в колектив – навантаження і можливе джерело напруги. Можна запропонувати який-небудь залишився до 1 вересня день зустрітися всім класом і піти в кіно або на пікнік. Це допоможе знизити тривогу і виявити ті грані, які дітям складно проявити в школі.

6. До першого вересня важливо прийти в школу, походити коридорами, подивитися на новий (або згадати старий) кабінет. Якщо дитина приносить у клас якусь свою річ – книгу в бібліотеку, вазон, плакат, фотографію – вона ніби ставить відбиток «я тут є». Це полегшує адаптацію і звикання до класу. Добре, якщо в класі робиться загальна «газета» з фотографіями всіх учнів.

7. Для тих, хто схильний фокусувати увагу на негативі, у кого «нічого хорошого немає і не буде», хто схильний не помічати ресурсних подій і радощів – зробити колаж з фотографій (навіть сфотографований на камеру мобільного телефону) з найрадісніших моментів літа. Записати все найзнаменніше в «журналі спогадів», подяк, успіхів. (Здорово ввести це в практику)

8. Іноді, коли дитина приїжджає з табору, у нас виникає відчуття, що вона «не повернулася». Іноді й нам, дорослим, важливо свідомо «ставити крапку» в різних процесах. так легше здійснювати «перехід» в інші дії і психологічно акліматизуватися». Можна, наприклад, відсвяткувати повернення з табору, з відпустки, щоб відсвяткувати закінчення канікул. Зустріти навіть дорослу дитину з табору або після будь-якої відсутності сюрпризом: кулькою, подарунком, саморобним плакатом, тортом.

9. Дитина повернулася з табору і змінилася. Нам важливо дати собі можливість звикнути до дитини, яка за літо змінилася. Життя дитини постійно збагачується новими стосунками, з новими ролями, новими знаннями, словами і «системами». Фокус її уваги буде зміщуватися на інших дорослих і дітей. Наша роль поруч з дитиною з одного боку незмінна, з іншого — теж своїми гранями трансформується. Нам важливо намагатися не турбуватися і «силою» не повертати свою владу і авторитетність.

10. Дитина закохалася. Закоханість дитини – завжди новий рівень взаємин з батьками. Важливо ставитися з повагою до почуттів малюка або підлітка. Важливо зберігати таємниці, якщо з нами діляться. Важливо не вторгатися в особистий простір, якщо від нас його оберігають.

— Часто дитина, яка «відчуває», переживає закоханість, перестає бути «думаючою».

— Не всі дорослі вміють справлятися з «навантаженням почуттів».

— Нашим дітям важливо пройти свій перший досвід любові, зачарувань і розчарувань. (І так, успішність у цей час падає).

11. Купівля важливих і корисних речей в школу.

— У дитини в житті дуже мало можливості вибору. За фінансової можливості — важливо, щоб вона змогла вибрати хоча би дизайн обкладинок і щоденників і модель ручок.

— Важливо пам’ятати, що в магазині вибір з багатьох товарів дитину лякає (іноді в дітей трапляються істерики, коли їм пропонують вибрати все, що вони хочуть).

— Дитина перебуває у подвійному стані. З одного боку, новий клас школи – це підвищення статусу. З іншого – може виявитися страх нового, страх дорослішання. Здорово, якщо, крім раціональних і обов’язкових покупок, при бажанні дитини ви купите щось з дорослої точки зору «дитяче».

Шкільна форма як психологічний елемент для багатьох дітей важлива. Вона при не сформованому внутрішньому стрижні дає опору на зовнішній. (Зовнішня «милиця» — правила — кодекс, режим дня, розклад дзвінків, форма). Шкільна форма мала б викликати гордість від приналежності до ми — класу, гімназії, школи. Вона повинна бути сучасною, красивою, зручною. Про шкільну форму, про те, що потрібно і можна врахувати, дуже професійно говорить і пише Євгенія Григор’єва.

Важливо:

1. Щоб батьки не були продовженням школи. У дитини має бути безпечний простір, потрібна наша підтримка. Наша довіра його долі та віра в її потенціал.

2. Щоб батьки не жертвували собою заради успішності та реалізації дітей. Якщо ми вкладаємо в дитину «енергію жертовності» — ми вкладаємо більше очікувань у результат, наділяючи дитину іноді нестерпною для неї відповідальністю, ми надмірно напружені. Там, де є жертовність — менше радості. Іноді я пропоную батькам подивитися на слово «воспитание» — «вос-питание» – чим ми живимо дитину? Що маємо — тим вона й наповнюється. І іноді «не переварює».

3. Ми всі вчимося, зокрема й завдяки дзеркальній системі, що функціонує у нашому мозку. Чи може «дзеркалити» дитина в нас, те, що ми від неї вимагаємо? Навчання, відповідальності, турботи про себе, поваги, подяки. Дитині важливо бачити в нас учнів, які роблять зарядку, виконують свої «домашні завдання», конструктивно реагують на критику, вміють конфронтувати.

4. Важливо не переносити свої відчуття і досвід минулого навчального року на майбутній. Дитина розвивається і змінюється. Якісь предмети, завдання їй будуть даватися легше, якісь складніше. Важливо намагатися не формувати «образ» шкільного життя: сам цей образ, наші очікування можуть стати «пророцтвом, яке самореалізується» — програмою для дитини.

5. Дуже часто дитина хоче, але не може або докладає надмірних зусиль, щоб оволодіти якимось навиком. Іноді ці труднощі викликані особливостями роботи або несинхронністю в роботі різних частин мозку. Іноді дитині важлива не оцінка і «мотивування», а допомога. Зараз все більш популярна нейропсихологія, кінезіологія з простими практиками і вправами, що стимулюють роботу мозку.

6. Ми ж пам’ятаємо, що шкільні оцінки дуже суб’єктивні і не відображають реальних знань дитини?

7. Багато разів писала про те, що система освіти заточена на вимірювання та «прокачування» IQ. Спрощено — словесно-логічного інтелекту. Говард Гарднер запропонував теорію множинного інтелекту.

«Вербальний інтелект — здатність до породження мовлення, що включає механізми, відповідальні за фонетичну (звуки мови), синтаксичну (граматику), семантичну (сенс) і прагматичну складові мови (використання мови в різних ситуаціях).

Музичний інтелект — здатність до породження, передачі і розуміння смислів, пов’язаних зі звуками, включно з механізмами, які відповідають за сприйняття висоти, темпу і тембру (якісних характеристик) звуку.

Логіко-математичний інтелект — здатність використовувати та оцінювати співвідношення між діями або об’єктами, коли вони фактично не присутні, тобто до абстрактного мислення.

Просторовий інтелект — здатність сприймати зорову і просторову інформацію, модифікувати її і відтворювати зорові образи без звернення до вихідних стимулів. Включає здатність конструювати образи у трьох вимірах, а також подумки переміщати і обертати ці образи.

Тілесно-кінестетичний інтелект — здатність використовувати всі частини тіла при вирішенні завдань або створенні продуктів; включає контроль над грубими і тонкими моторними рухами і здатність маніпулювати зовнішніми об’єктами.

Внутрішньоособистісний інтелект — здатність розпізнавати свої власні почуття, наміри та мотиви.

Міжособистісний інтелект — здатність розпізнавати і проводити відмінності між почуттями, думками та намірами інших людей.»

8. У наших силах стати «агентами змін» у школі. Можливо, ви самі зможете приходити в школу і проводити там семінари для дітей, проводити практикуми, запрошувати їх до себе на роботу.

9. Школа – це тільки частина життя. Важлива. Але «за» нею дитини повинна чекати наповнене й радісне життя. З дозвіллям, спілкуванням і натхненням.

Наші діти більші таі мудріші, ніж будь-які системи. Система освіти поступово змінюється. І, сподіваюся, незабаром на нас чекатиме багато відкриттів.

Доброго дорослішання.



загрузка...

Читайте також

Коментарі