В обіймах Феміди. Чому «майданівські судді» досі на своїх посадах

В обіймах Феміди. Чому «майданівські судді» досі на своїх посадах

Через два з половиною роки, що минули від початку Майдану, майже всі судді, які виносили несправедливі вироки проти активістів, зберегли свої посади. У чому причина гальмування, з’ясовувала DW.

З моменту зміни влади в Україні після подій зими 2013-2014 років минуло вже 27 місяців. Країною пройшла хвиля змін чиновницького складу, зокрема під гаслом «люстрації», очищення влади від високопосадовців колишніх режимів. Проте одна з вимог Майдану — звільнення суддів, які виносили вироки активістам, — лише у процесі виконання. Станом на 2 червня Верховною Радою звільнено нуль «майданівських» суддів, президентом — вісім, хоча до цього залучено чимало відомств.

Як це (не) працює

На підставі ухваленого у квітні 2014 року закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» утворили Тимчасову спеціальну комісію(ТСК) з перевірки суддів. Її обмежили терміном повноважень на рік, проте майже половину цього строку вона не могла запрацювати через брак кворуму. Завданням ТСК була перевірка заяв громадян щодо неправомірних дій суддів під час подій Майдану.

Спочатку трохи статистики. У фінальному звіті комісії від серпня 2015 року вказано, що всього ТСК отримала 2192 заяви. За ними ТСК призначила перевірки 331 судді, з яких завершила 66. Інші перейшли до повноважень Вищої ради юстиції (ВРЮ). Їй Тимчасова слідча комісія передала також 41 ухвалу за 46-ма «майданівськими суддями» з вердиктом «звільнити». ВРЮ після тривалих процедур перегляду справ направила до Верховної Ради 29 подань на звільнення суддів. Депутати наразі не ухвалили жодної.

«Вища рада юстиції повинна була проаналізувати, наскільки суддя умисно діяв або діяв з грубою недбалістю. У такому випадку можна притягнути до відповідальності — звільнити з посади. У багатьох випадках такі речі є очевидними, проте ВРЮ їх не аналізувала. Не набиралася необхідна кількість голосів для подання про необхідність звільнення. Цьому сприяє процедура таємного голосування», — зауважвив у розмові з DWексперт Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.

Відсутність відповідних рішень Верховної Ради аналітики пояснюють тим, що парламентарі загалом ще не розглядали питання про призначення та звільнення суддів на тлі активних політичних процесів. У четвер, 2 червня, під час засідання парламенту пролунав заклик обов’язково повернутися до цієї теми вже наступного тижня.

Консерватори проти «агентів змін»

Опитані DWексперти сходяться на думці, що брак прогресу в справах «майданівських суддів» викликано щонайменше двома причинами.

Перша — юридична складність через недосконалість законодавства. Нечіткість виписаних процедур призвела до паперової тяганини: справи підозрюваних суддів ретельно розглядали в ТСК, потім, за схожими схемами, — у дисциплінарній секції Вищій раді юстиції.

Другим же «коренем зла» юристи називають консервативність чинного складу ВРЮ. «У Вищої ради юстиції немає однозначної волі притягнути до реальної відповідальності суддів. ВРЮ також не демонструє, що прагне з’ясувати: чому одномоментно, за три місяці, досвідчені грамотні судді, які виносили законні рішення, почали порушувати присягу і виносити неправосудні висновки», — каже Роман Маселко, член Адвокатської дорадчої групи та ради громадського контролю Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Він супроводжує кримінальні справи щодо злочинів проти Майдану.

Маселко підкреслює: саме ВРЮ задля побудови незалежного суддівського корпусу в Україні повинна була почати пошук не лише виконавців, але й тих, хто змушував суддів ухвалювати завідомо неправові рішення. Причину подібної бездіяльності Маселко вбачає у прагненні судової еліти зберегти статус кво і попередню систему впливу на суддів.

На меншість прихильників змін у чинному складі Вищої ради юстиції вказує і Куйбіда. За його словами, у ВРЮ більшість — вихідці з суддівського корпусу, саме вони не підтримують звільнення навіть за очевидності порушення ним присяги. Тепер Куйбіда покладає всі сподівання на судову реформу, зелене світло якій дала Верховна Рада 2 червня. Він сподівається, що це допоможе розпочати очищення судової системи.

Але, навіть попри судову реформу,ВРЮ працюватиме в своєму нинішньому складі щонайменше до 2019 року, тобто — до її остаточного перетворення на Вищу раду правосуддя зі значним обсягом повноважень. На думку Маселка, влада подає сигнал суддям, що вона готова їх залишити: «Механізми є правильними, але основна частина людей, які там є, це люди системи, які не виправдали очікування суспільства».

Час спливає

Менше ніж за рік ВРЮ розглянула 46 справ, дещо менше 300 ще чекають на свою чергу. Проте вже в січні-лютому 2017 року спливає термін давності проступків. Після цього «майданівських суддів» уже не можна буде звільнити. Якщо ВРЮ й надалі працюватиме в такому темпі, то у кращому випадку встигне опрацювати справи ще 40-50 суддів.

«Виникає питання, а взагалі для чого було створювати ТСК, якщо її висновки необов’язкові для ВРЮ?», — додає Маселко. Він вказує на недолік закону, через який ВРЮ пішла по складному шляху дотримання всіх процедур. Більше того, у Вищій раді юстицій підтвердили висновки лише двох третин вердиктів ТСК, у інших — не знайшла порушення присяги. На думку експертів, це знову вказує на певну «кругову поруку» в суддівських колах: судді не прагнуть карати «своїх».

«У суспільства склалось враження, що чимало з фігурантів відповідних судових справ по Майдану відпустили. Домовились чи відкупилися — невідомо, на якому рівні, чи слідчих чи суддів, чи з владою домовилися. Все розсипалося», — каже науковий консультант з правових питань Центру Разумкова Віктор Мусіяка.



загрузка...

Читайте також

Коментарі