Як не можна проводити десовєтизацію

Як не можна проводити десовєтизацію

Аналізуючи законопроект № 4650 «Про скасування дії актів СРСР на території України», напрошується простий і очевидний висновок: депутати вирішили усунути проблеми законодавчої системи одним махом. Немає застарілих законів — немає проблем. Однак чи виправданий такий підхід до вирішення проблеми? Очевидно, що ні.. Про це у своєму блозі на НВ пише директор компанії з обслуговування іноземних інвестицій INVESTMENT SERVICE UKRAINE  Іван Герасименко.

Зміст пояснювальної записки до законопроекту зводиться до того, що законодавство СРСР приймалося на підставі зовсім інших принципів, воно не досить систематизовано, до нього відсутній доступ, та й взагалі, що це ледве не окремо існуюча в Україні система законодавства. Керуючись такими мотивами, депутати взялися вирішувати проблему і не побачили перед собою ніяких перешкод. Також не зрозуміло, чи видно їм ряд незворотних наслідків, пов’язаних з таким скасуванням. Але як кажуть, ламати – не будувати.

По-перше, в Україні не існує двох одночасно діючих систем законодавства. На сьогоднішній день, ми маємо єдину систему законодавства — сукупність усіх діючих у державі нормативно-правових актів. Тобто, акти СРСР є частиною чинної системи законодавства України. З цього випливає і спростування відсутності доступу до законів СРСР. Обов’язок законодавця забезпечити доступ до нормативних актів відноситься як до актів, прийнятих до, так і після проголошення незалежності. Частково такий доступ забезпечено шляхом публікації документів на сайті Верховної Ради України.

По-друге, не можна беззастережно погодитися з тим фактом, що законодавство СРСР базується на інших принципах, ніж законодавство незалежної України. Наприклад, Конституцією УРСР 1978 року закріплено основний принцип тогочасної правової системи України — всі державні органи діють на основі законності, забезпечують правопорядок, інтереси суспільства, права і свободи громадян.

Крім того, величезна кількість актів регулює суспільні відносини, не пов’язані з політикою і правом. Наприклад, технічні, будівельні норми і правила. Чи встановлено належним чином, що вони не відповідають сьогоднішній дійсності? Позитивної відповіді не вдалося знайти.

По-третє, немає ні переліку, ні навіть приблизної кількості актів, дію яких планується скасувати. Для звичайної людини, і не виключено, що і для самих депутатів, так і залишиться загадкою, яких конкретно актів торкнеться цей закон. А як у такому разі бути з доступом до законодавства?

Очевидно, що в правовій державі рішення проблеми недосконалого законодавства повинно здійснюватися зовсім іншим шляхом. Кожен чинний акт СРСР повинен бути проаналізований на предмет його відповідності чинному законодавству. Для цього законопроект виноситься на громадське обговорення, залучаються компетентні фахівці, громадянське суспільство, наукові діячі, депутати. Після чого, на базі такого нормативного акта, але з урахуванням його доопрацювання, формується законопроект і представляється на розгляд законодавцю.

Безперечно, це трудомістка і тривала процедура, яка повинна торкнутися величезної кількості актів. Однак, депутати мали у своєму розпорядженні понад 20 років. Той факт, що за такий тривалий період нічого не зроблено, не є підставою для прийняття негайних і недалеких законів, внаслідок яких може настати колапс в окремих сферах суспільних відносин.



загрузка...

Читайте також

Коментарі