Киянка перетворює занедбане село у еко-поселення для молоді

24-річна киянка Катерина Мізіна переїхала жити у майже безлюдне село Зелений Гай на Житомирщині, аби перетворити його на еко-поселення для молоді.

Журналістка за фахом має намір на власному прикладі показати, що цілком можливо працювати у мегаполісі, а жити і відпочивати у сільській глибинці, передає Gazeta.ua. Киянка, яка останні шість років мешкала у квартирі, у пошуках омріяного будиночка проїхала на велосипеді 700 км по Київській та Житомирській області.

«Шукати хатину на хуторі почала з друзями ще два роки тому, - розповідає дівчина. - Об'їздила Народицький район, де багато сіл-пусток виселених після Чорнобиля, але чистих від радіації, яка падала плямами: в одному населеному пункті норма, а за три кілометри дозиметр шкалить. Деякі села перетворились у суцільні хащі: дерева крізь дахи попроростали, грудки цегли замість хат. У цій руїні де-не-де трапляється бабулька з собачкою».

Люди, які тут залишилися, стали дивакуваті і неконтактні, зауважує журналістка. «Я майже передумала селитися в цих краях, - каже Катерина Мізіна. – Переключилася на Київську область, але більше ніж 200 кілометрів від столиці не від’їжджала - це не дуже зручно для людей, які могли б оселитися зі мною».

Південніше від Києва набагато красивіший ландшафт, але й набагато заселеніша територія, розповідає дівчина. «Знаходила порожні маленькі села, але там все окуповано дачниками, - нарікає Катерина Мізіна. - Якщо тільки в селі бачила один будинок під червоною черепицею, розверталася назад: дачник насаджуватиме споживацький спосіб життя». Зелений Гай, який у давнину називався Гойч(галявина, місце збору), знайшли друзі, які випадково заїхали сюди на машині, згадує Катерина Мізіна. «Всі господарі повмирали або переселилися до дітей у Малин чи найближче село Недашки за 4 кілометри, - розповідає журналістка. – Згідно з переписом населення, у Зеленому Гаї проживало 19 осіб, а насправді - тільки двоє: стара жінка у моїй хаті та дід у сусідній». Після довгих перемовин з місцевими дівчина все ж придбала хатину за 120 кілометрів від Києва і ось вже півроку має лише три сусіда. «Селяни відмовляють тільки тому, що бачать в приїжджій людині чужака, - згадує Катерина Мізіна. - Я свою хату півтора місяці випрошувала, регулярно дзвонила щотижня і просила подумати та йшла на усілякі уловки: нема, де жити в Києві, не маю роботи, завагітніла, чоловік в АТО, а потім ще місяць ми домовлялася про ціну – зійшлися на 30 тис. гривень». У сучасних реаліях село може перетворитися з далекої діри у місце відпочинку, говорить журналістка. «Світ розвинувся до того, що ти можеш собі дозволити жити в селі, мати інтернет, душ, всі комфортні умови, і ніяк не змінювати по суті своє життя і професію — не ставати фермером, а далі працювати за комп'ютером. Якщо є машина, можна їздити на роботу щодня, - каже дівчина. - Сподіваюся, що роботодавці з часом більше підтримуватимуть фріланс, дозволятимуть вільний графік, адже працювати на результат набагато краще, ніж відсиджувати незмінні вісім годин робочого дня з низькою продуктивністю». Катерина Мізіна планує разом з молоддю, яка переселиться у Зелений Гай, створити арт-простір з фестивалями, майстер-класами та спортивними заходами.

«На хуторі ще 10 хаток, всі пусті, деякі продаються, - розповідає дівчина. - Зараз збираю людей, які захочуть тут жити і розвивати хутір як адміністративну одиницю, як село, а не приїжджатимуть сюди лише шашлики пожарити і попиячити».

Катарина Мізіна хоче побудувати на хуторі швейну майстерню, фотостудію, сцену для кінопоказів і концертів. «Без людини, яка щось робить, яка цим найбільше горить, все розповзається - я показала приклад: я купила хату, це можливо, приєднуйтесь! – наголошує ініціаторка мистецького поселення. - Жителі села могли б організовувати кінні прогулянки та навчати верхової їзди, не шукачи роботи та розваг у містах».

Мистецький хутір розвивається за рахунок проведення фестивалів, розповідає журналістка. «Мій хутір Гойч – це лиш черговий маленький приклад того, як можна жити цікаво за межами міста, - говорить Катерина Мізіна. – Я планую зробити простір для отримання нових досвідів: тих, які можна пережити лише на природі; створення чогось креативноколективного, навчання та видовища. Я не женуся за екологічними ідеями, бо без інтернета та генератора не вийде жодної арт-події». За переконанням Катерини Мізіної, такий формат функціонування маленьких поселень стане альтернативою рутинному сільському життю.

«Головне, щоб сусідські хати купили нормальні адекватні люди, бо навіть декілька дачників можуть зіпсувати все свято, - впевнена дівчина. - Я мрію, що кожна хата на нашому хуторі проводитиме по кілька культурних заходів на рік, хочу не лише етнічні традиції відновлювати, а привозити сюди молодь з сучасною музикою, літературою, театральними постановками, а також, думаю, організовуватиму школи, освітні семінари на природі».

Перш за все, дівчина вирішила розбити сад. На її ідею висадити дерева відгукнулося близько 40 людей. «Люди, які ніколи не саджали дерева, просто кайфували», - згадує дівчина.

Друзі підтримують Катерину у прагненні повністю переїхати у сільську глибинку. Деякі вже навіть підшукали й для себе будиночки у Зеленому Гаї.

Читайте також: У Кривому Розi представили саморобний електромобіль

Рекомендуємо прочитати

Google готовит к выпуску три новых смартфона

Компания Google в этом году представит новые смартфоны под брендом Pixel....

Це може бути цікавим

Украинский Vogue провел вторую Fashion & Business конференцию

В этому году конференция значительно расширила свою географию, в программе – девять спикеров из шести стран....

загрузка...

Схожі публікації

Дивіться, що пишуть

Сучасне кріпацтво. На Полтавщині агрофірма цинічно порушує права вагітних працівниць

Жінкам пропонують або робити аборт, або звільнятись за власним бажанням....