Савченко проти Захарченко. Чому діалогу не буде

Савченко проти Захарченко. Чому діалогу не буде

В черговий раз було підтверджено, тепер і з участю Надії Савченко, що немає ніяких «ЛНР» та «ДНР». І немає ніякої громадянської війни. Про це у своєму блозі на НВ пише російський політолог Андрій Окара.

Коли вранці 7 червня Надія Савченко зателефонувала Матвію Ганапольському у прямий ефір на радіо «Ера-ФМ» і запропонувала свою майже народну дипломатію в спілкуванні з «ЛДНР», я напружився. В обхід статусів, в обхід мінських угод — просто подивитися в очі один одному, і все вийде. І ніякої війни.

Напружився і зосередився, тому що, насправді, це була дуже ризикова заява. Вона давала (принаймні, в публічному та інформаційному просторі) «керівникам ЛДНР» величезні можливості — можливості переграти українську державу. Якщо не українську державу, то, принаймні, український політикум».

І зробити це було досить просто: Захарченко або Плотницький повинні були сказати Надії «так». Мовляв, переговори, кажеш? В очі один одному? А давай!

І склалася б абсолютно унікальна, непередбачувана ситуація — гра з цілою колодою джокерів, в якій морально-символічну перемогу здобув би найрозумніший, просунутий і політично хитрий.

До речі, в той же самий ранок 7 червня на сайті президента України була зареєстрована петиція зі збору підписів з ідеєю призначити Савченко послом України в РФ, адже вже більше двох років ця посада залишається вакантною.

Але в тому-то і справа, що «ЛДНР» — це ніякі не соціальні інноватори, здатні до оригінальних несиметричних рішень, а похмурі й сумні упирі, які транслюють чужі вигадки. Ситуацію ще якось намагався врятувати Пушилін: мовляв, ми готові з нею спілкуватися, якщо вона здобуде в Києві відповідні повноваження. Але крапки розставив сам Олександр Захарченко: «Я не хочу вести з нею діалог. Це звичайна військовополонена. Якщо Савченко приїде на лінію фронту, ми її прихлопнемо».

Загалом, в черговий раз було підтверджено, тепер і з участю Савченко, що немає ніяких «ЛНР» і «ДНР». І немає ніякої громадянської війни. А є лише старовинний італійський замок, побудований в стилі міланського і флорентійського Ренесансу, в центрі величезного мегаполісу з угрофінською назвою та існуючий за законами ординської деспотії. І діалог з цим замком можливий виключно з позицій сили. Ні сльозам, ні очам в цьому замку чомусь не вірять.

P. S. Ну, а по Першому російському телеканалу весь вечір 8 червня в новинах і в програмі «Час» крутили чудовий сюжет. Виявляється, завдяки Захарченко і «керівництву ДНР» вдалося запобігти… замах на Надію Савченко з боку українських спецслужб і «силовиків». Ще раз: замах на Савченко. З боку українських спецслужб. Адже вона всім у Києві поперек горла (це, до речі, не найбільше перебільшення), тому її хотіли вбити на лінії розмежування з «ДНР» і все звалити на «ополченців». Ну і доїхала вона не далі Ізюму Харківської області. А резюме таке: ну, українські спецслужби зараз не вбили — пізніше вб’ють. І це при тому, що відео з Захарченко, які обіцяють «прихлопнути» «звичайну військовополонену», весь вечір в інтернеті. Перед ним — купа мікрофонів (телеканалів «Росія», «НТВ», ЛайфНьюс»; правда, мікрофона Першого каналу немає). Така ось телевізійна доброта.



загрузка...

Читайте також

Коментарі