Останній фільм від Дісней, за книжкою Льюїса Керрола  показує загальний стан фентезійних фільмів сьогодні.

Діснеївська «Аліса у Задзеркаллі» носить таку назву з кількох очевидних причин, серед яких є маркетинг, не викупний борг перед Льюісом Керролом та знову маркетинг. Певно краще було б назвати фільм «Аліса у Кривому Дзеркалі», хоча навіть так не стане смішніше.

Карнавал надмірно прикрашеного божевілля  приїхав до нас через шість років після доволі прибуткової для Діснея «Аліси в Країні чудес», фільм із живими акторами замість намальованих, захоплюючий візуальний ряд та доволі слабке продюсерство Тіма Бертона, сценарій Лінди Вулвертон. Хороша новина, це те, що Міа Васіковська знову грає головну роль, але вже із більшою енергією та досвідом, але все враження псує маніакальне режисерство Джеймса Бобіна, який працював із дещо млявим сценарієм міс Вулвертон. (Саме це і створює дивне враження жартівливого фільму від якого не смішно. Більше ніж через годину від початку, почалося щось насправді смішне, у моменті, де Червона Королева – радий знову вас бачити пані Гелена Бонем Картер – бере дитячу ферму мурашок із замкненими там маленькими чоловічками, радісно трясе її та верещить — «Землетрус!»)

Знову ж таки в фільмі надлишок різнобарвної комп’ютерної графіки та дефіцит відчуття причетності до неї. Я вже багато говорив про це у рецензії на фільм «Люди-Х: Апокаліпсис», який є ще однією гучною студійною прем’єрою якраз на вихідні приурочені на День Пам’яті, що відзначається у США.  Обидва фільми являють собою, по суті, прохідне кіно для збору коштів, що замінює насправді фантастичне кіно на конвеєрне.

Фільм «Аліса у Задзеркаллі» починається,  власне з Аліси яка стала капітаном кораблю «Диво», що належав її покійному батькові, вона рятує флот від мародерства піратів у Малаккській протоці. Повернувшись до дому, вона стикається із перешкодами у кар’єрі, що  відсилають її назад до Низокраю, де вона знаходить Капелюшника (жвава, але не надто цікава роль Джонні Депа) пригніченого спогадами про минуле. Бажаючи допомогти другу, Аліса вирішує відправитися назад у часі, в цей момент і зав’язується сюжет. Як політики могли б стати краще, якби заборонили опитування громадської думки, так само і фільми могли б стати краще якби сюжети про подорож у часі були заборонені, адже вони виглядають однотипними і  в них ніколи не має сенсу.

А саме цю історію не рятує навіть присутність Часу, як персонажа. Правда дещо клоуноподібного  та з німецьким акцентом, зіграного Сашою Бароном Коеном. Час живе в середині величезного годинника, чия конструкція із шестернями та маятникомможе подумки перенести вас до фільму «Володар часу» режисера Мартіна Скорсезе, а щодо маленьких поплічників Часу, вони ніби були взяті прямо з «Трансформерів». (Навіть не хочу знати для чого Діснею імітувати «Трансформерів») У Часу є невеликий годинник, що ніби як  імплантований у його груди, або ж це просто нагрудник, таким чином, він може сповільнювати, повертати назад або прискорювати потік часу рухами своїх рук. Тому дивлячись фільм, що переходить від однієї нудної сцени до іншої, ви можете спіймати себе на бажанні, аби Час порухав руками і прискорив фільм.

Джо Моргенстерн  26.05.2016, The Wall Street Journal.

Переклад: Марина Фищук



загрузка...

Читайте також

Коментарі