Обов’язкове декларування: що чекає українців

Обов’язкове декларування: що чекає українців

29 червня в профільному комітеті Верховної Ради розповіли, що для утвердження в Україні обов’язкового декларування доходів фізосіб усе готово. Відповідний законопроект доопрацьований і незабаром буде зареєстрований і поданий на розгляд депутатів.

Останні повідомлення профільного комітету з податкової і митної політики про, нарешті, готовність як до декларування, так і до боротьби з офшорами ─ а точніше, до направлення свіжоспечених законопроектів до парламенту ─ свідчать про те, що певної домовленості досягнуто, вважає Ярослав Абрамов, юрист ЮК Prove Group.

Усе логічно

«Пам’ятайте: кампанія з декларування доходів фізосіб 201… року почалася», ─ таке оголошення з’являється навесні кожного року, причому останнім часом за ним ідуть все емоційніші повідомлення від ДФС у ЗМІ на тему «громадянине, а ти вже заплатив?». Жити стає якось незатишно на тлі постійного парламентського залякування фізосіб із будь-яким рівнем доходу перспективою введення то податку на багатство, то податку на пенсії, то загального нульового декларування, а то і якоїсь податкової амністії, або навіть, як недавно заявила Антикризова рада громадських організацій, «естонської моделі».

До того ж посилання Ніни Южаніної на відсутність діалогу «з попереднім урядом» і узгодження з Мінфіном не дуже поєднується з відсутністю будь-якого проекту у відкритому доступі ─ хоч на сторінці комітету, хоч у Мінфіні.

«Проект закону готовий. Його треба прийняти до кінця поточної сесії, тому що період декларування ─ четвертий квартал 2016 року», ─ логіка вражає. Законопроект потрібно терміново прийняти, тому що вже час декларувати. Варіант «не приймати» ─ не розглядається, а норма п.4.1.9 ст.4 ПКУ про неприпустимість внесення змін до системи оподаткування пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, чомусь знову забута, незважаючи на скандал із транспортним податком.

Декларуванню ─ бути

Чого можна чекати по суті (за умови публікації проекту раніше кінця липня)? Очевидно, як мінімум, одноразового декларування доходів і активів у сумі понад 1 млн гривень із перспективою перетворення цієї процедури на обов’язкову і періодичну. У таких умовах вже практично не має значення, як назвати це нововведення ─ амністією, нульовою декларацією чи одноразовим моніторингом.

Першою клієнтською реакцією були два питання: чи зачепить декларування іноземні активи (зі зрозумілим акцентом на унікальне вітчизняне валютне законодавство) і чи буде необхідно декларування для доходів понад 1 млн гривень, отриманих від суб’єктів, які виконують роль податкового агента (надходження у вигляді зарплати, премій, дивідендів).

Чи буде декларування добровільним, чи зможуть громадяни вибирати ─ показувати все чи лише частину, чи підпадуть під «амністію» всі резиденти України, незалежно від громадянства? Занадто часто звучать заяви про необхідність надати держорганам всю інформацію про активи в Україні і за її межами, а також створити умови для оподаткування всіх доходів на території України, і навіть боротися за загальне «щастя» платити податки.

Очевидно, що ДФС буде прагнути виявити задекларовані активи будь-якими способами, прямими і непрямими: порівнюючи витрати і пізніші декларації з «нульовою» інформацією, а також опитуючи платників щодо причин розбіжності з інформацією фіскального відомства. Але основною перешкодою можуть стати традиційні проблеми кваліфікації виконавців і корупції, через які найбільш цікаві платники навряд чи «попадуться». Та й перехідний період перед введенням постійного обов’язкового декларування ніхто з професіоналів своєї справи даремно не витратить. На щастя, ще не всі гайки в системі обміну податковою інформацією закручено до кінця.

Готовність до декларування суб’єктів очевидна з шуму, який піднімається у відповідь на будь-яку спробу ввести «обнулення» з амністією активів. Але ж таких спроб за останні півроку була не одна: можна згадати проект Тимошенко і Ко «Про податковий суверенітет України та офшорні компанії» №4380 від 12.04.2016 року, який у червні отримав рекомендації профільного комітету, але все ще «обробляється», або проект «Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запобігання розмиванню бази оподаткування та перенесенню прибутку в офшорні зони» авторства Юрія Воропаєва і Наталії Королевської №4636 від 11.05.2016 року, який з травня обговорюється в комітеті без особливих зрушень.

Не можна забувати і про проект Олександра Кірша №3661 від 17.12.2015 року, розгляд якого відкладається ще з травня ─ зрозуміло, чому. Але ж цей проект про обов’язкове декларування як усіх власних доходів з активами (включно з нерухомістю, транспортними засобами, цінними паперами і готівкою), так і витрат також передбачає «точку відліку» для фіскальних органів, на яку в наступному році буде орієнтуватися ДФС при визначенні необхідності поставити питання про походження «незліченних» багатств (включаючи і такі банальні речі, як зарплата) і про джерело витрат. І ціна виявленої розбіжності ─ донарахування зобов’язання з ПДФО на рівні 21% плюс 22% ЄСВ.

…але в якому вигляді?

Незважаючи на жорстку критику з боку профільного комітету (звинувачення в неконкретності, декларативності, відсутності санкцій, неповне використання непрямих методів), запропонована «мінфінівська» модель, схоже, відрізняється тільки в деталях. Так само пропонується єдина ставка для декларування активів без пояснення походження, причому активи включають як українське майно, так і закордонні об’єкти ─ ті ж «контрольовані компанії» (хоча, знову ж таки, текст законопроекту, який стосується визначення цих самих контрольованих компаній, так само як і інших об’єктів та інструментів податкового планування, поки що, очевидно, вважається непотрібним), ─ тільки ставка не 21%, як у проекті Луценка, а 5% від суми зі звільненням від сплати ПДФО. Та й три місяці наприкінці року для подачі декларації похапцем і в умовах, коли і ГФС не готова, і свята з канікулами на носі ─ очевидно оптимальний і продуманий період.

Точно так само, тільки вже з 2017 року, декларування стане обов’язковим, а фіскальні органи отримають право звіряти витрати з доходами (яким саме буде поріг відхилення, наразі невідомо), причому, глобально ─ в перспективі, з використанням інструментів обміну інформацією та розкриття бенефіціарів іноземних компаній. Такі ж точно посилання на обов’язковість «непрямих методів» і притягнення до відповідальності як за перевищення рівня витрат над сумою задекларованих витрат (з донарахуванням зобов’язань), так і за порушення валютного й інвестиційного законодавства.

Наскільки при цьому в ГФС захочуть перевірити декларацію або джерела коштів, наскільки будуть враховувати публічно доступну інформацію, наприклад, про реєстровані угоди (що перевищують заявлені межі в 150 000 гривень), а також чи буде перелік «непрямих» методів встановлено одночасно з визначенням правил декларування ─ за відсутності тексту зрозуміти складно.

Що виявиться в обіцяному тексті (або текстах), стане ясно вже незабаром, тижнів через два, а там як вийде. У будь-якому випадку, поспіх комітету, крім пропущених термінів, явно має інші причини, набагато більш фіскальні, а може, навіть і не українського роду-племені.

джерело: forbes.net.ua



загрузка...

Читайте також

Коментарі