У Москві останніми місяцями, різні видатні громадські діячі, в тому числі і один із соратників президента Володимира Путіна, наполягали на тому, аби Росія офіційно визнала Михайло Горбачова винним у сприянні розвалу Радянського союзу.

Деякі на регулярній основі вимагають аби Горбачова засудили, в тому числі, і з метою розкриття діяльності «п’ятої колони» в Росії, як зазначив один із членів парламенту.

Наразі, коли організатори феєричного святкування восьми десяти п’яти річчя пана Горбачова, почали переговори із Готелем «Україна» про банкет, його власники відмовилися від оплати коли дізналися, що річ йде про колишнього Президента СРСР.

Олексій Венедиктов, близький друг Горбачова та головний редактор радіостанції «Эхо Москвы», що стала головним джерелом новин для ліберальних росіян, наводить слова власників Готелю: «Вони казали, що якби не Горбачов, то вони б певно зараз торгували на ринку, або займалися б контрабандою. Тепер ж вони власники цього місця, завдяки Горбачову. Не візьмуть ані копійки!»

У інтерв’ю, пан Горбачов відмахнувся від факту, що через 25 років після розвалу Радянського союзу, він знаходиться серед  найненависніших людей у Росії. «Це фігура мовлення», каже він.

Офіційна влада, що чорнить демократію в купі із самою ідеєю того, що нібито він повинен постати перед судом, звісно це його дуже дратує. Саме тому він і пише без перерви статті, есе та книжки про необхідність збільшення свобод в Росії, намагаючись таким чином нагадати світу про себе. Його остання, на сьогоднішній день, спроба, це книжка «Росія сьогодні», що була видана англійською мовою в США в кінці травня.

Багато росіян і досі його люблять. Деякі за впровадження перестройки та гласності, завдяки яким країна змогла відмовитися від жахливих репресій комуністичної системи. Пан Горбачов хоч і спотикаючись, але все ж таки вів людей до вільних промов, до вільного підприємства і до відкритих кордонів.

«Хтось любить його за те, що він приніс свободу, хтось його за це ненавидить». — Каже Дмитро Муратов, головний редактор «Новая Газета», одна з небагатьох незалежних газет, що залишилися. В якій, до речі Горбачов має 10% частку.

Люди  в цілому, винить його за те, що він втратив Радянську імперію та залишив їх як громадян другорядної країни. Але одиниці визнають, що саме він відкрив нові горизонти для них та їхніх дітей.

«Суспільство не любить його; його погляди є анти – путінівськими…. Путін збудував те, що він розвалив» — каже Венедіктов та вважає таке сприйняття неправильним.

У інтерв’ю пан Горбачов каже: «Я не перестаю казати що Росії потрібно більше демократії.». Годинне інтерв’ю проходило у його невеликій резиденції, в офісі, що був обвішаний картинами його жінки Раіси, яка померла від лейкемії у 1999 році.

«Навіть від тих, хто близький до Путіна ми можемо почути свідчення, що наголошують на авторитаризмі, свідчення що наголошують на рішучість та свідчення які стверджують, що демократія в Росії може бути досягнута лише в далекому майбутньому», — каже Горбачов. «Я вважаю, що нам потрібна глибоко вкорінена демократія, заснована на виборах, на праві людей вибирати своїх лідерів на регулярній основі, ось що нам потрібно. Така демократія буде запорукою стабільності у внутрішній та зовнішній політиках».

У свої поважні роки, Горбачов став самотньою постаттю. Більшість з його поплічників вже вмерла. Він так критично ставиться до відсутності демократії у путінському режимі, що головні канали країни не кличуть його на свої програми. Його вже декілька разів оголошували мертвим.

Хоча Горбачов не винить Путіна у безпосередньо відсутності демократії, він відгукувався про президента значно критичніше, коли його книжка була надрукована в Росії минулого року. «Він почав хворіти тим самим недугом, що і я: самовпевненістю». — Каже пан Горбачов. «Він вважає себе заступником Бога, хоча і не знаю з яких причин».

Горбачов та ще декілька людей створили список з причин, чому їм слід приглушити свою критику. По-перше, в пана Горбачова, не має недоторканності від судових переслідувань, отже, як і багато інших критиків влади, він відчуває себе ще більш тривожно в той час як Кремль зменшує громадські свободи. Він сказав, що боявся що його можуть оголосити «іноземним агентом», відроджене сталінське клеймо, що означає – «шпигун». Така причина власне зараз  використовується як привід для закриття десятків громадських організацій.

«Зараз в цій країні вже є достатньо людей, що налаштовані на протидію, і що вважають мене іноземним агентом – вони думають, що я на когось працюю», сказав Горбачов. Це каже чоловік, який міг би й досі залишатися верховним правителем Радянського союзу, так само як і його попередники, що правили довічно, якби сам не запровадив зміни.

По-друге, він є винуватцем більшості політичних та економічних недугів російського життя, що стала спадщиною його головного ненависного суперника колишнього президента Б. Н. Єльцина, що і дало Путіну пропуск, як сміттяру політичної арени.

По-третє, він погоджується із Путіним з багатьох питань, зокрема зовнішня політика. Наприклад, він підтримав анексію Крима, називаючи референдум легітимним, навіть незважаючи на те, що він проходив під дулом пістолета. Через таку позицію йому заборонили в’їзд до України на п’ять років.

Як один із головних винуватців у закінченні «Холодної війни», Горбачов відчуває себе зрадженим Заходом, та США зокрема, оскільки вони ведуть себе як переможці і ставляться до Росії як до звільненого кріпосного, підводячи сили НАТО та Європейського союзу до самих її кордонів.

Щодо внутрішньої політики, Горбачов та Путін мають різне бачення, однак, навіть якщо Горбачов і змінить своє, пан Єльцин залишиться на передньому плані.

Горбачов та Єльцин протягом довгого часу були суперниками, що були просто захоплені приниженням один одного. Горбачов стримано, але поважає Єльцина, адже той втрутився і зупинив ініційований правими переворот, що мав за намір скинути його з поста президента  ще у 1991 році. Але він зневажає його за решту його хаотичного правління, через яке слово демократія в Росії, звучить іронічно.

«Я  і досі не розумію чому Єльцин в США  сприймається як герой, коли ж насправді він був прибічником авторитаризму», каже Горбачов у найемоційніший момент інтерв’ю, б’ючи кулаком об стіл.

Зараз Горбачов майже не подорожує, загалом його час ділиться між офісом та дачею за межами Москви. Про смерть Раіси він говорить як про «найбільшу втрату свого життя». Зараз він погладшав, а його відома родима пляма стала менш помітною. Незважаючи на нерегулярні візити лікаря, він і досі цідить горілку з друзями.

Пан Муратов каже, що вони часто переповідають один і той самий жарт, заснований на маловідомій кампанії Горбачова зі зниження споживання алкоголю:

Двоє чоловіків стоять у довжелезній черзі за горілкою. Один простить іншого подивитися за своїм місцем, бо він хоче піти в Кремль та вдарити Горбачова за цю його антиалкогольну політику. Через декілька годин той  повертається, і його приятель питає в нього чи він насправді вдарив Горбачова. Той понуро відповідає – «Ні, черга до Кремля була ще довшою».

Багато хто з 300 гостей, на його Дні народженні в березні, казали тости Горбачову. Посли з США, Германії, Франції та Ізраїлю, усі вони окремо завдячували йому за те, що він зробив світ більш мирним та стабільним місцем.

Один із редакторів з радіо «Эхо Москвы», Сергій Бунтман, сказав іронічний тост в якому говорив про те, що Горбачов зруйнував тихе життя кожного.

Пан Венедіктов, міг би бути скоріше вчителем приватної школи, радше, ніж спірним головою  популярної радіостанції, а Путін, казав пан Бунтман, міг би бути радше поважним підполковником КГБ, ніж об’єктом критики в усьому світі. «Ви зруйнували наші життя», пожартував редактор.

Нейл Маркфаркуар, The New York Times

Перевод: Марина Фищук



загрузка...

Читайте також

Коментарі