Українки в соцмережах діляться історіями про домагання

Українки в соцмережах діляться історіями про домагання

У Facebook набирає обертів кампанія #‎яНеБоюсьСказати, в ході якої користувачі діляться своїми власними історіями сексуальних домагань зі сторони протилежної статі.

— #‎яНеБоюсьСказати‬, хоча насправді боюсь, але досить. Мені 8. Я вертаюсь зі школи додому, викликаю ліфт, в останній момент в ліфт затесується пацанчик років мабуть 25-ти. Під приводом якоїсь мнімої перевірки, що мала би відбутись в школі, він везе мене ліфтом на останній поверх будинку, де ми жили, потім тащить на горище і там ґвалтує, — дизайнер Юлія Федорович вперше ділиться у Facebook свою історією.

Вона відгукнулась на заклик не замовчувати пережите насильство і не боятись говорити про це.

Пані Федорович підтвердила, що дозволяє використати її історію як приклад для публікації, пише ВВС Україна.

А розпочала кампанію проти насильства #‎яНеБоюсьСказати у соцмережах Анастасія Мельниченко.

За кілька годин своїми відвертими, шокуючими і досі нерозказаними розповідями поділились сотні людей — і жінки і чоловіки. Про домагання і зґвалтування, про пережиті травми, байдужість правоохоронців і рідних, а також їхнє засудження, коли казали, що сама винна, бо «не треба провокувати».

— Хочу, щоб ми не виправдовувалися — я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили, — каже Анастасія. — Бо нам не треба виправдовуватися. Ми не винні, винен завжди насильник.

— Від цих історій волосся стає дибки і думаєш, яке щастя, що нічого такого не сталося з тобою. А потім починаєш пригадувати того сусідського хлопчика, який намагався переконати тебе зняти трусики, і того голого незнайомця в парку, — пише у Facebook Тетяна Гураль.

#‎яНеБоюсьСказати‬, але мені моторошно від того, наскільки повсякденним є такий досвід і скільки ще є таких нерозказаних історій, додає вона.

Багато історій присвячені реакціям на такі випадки в родинах.

Користувачка Оксана Осмоловська розповідає, як в 14 років до неї чіплявся хлопець. Вона сказала йому триматися подалі, за це він її обізвав. А коли вона переповіла цю історію родині, то дідусь не розмовляв з нею півтора року.

— Бо як мені не соромно говорити на такі теми в такому віці і взагалі знати значення слова «чіплятися». Я, мовляв, зганьбила весь свій рід, я недостатньо чиста дівчина, щоб бути вартою доброго слова. Не буду винуватити дідуся, це таке виховання, на жаль, — каже Оксана Осмоловська.

Мені хочеться шерити кожен такий пост і дякувати авторкам за сміливість, говорить інший користувач Facebook Еліаш Стронговські.

Друзі дівчат, які розповіли свої історії, пишуть їм слова підтримки.

— Про такі речі однозначно треба говорити, писати і думати, як виховувати маленьких, щоб вміти уникати/боротися/не боятися розповісти,вважає Валерія Дмитрієва.



загрузка...

Читайте також

Коментарі