Що таке «валове національне щастя» і як воно пов’язане з бізнесом

Що таке «валове національне щастя» і як воно пов’язане з бізнесом

1972 року король Бутану Джігме Сінг’є Вангчук запропонував визначати ступінь розвитку країни не за ВВП, а за рівнем щастя свого народу і ввів поняття «валове національне щастя». Через 40 років, з 2012 року, на замовлення ООН організація Sustainable Development Solutions Network (SDSN) почала щорічно проводити дослідження рівня щастя. За його підсумками публікується рейтинг The World Happiness Report, у якому беруть участь 156 країн світу. Цього року результати дослідження було опубліковано 20 березня, якраз до Всесвітнього дня щастя.

Серед лідерів рейтингу – всі країни Скандинавії: Данія (№1), Ісландія (№3), Норвегія (№4), Фінляндія (№5), Швеція (№10). Дивовижно, але північ Європи виявився чи не найщасливішим місцем для проживання. Чим це пояснити? Справа явно не в кількості сонячних днів. На мій погляд, таємницю успіху варто шукати в тому, що всі сфери життєдіяльності цих країн засновані на принципах сталого розвитку : як доказ можна навести чимало прикладів розвитку бізнесу, медіа та суспільно-політичних організацій скандинавських держав.

Здавалося б, Україні сьогодні не до сталого розвитку. Нам, українцям, є чим зайнятися: війна, корупція, економічна і політична кризи. Проблеми екології, соціуму, бізнес-етики можна залишити до кращих часів. Питання в тому, чи настануть ці кращі часи в недалекому майбутньому?

В основу поточних і нових політичних проектів, стартапів, підприємств уже сьогодні необхідно закладати принципи сталого розвитку. Бізнесу не звикати брати відповідальність у свої руки. З одного боку, він постійно стикається з необхідністю досягати поставленої мети і показників, з другого – має справу з локальними і глобальними соціальними, екологічними й економічними викликами.

Бізнес стає головною силою для розв’язання завдань сталого розвитку, адже 60 зі 120 найбільших економік світу – це корпорації. Наприклад, обіг Walmart більший, ніж обіг усіх країн півдня Африки, а Shell – більший, ніж економіка Данії чи Пакистану. Ігнорування принципів сталого розвитку може коштувати бізнесу мільярдних збитків. Як це було в кейсі про більш ніж 50-річне партнерство Lego і Shell, яке компанія Lego розірвала 2014 року під тиском «Грінпіс», яка виступила проти планів компанії Shell бурити свердловини в Арктиці. Для Lego як бізнесу це втрата багатомільйонної угоди. З погляду ж суспільства партнерство поставило б під загрозу цінності нового покоління.

Щоб справлятися з такими конфліктами інтересів, в основі стратегії та філософії кожного бізнесу мають лежати принципи сталого розвитку і прагнення проактивно реагувати на зміни. Потрібно саме з цієї позиції аналізувати ризики, які виникають, щоразу ставлячи собі запитання: як ті чи інші зміни можуть вплинути на наш бізнес?

Наприклад, Кіотський протокол позначився на багатьох гравцях автомобільної індустрії. Навіть якщо проблеми зменшення викидів CO2 вас безпосередньо не стосуються, опосередкований вплив неминучий. А фінансові аналітики прогнозували таку ситуацію ще 2003 року, оцінюючи потенційний вплив зменшення викидів СО2 на різні компанії. Вони вже тоді говорили про те, що низка автомобільних виробників опиниться у складних умовах, якщо не врахує ці загрози.

Корпоративна поведінка визначає довіру клієнтів і репутацію бренду. Менеджмент, акціонери, працівники, клієнти, партнери, влада – усі вони можуть позитивно або негативно впливати на репутацію компанії. Важливо оцінювати те, як ці групи сприймають бізнес, і комунікувати з ними так, щоб мати хорошу репутацію.

Поки український бізнес починає думати про те, як переходити на рейки сталого розвитку, колишній мер Вільнюса Артурас Зуокас у березні цього року відвідав Бутан, щоб вивчити досвід нарощування «валового національного щастя». І в стратегії розвитку Литви до 2030 року вже фігурує мета підвищити рівень щастя у країні.

Джерелоforbes.

Читайте також: Донбас зараз небезпечніший, ніж Придністров’я – експерт



загрузка...

Читайте також

Коментарі