Чому санкції проти Росії потрібно відокремити від Мінська

Чому санкції проти Росії потрібно відокремити від Мінська

Виконані Мінські угоди чи ні, санкції можна знімати тільки після того, як Донбас повернеться під повний контроль України. Про це у своєму блозі на НВ пише історик та політолог Андреас Умланд. 

В одному з нещодавніх виступів Путін зазначив, що «ключові питання виконання Мінських угод сьогодні знаходяться в руках наших київських партнерів, київської влади… І чекати цих рішень від нас – просто безглуздо, я по-іншому висловитися і не зможу». Російський президент мав на увазі невиконання Україною своєї частини домовленостей щодо врегулювання конфлікту на Донбасі.

Путін, як і його колеги в Москві, навмисно маніпулюють черговістю виконання і політико-військовим значенням різних пунктів других Мінських угод. Кремль хоче, щоб Україна спочатку змінила законодавство щодо Донбасу. Тільки після внесення законодавчих змін, які задовольнять російське керівництво, Москва готова вийти з Донбасу. (І це тільки найм’якіша інтерпретація намірів Кремля, яка, можливо, недооцінює рівень агресивності російського керівництва.)

Однак план врегулювання конфлікту, прописаний в Мінських угодах, припускає, що в першу чергу повинні бути виконані такі умови як повне припинення вогню, виведення важкої зброї, вихід всіх російських військових з окупованої частини Донецького басейну і т. д. Тільки після того, як на захоплених територіях буде відновлено, як мінімум, частковий контроль Києва, Україні доцільно вирішувати такі питання якогось спеціального статусу для Донбасу і проведення місцевих виборів.

Якщо тепер Москва офіційно займає описану вище позицію, це має стати ще одним аргументом для розмежування санкцій ЄС проти Росії від виконання Мінських угод. Не можна забувати те, що і перший, і другий Мінськ підписані після введення більшості відповідних санкцій влітку 2014 року. Як і замислювалося спочатку, режим санкцій повинен бути пов’язаний виключно з виходом Росії, як мінімум, з Донбасу, а не з конституційними та іншими законодавчими змінами України.

Зв’язок між санкціями Євросоюзу проти Росії і спірною конституційною поправкою в Україні, «узгодженої» Путіним і Порошенком в Мінську в момент, коли Росія проводила криваве наступ на Дебальцеве, завжди була дивною, якщо не сказати більше. Сьогодні Росія своєю поведінкою сама наштовхує на те, щоб нарешті розірвати безглузду прив’язку продовження санкцій ЄС до поправок до Конституції України. ЄС має відреагувати відповідним чином на висловлювання Путіна і наново сформулювати умови для припинення режиму санкцій. Зокрема, Євросоюз повинен повернутися до початкової мети санкцій і виключити згадку про Мінські угоди з офіційної комунікації і публічних коментарів з приводу санкцій проти Росії.

Мінські угоди – це договір між Росією та Україною. Те, як, коли і взагалі все це угода буде виконуватися, не повинно ставати керівництвом до дії ЄС щодо Москви. Санкції було введено після неодноразових та особливо тяжких порушень міжнародного порядку з боку Росії. Якщо, як мінімум, в українському Донбасі не буде відновлено суверенітет Києва, санкції повинні залишитися в силі. Виконані Мінські угоди чи ні, санкції можна знімати тільки після того, як Донбас повернеться під контроль України. А санкції по Криму повинні діяти до того часу, поки Автономна Республіка і Севастополь знаходяться під тимчасовим незаконним контролем Росії.

При цьому не можна забути, що жодне з цих питань не стосується двох інших серйозних порушень міжнародного права з боку Росії в країнах колишнього СРСР, а саме – незаконної військової окупації значної частини Молдови та Грузії, які є членами програми Східного партнерства ЄС і підписантами великих угод про асоціацію з Брюсселем.

Згідно зі Стамбульським документом ОБСЄ 1999 року і досягнутої за посередництва ЄС російсько-грузинської мирної угоди 2008 року, Росія погодилася вивести свої війська з Молдови та Грузії. Однак у Придністров’ї, Абхазії та Південній Осетії, як і раніше розташовані російські війська. Ніяких санкцій Заходу проти Кремля через згадані і не менш серйозні порушення міжнародного права, однак, немає. Таким чином, навіть повне відновлення українського політичного суверенітету та територіальної цілісності не означало б, що реваншистський імперіалізм Росії в сусідніх країнах і підрив міжнародного права з її боку тим самим вже були закінчені. Тому ЄС повинен, принаймні, щодо суверенітету України, показати послідовність у своїх відносинах з Кремлем.



загрузка...

Читайте також

Коментарі