Як встановити в Україні справедливі тарифи на газ

Як встановити в Україні справедливі тарифи на газ

Чому нам вкрай необхідне запровадження прозорої та стабільної моделі оподаткування газовидобувної галузі. Про це у своєму блозі на НВ пише економіст Центру економічної стратегії Олександр Кашко.

Встановлення єдиної ціни на газ на ринковому рівні для всіх категорій споживачів  було позитивно сприйнято експертним середовищем – це непопулярний, але вкрай необхідний для України захід. Втім, ринкові ціни – це тільки черговий крок великої реформи сектору, і вирішення даного питання тягне за собою наступні, на котрі не існує настільки однозначної відповіді. Зокрема, дискусійним є питання оптимального оподаткування компаній, котрі займаються видобутком газу на території України.

Як нова ціна вплине на внутрішнє виробництво

Україна є чистим імпортером газу. Тому на сьогодні в законодавстві зафіксовано, що ринкова ціна газу як товару визначається на рівні імпортного паритету, до якої прирівнюється ціна газу внутрішнього видобутку. Якщо оптова ціна на газ для населення опуститься нижче цього рівня, імпортери просто перестануть постачати газ (постачальникам не буде сенсу продавати газ в Україну, коли вони можуть продати його на хабі), і країна опиниться з грандіозним дефіцитом – у 2015 році країна видобула на 14 млрд кубометрів менше газу, ніж спожила.

Але ж таким чином виходить, що вітчизняні добувні компанії отримуватимуть доходи, суттєво вищі за ті, які б вони отримали, якщо б продавали свій газ на хабі. У той самий час, продаючи газ українцям, компанії отримають не лише ціну хаба, а й, навпаки, додатковий дохід, що дорівнює вартості транспортування газу до Німеччини та входу в ГТС.

Читайте також: Комунальні тарифи завищені вдвічі: чим це загрожує?

Тобто, за інших рівних умов видобувні компанії будуть отримувати надприбуток за рахунок простих українців.

Звісно, можна виправдовувати таку ситуацію тим, що високий дохід привабить додаткових гравців у галузь, і через конкуренцію ціна колись знизиться. Але, погодьтеся, спонсувати чиїсь надприбутки високими тарифами в очікуванні гіпотетичного зниження не тільки малоприємно, але й несправедливо.

Чи можливо якимось чином позбавити видобувні компанії надприбутків? Відповідь можна знайти в економічній теорії та міжнародній практиці.

Як оподатковувати додатковий дохід місцевих компаній?

За умов ефективного ринку всі його учасники повинні отримувати так званий «нульовий економічний прибуток». Тобто нормальний прибуток компанії повинен покривати не собівартість, а «альтернативні витрати»(наприклад, очікувані доходи від альтернативної підприємницької діяльності, в котру компанія могла б інвестувати гроші замість видобутку газу ), включно з вартістю капіталу. Якщо прибуток більший за нормальний (наприклад, глибина залягання газу на якійсь свердловині менша, ніж на іншій) – такий прибуток називається надприбутком (abnormal return) та свідчить про неефективність і несправедливість ринкового середовища. Іншими словами, надприбуток – це отримання прибутку більшого, ніж за нормального рівня дохідності на вкладений капітал на ринку.

І саме тут вступає в дію адекватне державне регулювання. Для того, щоб усі учасники ринку отримували справедливий прибуток і знаходилися в однакових умовах, розмір надприбутків повинен вилучатися до державного бюджету.

За поточних умов в Україні можливі принаймні такі альтернативні варіанти регулювання :

1. Мінімальна рента або повна її відсутність до досягнення енергонезалежності –це дозволить приватним видобувним компаніям нарощувати прибуток і інвестувати більше коштів у видобуток;

2. Вилучення фактичного економічного прибутку учасників ринку (або «надприбутків») шляхом встановлення великої ренти, що даватиме додаткові доходи бюджету, але не стимулюватиме інвестування у видобуток;

3. Вилучення очікуваного економічного прибутку шляхом продажу ліцензій на розробку на аукціонах;

4. Особливий вид оподаткування прибутку видобувних компаній – «profit based taxation» (фактично прогресивна шкала податку на прибуток або надбавка до податку на прибуток, як, наприклад, у Великій Британії).

4. Змішана модель регулювання – аукціони та оподаткування прибутку, аукціони та рента тощо.

Який підхід варто обрати Україні?

На перший погляд, найпростіша відповідь – це аукціони, як прозорий, справедливий та ефективний метод перерозподілу надприбутків. В такому разі, сплачуючи вартість ліцензії, учасник ринку сам визначає частину прибутку, котра може бути вилучена, виходячи із своєї норми прибутковості та очікуваних витрат на розробку та видобуток на конкретному родовищі.

Нажаль, щоб втілити схему регулювання через продаж ліцензій на відкритому ринку в поточних умовах в Україні потрібно подолати низку ризиків. Зокрема необхідно:

1. Забезпечити прозорість і неупередженість аукціонів на видачу ліцензій, котрі проводить Держгеонадра;

2. Розробити і впровадити механізми стимулювання розвідки нових газових родовищ, котрі були б цікаві для інвесторів на поточних умовах;

3. Оприлюднити в публічному доступі консолідовану геологічну та економічну інформацію по розвіданим родовищам, адже тільки на основі повної інформації можна визначити справедливу ціну ліцензії на видобуток;

4. Послідовно і наполегливо працювати над покращенням інвестиційного клімату та посиленням систем захисту прав власності, щоб збільшити зацікавленість міжнародних компаній в інвестуванні в видобуток в Україні.

У кінцевому підсумку, яку б модель оподаткування не обрала держава, якщо вона буде прозорою та стабільною у довгостроковому горизонті (як довгостроковими є цикли розвідування та видобутку газу), це дозволить компаніям планувати свою діяльність та поліпшить становище видобувної галузі. Тому ми закликаємо уряд невідкладно почати запровадження прозорої та стабільної моделі оподаткування газовидобувної галузі, справедливої для всіх в країні.

Читайте також: Як суди на практиці позбавляють субсидій та стягують штраф



загрузка...

Читайте також

Коментарі