П’ять життєво важливих розмов, які треба провести з дітьми

П’ять життєво важливих розмов, які треба провести з дітьми

Уявіть, що ви та ваша родина лишень збираєтеся піти з дому своїх друзів після вечері. Ваш друг опускається навколішки, щоб попрощатися з вашою дитиною, обіймає і цілує її у щоку.

Ваша дитина спокійно це сприймає, однак щойно ви сідаєте до автівки, син чи донька кажуть, як вони ненавидять, коли ваші друзі їх обіймають та цілують, і просять припинити таку поведінку.

Це одна з розповсюджених ситуацій, які нагадують нам, чому так важливо розповідати дітям про норми поводження зі своїм тілом, а також давати їм інструкції на випадок ситуацій поза їхньою зоною комфорту, пише Українська правда з посиланням на видання Fractus learning.

Це може здаватися тривіальною дрібницею, однак посіяти у дитині зерно розуміння, що її тіло належить лише їй, і саме людина і лише вона каже останнє слово щодо того, що з ним відбувається, допоможе малечі уникнути поганих ситуацій у житті.

Ці зерна будують міцний фундамент захисту для дітей, який допоможе їм бути у безпеці.

Переконайтеся, що усі розмови про правила поведінки і межі стосовно тіла завжди завершуються на позитивній ноті. Це має бути невидимий персональний кодекс правил, які визначають, що таке «хороший дотик» чи «поганий дотик», а також види та кількість дотиків, з якими дитині комфортно.

Кордони і межі важливі, бо вони допомагають людині відчути себе. Щойно ми визначаємо свої межі, ми можемо пильніше стежити за своїми правами, і за тим, якого ставлення ми заслуговуємо від інших.

З часом вони також допомагають нам розвинути чітку картину наших потреб, бажань, обмежень, а також порадять, коли варто звернутись за допомогою. Чіткі межі дають нам розуміння нашої власної відповідальності, а також меж, за які ми виходити не можемо. Це дає людям вибір та контролю над тим, що відбувається з нами і нашими тілами.

Психологи Рейчіл Девіс та Чіу Лау наводять 5 правил, які допоможуть дітям бути у безпеці в майбутньому.

1. Говоріть з дітьми про безпеку та межі, які стосуються тіла

Цю розмову варто розпочати рано, і пояснити дитині, що існують особливі частини тіла (прикриті купальником), які мають лишатись особистими, приватними. Поясніть малечі: інколи з деякими завданнями щодо тіла нам потрібна допомога. Наприклад, під час купання, чи візиту до лікаря. Батьки чи лікар інколи може торкатися цих частин тіла, щоб помити їх або перевірити, що вони здорові.

Батьки чи лікар обов’язково має запитати дозволу у дитини, перш ніж торкатися приватних зон, а також пояснювати, навіщо це потрібно. Наприклад, мені треба протерти тобі сідниці, щоб вони були здоровими. Чи: «Я хочу перевірити, чи чисті твої вуха».

Важливо використовувати правильні слова, щоб діти розуміли: ці особливі частини тіла такі ж самі, як руки чи ноги. Використовуйте як формальні визначення, на кшталт пеніс чи вагіна, а також неформальні назви, які діти можуть почути поза домом, наприклад, груди. Відводьте для цих розмов час, наприклад, під час купання, чи коли ви допомагаєте дитині вдягатися.

Книжки з малюнками можуть також стати у нагоді. Вони допоможуть наочно пояснити різницю між біологічною будовою тіл дівчат і хлопців, а також показати, як вони змінюються, коли люди дорослішають.

2. Демонструйте та моделюйте повагу до інших дітей і дорослих

Важливо пам’ятати, що діти спостерігають за нашою поведінкою і так навчаються взаємодії з іншими людьми.

Коли малеча бачить, як дорослі, яким вони довіряють, кричать на когось чи застосовують силу, вони навчаються насильству і гадають, що це ефективний спосіб комунікувати та одержувати те, чого хочеться.

Важливо розуміти, що обов’язково будуть моменти незадоволення поведінкою іншого дорослого, і відбуватиметься це у присутності дитини. У цей час критично важливо впоратися з конфліктом спокійно, поважаючи думки, почуття та фізичні межі одне одного.

Варто пам’ятати і про вираз обличчя у цей час (спробуйте зробити його спокійним чи нейтральним), позу тіла (розслаблену, не загрозливу), і тон голосу (спокійний) під час сварки.

Дайте дітям модель розуміння: ми ніколи, ніколи не використовуємо своє тіло чи фізичну силу, щоб завдати шкоди іншим та не дозволяємо людям завдавати шкоди нам.

3. Розмовляйте з дітьми про особистий простір та приватність

Діти мають розуміти, що кожна людина є босом свого тіла, і саме вона приймає рішення, що робити з ним.

Діти повинні знати: вони самі вирішують, чи можна їх обіймати та цілувати, кому вони дозволяють це робити, і якщо вони хочуть припинити контакт, то мають право зробити це негайно.

Батьки чи дорослі не мають намагатися диктувати ці рішення малечі, наприклад, чи треба їм цілувати бабусю, друзів родини, вітаючись чи прощаючись. Дитина повинна мати право вирішувати, чи хоче вона цілувати когось чи обіймати, або навіть «давати п’ять». Ми маємо сказати: ти повинен вирішувати, як тобі комфортніше.

Важливо уникати родичів та друзів, які потенційно можуть виявитися кривдниками, а також навчити дітей ввічливо говорити «Ні, дякую». Також можна навчити їх вітатися рукостисканням чи навіть просто показувати долоню.

Батькам має бути зручно говорити з дітьми про комфортні, некомфортні чи небажані дотики. Поведінка дорослих може бути прийнятною чи ні, залежно від обставин.

Надто важливо попередити малечу: це нормально — обійматися з приємним другом, але за жодних обставин — із незнайомцем.

Інше правило: ніхто не може торкатися інтимних місць дитини, хіба що з метою помити чи витерти їх (у ванній, батьки) та перевірити у лікаря в присутності батьків.

4. Говоріть з дітьми про різних людей у їхньому житті

Навчіть малечу розрізняти різні типи людей у їхньому житті. Поясніть, що є родина (ті, хто живе з дитиною в одному домі), близькі чи далекі родичі (вони живуть далеко, наприклад, дідусь чи бабуся), друзі (вони дбають про мені, я — про них, і їм можна довіряти), знайомі (люди, чиє ім’я я знаю, а також інколи їх бачу), вчителі та помічники (люди, які навчають у школі чи тренери зі спорту), персонал з обслуговування (працюють у магазинах з клієнтами) та незнайомці (люди, яких я не знаю).

Пояснювати варто з візуальними та життєвими історіями, щоб розповісти дітям про найближчих та найдальших людей у їхньому житті. Запитайте у сина чи доньки, хто до якої категорії потрапляє. Також дізнайтесь, яку поведінку для якого типу людей вони вважають нормальною. Наприклад, кого варто обіймати і цілувати, а кого — ні. Виправляйте малюка, якщо він плутається.

5. Навчіть дитину говорити «Ні» іншим дітям і дорослим

Важливо, щоб малеча розуміла: у них завжди є можливість сказати «Ні, дякую» у відповідь на пропозицію обійнятися чи поцілуватися і від дітей, і від дорослих.

Якщо дитина навчиться лише говорити «Так» і задовольняти потреби інших, вона перебуватиме під ризиком стати жертвою різних форм образ чи навіть насильства.

Вміння говорити «Ні» варто тренувати рольовими іграми. Попросіть дитину обійняти вас, а потім попрактикуйте відмову з її боку — твердим та впевненим голосом.

Життєві історії також важливі. Запитайте у дитини, що б вона робила у різних ситуаціях, і поясніть, як діяти краще. Наприклад, що робити, коли незнайомець на вулиці просить піти з ним?

Переконайтеся, що усі розмови про межі стосовно тіла завершуються на позитивній ноті. Діти повинні мати право задавати будь-які запитання про будь-що.

Теми про заборонені і неприйнятні дотики можуть здаватись сором’язливими та інтимними і дитині, і дорослому. Однак вони вкрай важливі. Ніколи не соромтеся і не уникайте цих тем. Якщо ви зреагуєте на запитання негативно, дитина може соромитися, і більше ніколи ні про що не запитає. Підбадьорюйте їх дізнаватися більше і питати вас про все, що їх цікавить.

Переконайтеся, що малюк розуміє: обіймання та поцілунки від близьких людей, яких ми любимо, — це чудово.



загрузка...

Читайте також

Коментарі