Згаяний рік: українська влада знову намагається імітувати податкову реформу

Згаяний рік: українська влада знову намагається імітувати податкову реформу

Кабінет міністрів укотре повернувся до обговорення податкової реформи. Причому, представники бізнесу та експертної спільноти, здавалося б, отримали чудовий шанс обстояти свою концепцію перебудови податкової системи. Справа в тому, що за основу майбутніх змін до Податкового кодексу України взято проект так званої «ліберальної» реформи, який ще восени 2015 року було зареєстровано у парламенті під № 3357 і який активно лобіював профільний комітет Верховної Ради з питань податкової та митної політики. Але цей законопроект зустрів запеклий опір із боку колишнього складу уряду, у результаті чого реформу було провалено.

Сьогодні ж, як каже голова комітету Ніна Южаніна, є конструктивний діалог із Кабміном загалом і з Міністерством фінансів зокрема. До того ж, куратором податкової реформи буде безпосередньо Адміністрація президента, а вже до осені погоджений законопроект має з’явитися у Верховній Раді.

У густому диму

Якщо проаналізувати ту версію поправок до ПКУ, яку обговорюють Мінфін і парламентські комітети, створюється враження, що влада вкотре вирішила зайнятися «нотатками на полях», а не розв’язанням справді нагальних проблем.

Цього разу в основу реформи лягли здебільшого адміністративні послаблення. Наприклад, скорочення повноважень Державної фіскальної служби, яка буде виконувати виключно сервісні функції зі збору податків, обліку, консультування тощо. Крім того, для поліпшення цих сервісних функцій з’явиться повноцінний електронний кабінет платника податків, що в теорії має зняти з бізнесу і фізосіб зобов’язання оббивати пороги територіальних підрозділів ДФС.

Ще одне нововведення полягає в розширенні повноважень Мінфіну, який матиме не тільки право законодавчої ініціативи, а й трактуватиме застосування нормативної бази (зараз це робить ДФС), контролюватиме й аналізуватиме податкові надходження.

Не відмовилися в уряді і від ідеї щодо ліквідації податкової міліції. Уже в робочому варіанті проекту змін до ПКУ це словосполучення замінено іншим – «фінансова поліція», яка буде підпорядковуватися безпосередньо Міністерству фінансів. Водночас, про повноваження, завдання, методику роботи нового силового блоку, який прийде на зміну, не сказано ні слова.

Врятувати прибуток

У розрізі податків головне, і, схоже, єдине нововведення – це відхід від звичної моделі оподаткування прибутку із заміною її податком на виведений капітал, який у колишній версії законопроекту називали податком на розподілений прибуток.

Дискусія навколо цього кроку ведеться вже досить давно. Причому, на перший погляд, і це розумно, аргументів «за» набагато більше, ніж «проти», оскільки можуть виграти всі – і бізнес, і бюджет. Податок на виведений капітал передбачає його сплату лише в момент розподілу прибутку. Наприклад, під час виплати дивідендів – так звана «естонська модель». В ідеалі це дозволить власникам компаній ефективніше розпоряджатися грошовими ресурсами.

Але локальний підступ криється в тому, що обговорюваний проект передбачає цілий перелік операцій, які прирівняли до виведення прибутку. Наприклад, виведення товарів або активів, а також різні виплати – відсотків, комісій, фінансової допомоги, роялті, заборгованості. У результаті, виникає ситуація, за якої платник податків фактично не може вилучити кошти з бізнесу без втрат, що абсолютно не мотивує його працювати відкрито, як і сумлінно платити податок до бюджету.

Плюс до всього, у Мінфіні в принципі не особливо задоволені планами щодо введення податку на виведений капітал через те, що недонадходження до держскарбниці першого ж року дії цього податку складуть 40–50 млрд гривень. І для того, щоб перекрити цю «дірку», міністерство має намір шукати компенсатори. Які конкретно – поки що чіткої позиції немає. Але не виключено, що для цього переглядатиметься ставка ПДВ. Зрозуміло, у бік підвищення. І бізнес цьому явно не зрадіє, навіть попри ліквідацію податку на прибуток.

Задній хід

І далі невизначеною залишається доля «нульового» декларування, застосування непрямих методів контролю доходів і витрат, а також впровадження механізмів деофшоризації (оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній, автоматичного обміну податковою інформацією, жорсткіші підходи до ТЦУ тощо).

Причому, і в Мінфіні, і в профільному комітеті парламенту вважають, що ці інструменти мають стати невід’ємною частиною податкової реформи. Однак в Адміністрації президента, яка, по суті, і стала ініціатором боротьби з відтоком капіталу за межі України, раптово вирішили зменшити оберти.

За однією з версій, критику на адресу того ж нульового декларування висловив Міжнародний валютний фонд, побоюючись, що цей інструмент допоможе цілій низці платників податків амністувати доходи, отримані незаконним шляхом. Крім того, щодо деофшоризації й супутніх процесів є досить сильний опір середнього й особливо великого бізнесу, який справедливо побоюється репресій із боку фіскальних органів і ще більшого ускладнення умов його роботи.

Більш того, навіть якщо припустити, що парламент найближчим часом проголосує за проведення загального декларування з подальшим застосуванням непрямих методів, на їх впровадження просто не залишиться часу. Адже в комітеті Ніни Южаніної хочуть, щоб кампанію з розкриття прихованих капіталів платників податків було проведена вже в четвертому кварталі, а тотальний контроль доходів і витрат стартував із 2017 року. Але на практиці реалізувати це в такі стислі терміни просто неможливо.

В обмін на стабільність

Втім, МВФ має претензії взагалі до ідеї проведення податкової реформи. Представники Фонду вже не раз давали зрозуміти, що одна з умов виділення нового траншу – відсутність радикальних змін фіскального законодавства в доступному для огляду майбутньому. А з огляду на те, що отримання кредиту є на сьогодні одним із найбільш нагальних питань, в уряді навряд чи зважаться не послухатися цієї «поради».

Та й Володимир Гройсман, так само як Олександр Данилюк і Ніна Южаніна, наполягають на тому, що обговорювані зміни – це ще далеко не та реформа, яка має бути. В уряді виправдовуються, мовляв, першорядне завдання – лібералізація адміністрування, зниження тиску на бізнес, реорганізація та декриміналізація податкових органів із подальшим підвищенням ефективності їхньої роботи.

Все це, безсумнівно, потрібні і важливі заходи, покликані полегшити життя платникам податків. Водночас, чергове відкладання реальної податкової реформи ще більше ускладнює бюджетні проблеми, а також погіршує бізнес-клімат, оскільки і приватні підприємці, і великі компанії вже кілька років працюють в умовах перманентної фіскальної невизначеності. І все це явно не йде на користь українській економіці.

І нехай питання реформи навіть буде знову порушено у 2017 році, немає абсолютно жодної гарантії, що наступна спроба Кабміну виправити «хронічні» помилки завершиться успіхом. Адже те, що необхідно тут і зараз, з великою ймовірністю завтра вже може виявитися абсолютно марним.

джерело: forbes.net.ua



загрузка...

Читайте також

Коментарі