Парламентарі 335 голосами за підтримали зміни до Конституції в частині правосуддя. «Публічний аудит» вивчив усі запропоновані командою Президента зміни, які фактично «цементують» залежність судової системи від гаранта: опосередковано чи напряму, він зможе впливати на всі процеси, що відбуваються в судовій системі.

Конституційний Суд України визнав таким, що відповідає Конституції президентський проект змін до Основного Закону в частині правосуддя. Президент вважає, що цей акт – початок змін, на які чекає суспільство. Новий український суд відповідатиме європейським стандартам, сподівається український лідер. Законопроект отримав два позитивні висновки Венеціанської комісії (від 24 липня 2015 року та від 26 жовтня 2015 року).

На початку слід проаналізувати взагалі конституційну роль Президента України. Так, відповідно до ст. 102 основного закону Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Згідно ст. 106 Конституції України, Глава держави:

  • забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
  • представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
  • призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією тощо.

При змішаній парламентсько-президентській формі правління, президент повинен мати суттєво урізані повноваження. Тобто за рахунок послаблення інституту першої особи Держави, повинна посилюватись роль парламенту та уряду. В свою чергу проект, що буде проаналізовано, являє собою пряме протиріччя такій концепції.

Президент повинен бути представницькою фігурою: бути головою Держави, гарантом Конституції та головнокомандуючим збройних сил країни, представляти країну у відносинах з іншими державами, призначати вибори,  милувати ув’язнених, нагороджувати, присвоювати звання та громадянство, підписувати закони, виступати з щорічною промовою перед парламентом.

Вплив президента на судову та правоохоронну систему необхідно обмежити. Можливим є і скорочення повноважень у питаннях визначення внутрішньої та зовнішньої політики, позбавити права законодавчої ініціативи та призупинення урядових нормативних актів.

Прикладом відсутності впливу Президента на судову систему можливо вказати Грузію. Так, відповідно до ст. 86-1 Конституції Грузії з метою призначення суддів на посаду, звільнення з посад та виконання інших завдань створюється Вища рада юстиції Грузії. Більша половину складу Вищої ради юстиції Грузії складають члени, обрані органом самоврядування суддів Грузії.

Таким чином, подання проекту змін до Конституції в частині правосуддя, розробленого командою Глави Держави, не узгоджується із заявленою позицією його Адміністрації щодо усунення Президента від судової гілки влади, а навпаки, свідчить про зацікавленість втиснути до Основного Закону бажані зміни та зосередити всі гілки влади під своїм впливом. 

Можливо тому у суспільстві вказаний проект викликає багато дискусій. На думку ГО «Публічний аудит» запропоновані гарантом зміни разом із «європеїзацією» направлені на концентрацію влади над правоохоронною та судовою системою, що не відповідає духу парламентсько-президентської республіки. На підтвердження вказаної позиції наводимо свій аналіз проекту змін до основного закону у вигляді порівняльної таблиці:

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.…Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватисяправовою допомогою захисника. Стаття 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.…Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.Відсутня

 

Стаття 55. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. 

Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом.

 

Зміни до статті 29 підкреслюють та передають 50% усіх запропонованих змін, тобто нічого докорінно не змінюється, тільки терміни з точки зору філології та «нової» юридичної мови. Такі ж зміни у ст. 59, де слова правову змінено на правничу допомогу, у ст. 108неможливості змінено на неспроможності за станом здоров’я виконувати  свої повноваження, у ст. 126 суддів замінено на судді і т.д. Заміна терміна «правова допомога» на «правнича допомога» обумовлена стандартами української мови, які визначають, що прикметник, застосовуваний для позначення відповідного виду допомоги, походить від іменника, що позначає саму професію особи, яка надає таку допомогу. Іменником для позначення особи, яка надає послуги у сфері права (у юридичній сфері), є слово «правник». Отже, саме особи, що належать до правничої професії, надають професійну правничу допомогу.

Щодо гарантії звернення до КСУ треба вказати, що у Конституції повинні бути зазначені як підстави, так і порядок такого звернення, оскільки визначення його законом, як зараз, робить цю норму невиконаною, конкретний аналіз наведемо нижче при вивченні запропонованої нової статті 151-1 КУ.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:…25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України;висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;26) призначення на посади та звільнення з посад третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

Стаття 85. До повноважень Верховної Ради України належить:…25) надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора;26) призначення на посади третини складу Конституційного Суду України;

Виключається

Верховну Раду України у проекті позбавлено права висловити недовіру Генеральному прокуророві України. Венеціанська комісія оцінює цю зміну як дуже позитивну, оскільки це знімає політичні мотиви відставки прокурора. Але фахівці комісії напевно забувають, що у нинішній ситуації переходу країни на парламентсько-президентську форму правління цей важіль хоч якось обмежував вплив Президента на прокуратуру, замість того його хочуть скасувати. Які наслідки це може мати, країна бачила у 2013-2014 роках.

Крім того змінюється порядок призначення суддів.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом. Стаття 128. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно проекту президент одноособово призначає суддів, парламент відсторонюється і від цього питання. Це суперечить усій концепції обмеження впливу гаранта на судову систему. Концентрація таких повноважень у однієї особи, за нашою думкою, є неприпустимою.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 106. Президент України:…11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;…

22) призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

23) утворює суди у визначеному законом порядку;

Стаття 106. Президент України:…11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;…

22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;

Виключається

Вказаними нормами і ВРУ, і Президент позбавляються права звільняти суддів Конституційного Суду України, для цього розроблено новий порядок, що є позитивною тенденцією, оскільки забезпечить їх незалежність при прийняті рішень.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Стаття 125. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.Суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Якщо подивитись на ст. 106, то нібито Президент втрачає право утворювати суди і ст. 125 це право надається ВРУ, проте знов таки воно може бути реалізоване парламентом лише за поданням Президента. Тобто вбачається явне бажання Президента впливати на усі процеси діяльності судової системи. Проект закону про утворення суддів повинна вносити безпосередньо Вища рада правосуддя, Президент не повинен втручатись у вказане питання.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 124.Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, визначених Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

Ця норма давно назріла, і це є однією з вимог Європейських колег, тому вказана зміна оцінюється досить позитивно.

Міжнародний кримінальний суд (МКС) — перший правовий інститут, що діє постійно, в компетенцію якого входить переслідування осіб, відповідальних за геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Заснований на основі Римського статуту, прийнятого в 1998 році. Існує з липня 2002 року. МКС не входить в офіційні структури Організації Об’єднаних Націй, хоча може порушувати справи за поданням Ради Безпеки ООН.

Слід зазначити, що ще у 2000 році Римський статут був підписаний з боку України, але для надання вказаному документу і міжнародному суду юридичної сили для України необхідна ратифікація статуту, яка на даний момент не здійснена. 04 лютого 2015 року прийнято Постанову про «Заяву Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян». Проте, відповідно до положень ЗУ «Про міжнародні договори України», для ратифікації міжнародного договору заяви українського парламенту замало, оскільки ратифікація здійснюється шляхом прийняття відповідного закону про ратифікацію і законів про внесення змін до законодавства, у зв’язку із ратифікацією.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.Суддя не може бути без згоди Верховної Ради Українизатриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

 

Підставами для звільнення судді є:

1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я;

2) порушення суддею вимог  щодо несумісності;

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;

6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.

 

Повноваження судді припиняються у разі:

 

1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

4) смерті судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї.

Повноваження щодо надання згоди на затримання судді переходить до Вищої ради правосуддя (Далі – ВРП) від ВРУ. З урахуванням нового складу ВРП (аналіз складу у іншій статті), вказана зміна, яка начебто може додати незалежності суддям, завуальовано призведе до контролю над суддями з боку Глави Держави.

Також розділено підстави для звільнення судді та припинення повноважень. Серед нових підстав для звільнення судді слід відмітитивчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. У пояснювальній записці до проекту вказується, що суддя має нести кримінальну чи дисциплінарну відповідальність за злочини (наприклад, отримання неправомірної вигоди) та дисциплінарні проступки, що опосередковано можуть впливати на юридичну позицію судді при здійсненні ним правосуддя. Зокрема, суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у разі, якщо він порушує встановлені законом вимоги щодо змісту судового рішення, не дає оцінки аргументам сторін, не викладає обґрунтування свого рішення тощо.

На думку ГО «Публічний аудит», вказана у проекті змін трактовка є досить неконкретизованою, так само як і раніше порушення присяги, що створює ризики для різного тлумачення і незаконного притягнення «непотрібних» суддів до відповідальності. До того ж оцінювати це буде ВРП, яка наполовину складається із самих суддів, що ставить під загрозу їх об’єктивність і неупередженість під час розгляду дисциплінарних справ відносно суддів. Мінімізувати ризики безпідставного звільнення суддів можна шляхом передбачення конкретного переліку дій, які можуть підпадати під визначення «нехтування обов’язками».

Також  додається така підстава для звільнення судді як незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду, що відповідає умовам сьогодення щодо реорганізації судів, хоча доречніше було б прописати це у окремому Законі про судоустрій, а не вставляти у Конституцію.  Порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна є підставою, яка відповідає сучасним вимогам боротьби із корупцією.

Крім того, нова норма про непритягнення судді за ухвалене судове рішення може створити мінімальну систему противаг новому порядку притягнення до відповідальності.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 128. Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України.Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.Голова Верховного Суду України обирається на посаду тазвільняється з посади шляхом таємного голосування ПленумомВерховного Суду України в порядку, встановленому законом. Стаття 128. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом.Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.Голову Верховного Суду обирає на посаду та звільняє з посадишляхом таємного голосування Пленум Верховного Суду в порядку, встановленому законом. 

Судді призначаються Президентом за поданням ВРП, а Парламент відсторонено від цієї функції, що може закільцювати разом із прокуратурою владу гаранта над судовою та правоохоронною системою. На наш погляд ці питання не повинні відноситись до компетенції Президента, оскільки це суперечить його повноваженням як владного інституту при парламентсько-президентський республіці. Призначенням суддів повинен займатись виключно парламент разом із ВРП.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури – двох членів Вищої ради юстиції.

Стаття 131. В Україні діє Вища рада правосуддя, яка:1) вносить подання про призначення судді на посаду;2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;

6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;

8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого;

9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох – обирає з’їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох – призначає Президент України, двох – обирає Верховна Рада України, двох – обирає з’їзд адвокатів України, двох  – обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох – обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Порядок обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя визначається законом.

Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.

Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки. Одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.

Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої.

Член Вищої ради правосуддя має належати до правничої професії та відповідати критерію політичної нейтральності.

Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги до члена Вищої ради правосуддя.

 

Вища рада правосуддя набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше п’ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.

Відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності, фінансового та організаційного забезпечення судів.

 

Вказаною нормою створюється новий орган – Вища рада правосуддя.  ЇЇ повноваження  розширюються, як і склад – 21 член, а порядок формування також змінюється. Тепер половина складу (10) буде обиратись з’їздом суддів України, інша половина: по 2 члени від Президента, ВРУ, з’їзду адвокатів, конференції прокурорів, з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, Голова Верховного Суду України є членом за посадою. Усі питання відповідальності, призначення, звільнення суддів вирішуються саме цією структурою, яка може стати у залежність від Президента, оскільки складається з 10 суддів, яких призначає останній. Тобто фактично у Президента в ВРП непрямим шляхом буде 12 представників, тоді як у парламенту – 2, що є неприпустимим при діючій формі правління в Україні. Зміна процесу призначення суддів може нівелювати ці ризики.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 121. Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:1) підтримання державного обвинувачення в суді;2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Стаття 131-1. В Україні діє прокуратура, яка здійснює:1) підтримання публічного обвинувачення в суді;2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України.

Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль.

Дострокове звільнення з посади Генерального прокурора здійснюється виключно у випадках і з підстав, визначених законом.

 

Замість розділу VII «Прокуратура», що існував раніше, проектом передбачається описання функцій прокуратури у одній статті. Запропонована зміна функцій прокуратури відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини у сфері кримінального судочинства та європейським стандартам стосовно функціонування органів (служби) публічного обвинувачення у демократичному суспільстві, керованому верховенством права. Звідси і зміна терміну обвинувачення з «державного» на «публічне». Кількість функцій скорочується. Фактично залишається підтримання обвинувачення, процесуальне керівництво, нагляд за оперативною діяльністю та представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Скасовується лише так званий «загальний нагляд», про що говорилось вже давно, і ці зміни назріли. Строк повноважень Генерального прокурора збільшено з 5 до 6 років. Інші повноваження, як і було раніше, визначаються спеціальним Законом.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 59. …Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Стаття 131-2. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.Незалежність адвокатури гарантується.Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

 

Норма про адвокатуру виписана по-новому зі старим змістом. Тільки тепер визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, окрім певної категорії справ. Таким чином, на конституційному рівні фактично закріплюється монополізація адвокатури, яку останнім часом жваво обговорюють правники.

Чинна редакція Пропонована редакція
Стаття 151-1. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. Конституційна скарга може бути подана в разі, якщо всі інші національні засоби юридичного захисту вичерпано.

А ст. 151-1 необхідно оцінювати у взаємозв’язку зі ст. 55, відповідно до якої кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Вже ст.151-1 розкриває зміст цих підстав, а саме: особа може звернутись до КСУ тільки у тому разі, якщо на її думку застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України. А якщо особа правник і вважає, що норми які приймаються органами влади, суперечать Конституції, то правових підстав для звернення до Конституційного суду України немає. Зараз секретарями КСУ на такі звернення надаються відповіді, що згідно з пунктом 4 частини другої статті 42 Закону України «Про Конституційний Суд України» у конституційному зверненні має бути обґрунтовано необхідність в офіційному тлумаченні положень Конституції та законів України, яка передбачає доведення та документальне підтвердження суб’єктом права на конституційне звернення фактів неоднозначного застосування положень цих правових актів, а також порушення чи можливості порушення його конституційних прав і свобод (стаття 94 Закону).

Під неоднозначним застосуванням положень Конституції України або законів України Конституційний Суд розуміє різне застосування одних і тих же норм цих правових актів судами України, іншими органами державної влади за однакових юридично значимих обставин (пункт 3 мотивувальної частини Ухвали від 12 травня 2010 року № 31-у/2010). Якщо у клопотанні правника зазначається про невідповідність нормативного акту положенням Конституції, то на думку секретаріату КСУ, порушується питання конституційності положень, відповідно, суб’єктами права на конституційне подання з таких питань є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, повноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд країни, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування (стаття 41 Закону). Громадяни та юридичні особи правом на внесення конституційного подання не наділені. Тобто суб’єкти конституційного подання залишаються незмінні. Таким чином, для встановлення неконституційності закону фактично вимагається, щоб права заявника вже були порушені, і таке порушення було предметом судового оскарження (в усіх судових інстанціях), лише після чого виникає вірогідність відкриття конституційного провадження КСУ. На нашу думку, більший ефект від такого інструменту як скарга до КСУ з питань визначення відповідності законів приписам Основного закону, буде в тому разі, коли завдяки ньому порушення прав можна буде запобігати, а не констатувати постфактум.

Для дійсного гарантування права звернення до КСУ слід викласти ч.3 ст. 55 КУ у такій редакції: «Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав та у порядку, установлених цією Конституцією». Водночас, статтю 151-1 необхідно викласти у наступній редакції: «Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України (конституційність) закону України за конституційною скаргою особи».

ВИСНОВКИ

Запропоновані зміни в цілому позитивно оцінені Венеціанською комісією. У своєму висновку Венеціанська комісія схвалила:

  • скасування повноважень Верховної Ради щодо призначення суддів;
  • скасування випробувального терміну для суддів, призначених вперше;
  • вилучення «порушення присяги» з переліку підстав для звільнення суддів з посад;
  • реформу прокуратури, гарантії її незалежності та вилучення її непрокурорських наглядових повноважень;
  • збалансований склад Конституційного Суду України, 18 членів якого призначатимуть Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України після їх добору на конкурсних засадах серед кандидатів;
  • скасування повноважень Президента щодо звільнення суддів.

Президент за запропонованими змінами не буде брати участі у процесі звільнення суддів з посад. За задумом, відтепер, після призначення суддя втрачає усі зв’язки з політичними органами, у законодавчої та виконавчої влади відсутні можливості для  втручання у його діяльність, тобто процесу проходження служби. Але ж як буде насправді, чи будуть суди дійсно незалежними, відповісти край складно.

На думку ГО «Публічний аудит», усунення ВРУ від контролю за Генеральною прокуратурою може зіграти злий жарт у подальшому, оскільки відтепер тільки Президент вирішує долю керівника головного правоохоронного органу, і цей важіль впливу залишається у нього. Те ж саме стосується і призначення суддів, яке залишається за Президентом. Парламент усунуто від правоохоронної та судової системи, що є неприпустимим для парламентсько-президентської республіки. Усі повноваження щодо кар’єри судді передано Вищій раді правосуддя, проте цей орган наполовину складається із суддів, яких у свою чергу призначає відтепер Президент, від якого вони можуть стати у залежність.

Разом всі запропоновані зміни до Конституції України стосовно скасування депутатської/суддівської недоторканості, децентралізації (а саме нагляд префектів за всіма органами), призначення суддів та формування ВРП у комплексі можуть свідчити про єдиний намір – концентрація, а скоріше, узурпація влади Президентом.



загрузка...

Читайте також

Коментарі