Податкові свободи: куди підуть податки українців

Податкові свободи: куди підуть податки українців

В Україні одночасно відбуваються дві найважливіші реформи: децентралізація та перегляд податкової системи. Досвід держав Європейської співдружності, на яку орієнтується наша країна, свідчить про можливість вибору напряму, куди піде частина податків і зборів громадянина. Forbes дізнався, чи можуть отримати таке ж право вільної сплати частини податків українці – і з якими проблемами водночас зіткнутися.

Європейська концепція свободи у сплаті частини податків свідчить про можливість вибрати, на які цілі буде спрямовано гроші платників податків. Подібна практика діє для деяких податків і зборів у Швейцарії, Австрії, Польщі та інших країнах, і стосується символічної частини: зазвичай, до 1% від суми податку. Мова про те, що людина сама визначає, чи буде витрачена частина його прибуткового податку на освіту, охорону здоров’я або розв’язання соціальних проблем.

Припустимо, у Польщі платники за результатами річного декларування можуть перерахувати 1% податку на користь однієї з «організацій суспільної користі». У встановлений державою перелік таких організацій входять благодійні структури, фонди соціальної допомоги, фонди підтримки демократії й так далі. Згідно з даними Гельсінського фонду з прав людини, частина коштів водночас потрапляє в місцеві організації, які розв’язують цілу низку соціальних проблем: від догляду за людьми похилого віку до соціальної реабілітації та працевлаштування жертв домашнього насильства, колишніх алкоголіків і наркоманів. Це покращує загальний соціальний рівень у державі, формує нові робочі місця.

«Платник, фактично, може сам вирішити, на які потреби має піти частина сплаченого ним податку. Податки ж можуть бути використані поза межами бюджетного перерозподілу держави. Досвід Польщі також показує, що є налагоджена схема контролю над використанням цими організаціями отриманих у такий спосіб коштів», – розповідає керівний  партнер АО «Вдовичен і партнери»Олег Вдовичен.

«Така свобода сплати податку дає суспільству й людині впевненість, що вона може прийти й подивитися, де й що стало краще. Чи засклили вікна у школі? Чи відремонтували в лікарні сходи? У США у разі підвищення податку один музей стає безплатним, щоб показати ефективність роботи системи. Конфесія у Швейцарії визначається з тим, куди сплачується церковний збір», – перераховує глава Спілки податкових консультантів Леонід Рубаненко.

На думку деяких експертів, свобода вибору у сплаті 1% податків – не більш ніж рекламний хід. «Ми просто до цього рекламного ходу ще не дозріли. А суми, які виходять від 1% податків, направляються у досить широких напрямах – наприклад, тільки охорону здоров’я або тільки освіту. У такому вигляді ця ідея виходить точно рекламним ходом, оскільки гроші витратять на те, на що вони й так будуть витрачені – на думку й за рішенням уряду», – пояснює експерт Forbes на правах анонімності.

Тим часом в Україні пропонували зробити можливим територіальний вибір мети оподаткування. «Минулого року в обговореннях законопроекту 3357 (про податкову лібералізацію. – Forbes) ми говорили про те, що вже підходимо до оподаткування сімейного доходу, і що людина має сплачувати податок на доходи на території проживання. Щоб, скажімо, працюючи в Києві, людина могла частину своїх податків перераховувати в регіональний сектор або село, бо в цьому селі живуть його батьки або його діти. Київ не має права забирати собі весь податок на дохід такої людини. Це б сприяло тому, щоб зарплату платили офіційно: люди були б упевнені, що частина податків йде на утримання інфраструктури тих місць, де вони проживають», – вважає народний депутат, голова комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна.

Податкова свідомість

Що може дати українському суспільству сама ідея про можливість вибору, на що витрачати податки? Ніна Южаніна вважає, що така практика дасть суспільству відповідальність усіх сторін, пов’язаних з оподаткуванням.

«Якщо платник буде впевнений, що частина податків йде на утримання саме тієї інфраструктури, яку він або громада хочуть утримувати, у нього з’являться ентузіазм і бажання платити. Держава ж, у свою чергу, має звітувати щодо отримуваних податків і направлення їх на місця, зазначені платниками податків. Це початок взаємної довіри і взаємної відповідальності», – каже Ніна Южаніна.

«Я – за будь-які зміни, які підвищать рівень добровільності під час сплати податків. Але сумніваюся, що поки ця дискусія для України релевантна», – зазначає начальник податково-юридичної практики EY Володимир Котенко.

І хоча поки що у жодному з законопроектів право на свободу щодо вибору напряму для витрачання податків не передбачено, є й добрі новини. Через нерозторопність парламенту, найімовірніше, внесення змін до податкових законів буде відкладено на 2017 рік. Адже, згідно з податковим та бюджетним кодексам, зміни щодо податкової реформи мали прийняти до початку липня – щоб вони набули чинності 2016 року.

Таким чином, у законотворців ще є можливість внести відповідні правки до податкових законів у межах податкової реформи.

З якими труднощами може зіткнутися суспільство під час реалізації такої практики? Насамперед – з поганим і непрозорим адмініструванням. «Обговорювати потрібно ефективність витрачання бюджетних коштів і контролю. Тому що гроші витрачаються з тих самих місць, куди пропонують платити їх і за новою системою. По суті, завдання поставлене як право вибору місця, з якого податки вкрадуть», – упевнений один зі співрозмовників Forbes.

«Варіантом розподілу податкових надходжень можуть розглядатися цільові соціальні (інфраструктурні) програми, головним пріоритетом яких буде їхня чітко окреслена спрямованість і повна відкритість, – підкреслює Вдовичен. – Інших варіантів, з огляду на наявне «кумівство» і корупцію, яка все поглинула, поки немає. В іншому разі громадські та інші організації, що займаються питаннями розподіл коштів, просто перетворяться на чиїсь «кишені».

«В Україні проблема вільної сплати податку впирається у проблему адміністрування. Тому що одне питання, якщо я вирішу платити податок на користь школи, яка фінансується з місцевого бюджету. Інше питання – якщо я вирішу платити на користь театру, який фінансується з державного бюджету. Тут точно виникне плутанина з адмініструванням», – прогнозує Леонід Рубаненко.

За його словами, ідея може бути розкритикована з боку борців з оптимізацією. «В Україні поки що ми не готові говорити про таку свободу. Тому що відразу люди закричать, що ми намагаємося у такий спосіб заплатити самі собі й оптимізувати», – попереджає Рубаненко.

Тим часом, позитивних сторін у введенні права вибору, куди ж піде частина податків, набагато більше. Зокрема, в застосуванні до процесів децентралізації й самоврядування, які запущено в Україні.

джерело: forbes.net.ua



загрузка...

Читайте також

Коментарі