Столицю України можуть перенести з Києва. Куди?

Столицю України можуть перенести з Києва. Куди?

Ви не читали Юрія Щербака? Про Україну-Русь 50 років по тому? Лівий берег Києва заселений мігрантами, підземелля – сектантами, країна поділена на автономні республіки, що, втім, не зменшує сепаратистських апетитів. Луганськ ісламізований, але кримські татари залізною тамгою керують українським півостровом. Росії немає: її територія поділена на кілька «росій»; Штатів, здається теж; частина Європи під п’ятою “Всесвітного джихаду» тощо. Україною керує справжня, не надумана військова хунта, мрія будь-якого ліберального націоналіста, еротичний сон українського кемаліста. Хто не читав – рекомендую. Хороше постапокаліптичне футуристичне чтиво. Контури  змальованого автором світу співпадають з частиною сучасних прогнозів.

В першій і третій частині зустрічаються згадки про Трипілля, точніше, гору Борщиху на його території. В другій є Обухів, багато Обухова. Трохи дискретно, уривками, наче собака відкусила. З горою інакше. Більшість пасажів за її участі цільні як свіжозібране молоко. По-перше, на її вершині живе Гетьман України-Русі. По-друге, пізніше туди планують перенести столицю країни. Назви дві: Київ-2 або «Небесний Єрусалим». Друга, погодьтеся, цікавіша. Небесний, Єрусалим, на Обухівщині. Акурат на вершині Дівич-гори. Біля неї, під нею, на місці сучасного рибного магазину і пляжу. Вмикаємо проектора, читаємо по складам йогоний «Час тирана. Прозріння 2084 року».

Хроніки міста

… Одразу після військового перевороту Шморгун висунув ідею побудови поряд із Києвом, нижче по течії Дніпра, нової столиці України-Русі – екологічно збалансованого невеликого міста парків, озер і проток із розміщеними в ньому урядовими установами, музеями, храмами, університетами, майстернями художників і гуманітарними науковими центрами.

Гайдук підтримав цю ідею, справедливо вважаючи, що старий Київ у спотвореному війнами і олігархічними новобудовами вигляді, майже позбавлений зелені, із застарілою інфраструктурою і транспортними колапсами не може бути ефективною столицею великої європейської держави. Звичайно, рішучі заходи, вжиті військовим режимом, трохи покращили ситуацію у Києві: перш за все, була побудована сучасна восьмирядна кільцева траса навколо міста; крізь заплутане, як сама історія Києва, плетиво вулиць, власне, над вулицями були зведені чотири хайвеї – широкі бетонні чотирирядні жолоби – два із Заходу на Схід і два з Півдня на Північ – на висоті триповерхових будинків, зі спіральними з’їздами вниз і багатоповерховими паркінгами на місці розвалюх 19 століття й  «хрущоб», що збереглися з 20-го; хайвеї West-East оминали історичну зону Києва і пересікали Дніпро завдяки новим мостам; рух Хрещатиком військові заборонили, а мерія була перенесена з бездарної споруди на центральній вулиці у старовинний палац на Липках на вулиці Пилипа Орлика. Було побудовано десятки тунелів, відкрито понад сорок нових станцій метро, київські гори з’єднано віадуками – і вся ця очисна, руйнівна, перебудовна і споруджувальна робота проводилася під безпосереднім керівництвом Шморгуна.

І все ж, незважаючи на значні успіхи у розв’язанні проблеми Великого Києва, потреба в побудові Києва-2 залишилася. Оголосили міжнародний архітектурний конкурс на проект нового міста і назву нової столиці. Конкурс виграв молодий геній із Венесуели Кузьма Крейда, який запропонував під горою Борщихою побудувати штучний бетонний півострів на Дніпрі. Намити пісок і покласти згори животворний чорнозем, засадити його садами й розмістити над ним величезну сталево-титанову сітку на бетонних опорах, у клітинах якої мали бути підвішені над садами й штучними озерцями химерні химерні споруди урядових установ, з’єднані одна з одною прозорими транспортними тунелями. З назвою міста склалося гірше – крім«Київ-2», «Либідь», «Київ-South», «Сонцедар» та «Яропіль» жодної по-справжньому адекватної цьому видатному проектові назви не знайшли, і тому конкурс на цю назву було продовжено.

Народ нове місто назвав «Гайдук-парк». Тоді, під час узгодження архітектурної концепції нової столиці, Гайдук зустрівся з Кузьмою Крейдою: зосереджений юнак з високим чолом носив в собі якісь розмиті фамільні риси генерального прокурора козацько-кріпацької України, свого батька Івана Оврамовича Крейди, але відрізнявся від нього мрійливою мовчазністю, виразною чистотою помислів, лагідним короткозорим поглядом світлих, а не чорних, як у батька, очей, а головне – геніальною силою уяви, що малювала міста майбутнього – небачені, наче мушлі в небі, споруди, об’єднані в химерні структури, непідвладні нормальній людській фантазії. Працював у Токіо, в майстерні світової слави архітектора Казуйо Тамури. Ціну запросив за проект цілком помірну, кажучи, що відчуває свій обов’язок перед колишньою Батьківщиною. Про батька мовив дуже стримано, кажучи лише, що той загинув під час війни 2079 року, і нічого про нього невідомо; поїхати до Полтави чемно відмовився.

Проект його називався «Небесний Єрусалим». На запитаня, чому так назва, пояснив, що Київ у нього завжди асоціювався з Єрусалимом. Крім того, сказав молодий Крейда, «Небесний Єрусалим»  – це образ святого міста, раю, втілення досконалого суспільства, місце, де людина зустрічається з Богом. Столиця України має бути не символом диктаторської держави (бо кожна держава поневолює), а столицею богонатхненного народу. Звідси ідея міста, що висить у небі мов зоря…



загрузка...

Читайте також

Коментарі