Нова політична мода: чому світ рухається від корупції до лобізму

Нова політична мода: чому світ рухається від корупції до лобізму

Дві серії потужних витоків інформації про офшорні активи й рахунки, грандіозний антикорупційний форум у Лондоні з ініціативи прем’єр-міністра ВеликобританіїДевіда Кемерона, виступи Барака Обами про неприпустимість виведення грошей найбільшими американськими корпораціями в офшори ‒ це все сталося протягом неповних шести тижнів. І це не випадково.

Свого часу трендом на добрих 10 років стала активна боротьба проти легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, і фінансування тероризму ‒ через механізми створеної спеціально для цієї мети колосальної міжнародної організації FATF.

А ось зараз стартує нова світова тенденція: боротьба з глобальною корупцією. Нове дихання отримає така авторитетна організація, як GRECO ‒ Group of States against Corruption. Україна ‒ її член з 2006 року. Швидше за все посилиться роль FATF з її механізмами контролю над рухом «нечистих» грошей ‒ це саме те, що треба для боротьби з фінансуванням корупції.

Але крім цього, абсолютно неминучою і логічною є взаємодія суспільства та бізнесу з державними органами. Так, маються на увазі саме найкращі і найпрозоріші практики лобізму. І очевидно, законодавцем моди в даному питанні будуть США.

В Україні лобізм як явище поки що вкрай далекий від того, що може і буде неодмінно реалізовано ‒ під тиском глобального антикорупційного тренду. Немає сенсу займатися винаходом велосипеда ‒ є практики та принципи законодавчого регулювання, які показують свою ефективність. І що важливіше ‒ добре адаптуються до викликів, які пропонує сучасний розвиток суспільних відносин і суспільної політики.

В України – два шляхи

Шлях А: збереження корупції, практики скуповування депутатів і політичних партій, призначення «смотрящих» в органи виконавчої влади та держкомпанії. Куди приведе цей шлях ‒ очевидно: на задвірки.

Шлях Б: реалізація практик цивілізованого лобізму, з усіма належними процедурами, прозорого для суспільства, яке позбулося корупційних схем. Цей шлях дає Україні шанс стати одним із регіональних лідерів, суб’єктом, а не об’єктом глобальних процесів.

Найпрозоріша система громадського контролю над лобістською діяльністю, як уже було сказано ‒ в США. І те, що там досить часто спалахують скандали навколо лобістів ‒ якраз показник прозорості, показник того, що порушення «не замітають під килим».

Принципи політкультури в США

Сама американська політична культура базується на переконанні: немає нічого аморального в тому, що групи інтересів намагаються впливати на політичні процеси. Оскільки в цьому проявляється конкуренція громадських інтересів. З точки зору обґрунтування лобізму зазвичай посилаються на Першу поправку до Конституції США (про право на петиції на адресу органів влади).

Групи інтересів просувають те, як вони собі уявляють суспільне благо, тобто те, що вважають кориснішим для суспільства в цілому. І лобізм у такому сенсі є легальною формою фінансування конкуруючих ідей. Якщо лобіст «забрудниться» в проекті, просуває явно шкідливі для суспільства в цілому ідеї, його репутацію буде знищено. З усіма важкими для нього наслідками.

Лобістська діяльність ретельно контролюється і регламентується. Наприклад, передання грошей, дорогих подарунків тощо від лобістів та їхніх клієнтів чиновникам і законодавцям класифікується як хабар. З усіма подальшими наслідками. Винятки є: легальні внески лобістів та їхніх клієнтів у виборчі фонди і оплата розміщення матеріалів у ЗМІ.

Крім «внутрішнього» лобізму, тобто взаємодії безпосередньо з держструктурами, законодавцями і політичними силами, існує ще й «зовнішній» лобізм. Він проявляється в тому, що лобісти формують і поширюють публічно ідеї, інформацію і т.п. з метою вплинути на виборців і кандидатів. Тобто мова йде про формування інформаційного фону, який допомагає суспільству і державі правильно сприймати виклики, що виникають перед ними.

З метою ефективної реалізації завдань «внутрішнього» і «зовнішнього» лобізму необхідно інвестувати серйозні ресурси в дослідження, здобуття інформації, опитування громадської думки і т.д. І для грамотного формування ідей для законодавців, і для оцінки можливих наслідків реалізованих шляхом лобізму цілей.

Як бачимо, інструментарій потужний. І він вкрай жорстко регламентується. Це в Україні законодавство змінюється, як у калейдоскопі. У США профільні закони змінюються дуже обачно і плавно. Але не в регулюванні лобізму: тут гайки закручують досить спритно.

Суспільство практично моментально реагує на скандали й негативні прецеденти (нижче ‒ лише федеральні закони, а є ще й закони окремих штатів).

  1. Закон про етичну реформу (Ethical Reform Act, 1989 рік видання) ввів заборону багатьом керівним особам намагатися впливати на уряд протягом 12 місяців з моменту завершення їх перебування на посаді. Цей самий закон обмежує можливість колишнім держслужбовцям і конгресменам займатися лобістською діяльністю, користуючись зв’язками на старому місці роботи (т.зв. revolving doors практика).
  2. Закон про відкритість лобіювання (Lobbying Disclosure Act, 1995 рік видання), який зобов’язав лобістів явно вказувати імена (назви) своїх замовників, а також декларувати всі отримані й витрачені ними кошти.
  3. Поправки до закону про прозорість лобістської діяльності (Lobbying Disclosure Technical Amendments Act, 1998 рік видання).
  4. Закон про прозорість і звітність при здійсненні лобістської діяльності (Lobbying Transparency and AccountabilityAct, 2006 рік видання).
  5. Закон про чесне лідерство і відкритість влади (Honest Leadership and Open Government Act, 2007 рік видання). Цей і попередній закон ‒ реакція на скандальне розслідування лобістської діяльності Джека Абрамоффа.
  6. Виконавчий акт (указ президента США) «Заходи щодо забезпечення відповідального витрачання фонду федеральних інвестицій» (Ensuring Responsible Spending of Recovery Act Funds, 2009 рік видання). Цей документ регулює лобізм щодо федеральних інвестицій для створення робочих місць згідно з відповідним законом (American Recovery and Reinvestment Act).
  7. Внутрішні правила діяльності лобістів, які діють у певних органах виконавчої влади та обох палатах Конгресу США.

Американське законодавство в цілому пред’являє до лобістів три головні вимоги:

  • Реєстрація відповідно до діючих законів.
  • Повна відкритість діяльності.
  • Детальна і регулярна звітність.

І, звичайно, крім законодавчого регулювання та уваги суспільства (преси в тому числі), чистотою лобістської діяльності стурбована вельми впливова професійна саморегулююча організація ‒ Американська ліга лобістів (ALL, American League of Lobbyists). Наскільки вона вагома на ринку лобізму? Ну, наприклад, лобісти повинні дотримуватися розробленого ALL етичного кодексу. І горе тому, хто його явно порушить.

Отже, Україна має унікальний шанс зробити ривок з ХІХ століття в середину ХХІ в сенсі політичної культури та інвестиційної привабливості. Вікно можливостей нам надає глобальний тренд ‒ боротьба проти системної корупції.

джерело: Forbes



загрузка...

Читайте також

Коментарі