Звідки візьмуться кредити для фермерів

Звідки візьмуться кредити для фермерів

Банкам неодмінно доведеться переорієнтуватися з кредитування переважно аграрного бізнесу на малий і середній. Про це у своєму блозі на НВ пише виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова.

Чим швидше ми зможемо забезпечити малим та середнім підприємствам доступне фінансування на максимально зрозумілих умовах, тим швидше українці зможуть впевнено дивитися у майбутнє.

Сільгоспвиробники забезпечують понад 37% всієї валютної виручки України, тобто кожен четвертий долар. А це понад 14% загального обсягу ВВП країни. Одним з максимально дієвих інструментів забезпечення доступного кредитування малих та середніх агропідприємств можуть стати аграрні розписки.

Відповідний закон про аграрні розписки був прийнятий ще в 2012 році. Проте, тривалий час це був мертвий документ. Щоб запустити механізм, необхідна відповідна інфраструктура. Кожна аграрна розписка повинна вноситися до Реєстру аграрних розписок. Заставою по аграрній розписці є майбутній врожай, що виросте на конкретному клаптику землі. Ця земля повинна бути внесена до Земельного кадастру. Кадастровий номер цієї ділянки також вноситься у Реєстр аграрних розписок. Туди ж повинна вноситися інформація у випадку дефолту за аграрною розпискою. Відтак ці дані стають публічними і доступними будь-якому користувачеві реєстру. Більш того, при зміні орендатора чи власника ділянки на якій вирощено врожай, майнові права на нього зберігаються за кредитором по аграрній розписці.

Закон також передбачає прискорений механізм примусового виконання аграрної розписки. Іншими словами, якщо боржник за аграрною розпискою не виконує своїх зобов’язань, кредитор має право звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню. На його підставі державний виконавець протягом семи днів забезпечує передачу кредитору предмета застави. Це дає змогу попередити вивіз врожаю без дозволу кредитора. Серед іншого є можливість відсторонення боржника та дорощування врожаю силами кредитора, навіть на умовах аутсорсингу.

Чотири роки знадобилося, щоб теорія змогла втілитися у практику. До сьогодні, фактично, не було працюючого Реєстру аграрних розписок. Чимало земельних ділянок в окремих областях України досі не внесені до земельного кадастру. Не було також конкретної інструкції по процедурі примусового виконання. Зараз усе це є і працює. Здавалося б ось воно аграрне щастя. Але нависла інша загроза – оцінка ризикованості таких операцій.

Восени минулого року регулятор анонсував проект положення про оцінку кредитних ризиків, яке повинно замінити діючу постанову НБУ № 23. Згідно з проектом, кредит під заставу майбутнього врожаю, у тому числі аграрна розписка, прирівнюватиметься до кредиту без застави. Це означає завищення розміру кредитного ризику. Відповідно, при видачі такого кредиту банку доведеться зменшити капітал. А це загрожує невиконанням нормативів капіталу і, відповідно, штрафними санкціями, аж до введення тимчасової адміністрації.

Усе це разом знову робить неможливим популяризацію і практичне застосування аграрних розписок. А отже аграрії знову не отримують доступних кредитів.

Як показує банківський досвід і статистика, невеликі аграрні господарства є найбільш надійними позичальниками. Думаю, це пояснюється тим, що робота на землі для них – це не тільки бізнес, а й певна філософія життя,  перевірена часом. Саме час є одним із визначальних чинників у роботі сільгоспвиробника. Неможливо сьогодні посіяти, а завтра вже зібрати урожай. Для отримання результатів своєї праці, аграрій повинен працювати протягом року, часто і кілька років підряд.

Щоб аграрні розписки почали повноцінно працювати як інструмент банківського кредитування, банкіри також просять про час. Час, тривалістю три роки для реалізації пілотного проекту, в рамках якого будуть пом’якшені вимоги при визначенні розміру кредитного ризику за операціями з аграрними розписками. Мова йде про те, щоб дозволити банкам при кредитуванні під аграрні розписки використовувати низькі значення коефіцієнту імовірності дефолту.

Розроблена НАБУ концепція пілотного проекту також передбачає, що позичальниками можуть бути малі та середні аграрні підприємства у розпорядженні яких знаходиться 5 000 га, а річний обсяг виручки від реалізації врожаю не перевищує 70 млн грн. При цьому, загальний розмір зобов’язання за аграрними розписками одного підприємства не може бути більшим, ніж 15 млн грн. Для банків максимальний розмір портфеля активних операцій з аграрними розписками не повинен перевищувати 10% від розміру регулятивного капіталу.

За час реалізації пілотного проекту банки матимуть можливість сформувати портфелі операцій з аграрними розписками, а отримані дані зможуть бути використані для вдосконалення методики визначення розміру кредитного ризику.

Скільки ще потрібно покласти років і подолати перепон, щоб банки нарешті отримали дієвий механізм надійного кредитування, а аграрії доступне фінансування і можливість повноцінно розвиватися?



загрузка...

Читайте також

Коментарі