Ветерани конфлікту на Сході України: у пошуках роботи

Ветерани конфлікту на Сході України: у пошуках роботи

Нова хвиля демобілізації загострила проблему працевлаштування колишніх учасників бойових дій на Донбасі. Ветерани не витримують конкуренції на ринку праці, та й роботодавці до них не завжди прихильні.

Колишній боєць 24-ої механізованої бригади, 34-річний львів’янин Іван Заставний прослужив на Донеччині рік. Місяць з нього провів у полоні бойовиків на Луганщині. Потім були місяці лікування та реабілітації, і майже рік чоловік очікував на статус учасника бойових дій.

Зараз ветеран конфлікту на Сході України є одним із восьми хлопців, які працюють у реабілітаційно-виробничому центрі «Патріот». Хлопці самотужки нарізають та фасують туалетний папір, а ще власноруч виготовляють свічки з натурального бджолиного воску, які здебільшого продають українській діаспорі за кордоном. «Те, що я роблю, наразі мене влаштовує, — каже у розмові з DW Заставний. — На зарплату не скаржуся, ще би збут трохи розширити, а так — непогано. Більшість моїх побратимів і того не мають. Одні п’ють безпробудно, живуть на допомогу по безробіттю, інші — не можуть влаштуватися».

Ветеран зізнається, що про роботу думав не одразу, бо психологічно період після повернення є надважким. «Уже після лікування друзі мені сказали, що є волонтери, які допомагають знайти роботу. Так я опинився тут», — переповідає свою історію Заставний.

Роботу знайти нелегко

У реабілітаційному центрі ветерани працюють позмінно, розповідає його керівник-волонтер Руслан Швагуляк, проводячи оглядову екскурсію виробництвом. «Тут верстати, тут імпровізована кухня, тут кімната для тих, кому нікуди подітися, бо дружина покинула, і такі є. А тут майстерня свічок. Хлопці власноруч різьблять свічки з натурального бджолиного воску та меду», — каже Швагуляк.

З роботою для демобілізованих дуже складно, додає активіст. «До мене щодня надзвонюють бійці, які шукають роботу, але за останній рік вдалося працевлаштувати не більше сорока осіб. Половину з них один підприємець взяв на пилораму, інші пішли на будівництво, але не всі можуть фізично працювати після пережитого», — пояснює Швагуляк.

Бійці здебільшого готові до будь-якої роботи, каже волонтер, але роботодавці неохоче беруть колишніх учасників бойових дій. «Хтось боїться, що хлопці попрацюють і підуть знову на фронт, хтось відмовляється, мотивуючи нестабільним психічним станом бійців. Оголошення пишуть: «візьмемо на роботу», але то все слова, реальність цілком інша», — обурюється Швагуляк.

Активіст каже, що має можливість працевлаштувати з півсотні ветеранів і готовий це зробити, створивши аграрно-фермерське господарство, але жодного сприяння з боку влади немає. «Нам нічого не треба, тільки кілька гектарів землі в оренду. У нас налагоджені чудові волонтерські зв’язки з діаспорою, є спонсори, які готові допомогти з обладнанням, теплицями й іншим. Але всі лише на словах помагають, а як доходить до діла — землі нема«, — каже Швагуляк.

Ветерани живуть на допомогу по безробіттю

З працевлаштуванням ветеранів усе справді не просто, зауважує в коментарі DW директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк. Від 2015 року і станом на 20 квітня 2016 року до центрів зайнятості на Львівщині звернулися 1784 колишні учасники бойових дій. З них працевлаштовано приблизно 300 осіб (17 відсотків), ще близько 200 — проходять курси перекваліфікації. 106 осіб за сприяння центру зайнятості започаткували власний бізнес.

Велика проблема — це маленька зарплата, яку пропонують працедавці. Розмір допомоги по безробіттю для ветеранів у середньому становить 3500-3600 гривень, тоді як некваліфікованим робітникам пропонують зарплату 1800 гривень, наводить приклад Барилюк. «Тож хлопці доволі довго перебувають на обліку, а коли розмір виплат пропорційно зменшується, ми їх працевлаштовуємо. За цей час ветерани можуть підвищувати свою кваліфікацію, проходять тренінги, реабілітаційні курси», — пояснює керівник центру зайнятості.

Особливо активно працевлаштовують колишніх учасників бойових дій іноземні інвестори, які мають виробництво на Львівщині. Барилюк наводить приклади японської компанії Fujikura та українсько-німецького підприємства Bader Ukraine. Найгірша ж ситуація склалася з виплатами на започаткування власного бізнесу. З другого кварталу цього року грошей на це немає. Коштів бракує навіть на щомісячні виплати по безробіттю, каже керівник центру зайнятості Барилюк.

З роботодавцями треба працювати

Щоб покращити ситуацію з працевлаштуванням ветеранів, треба працювати з роботодавцями, переконана координаторка проекту «Воїну-гідну працю» громадської організації «Центр зайнятості вільних людей» Оксана Воропай. У кожного працедавця свої побоювання, каже вона. Однією з причин відмов є нестійкий психологічний стан ветеранів. «Є роботодавці, які категорично проти працевлаштування учасників бойових дій. Але для тих, хто таки бере ветеранів, ми влаштовуємо тренінги з особливостей адаптації в колективі. Ми переконуємо наших партнерів, що робітник-ветеран — це людина, яка є чітким виконавцем поставлених завдань», — пояснює Воропай.

Через складну економічну ситуацію і величезну конкуренцію на ринку праці знайти роботу для демобілізованого нелегко, погоджується координаторка. «До нас приходять і такі ветерани, які ще ніколи не працювали. Ми шукаємо вакансії, ми допомагаємо складати резюме, готуємо до співбесіди. Надаємо різнобічну допомогу учасникам бойових дій та їхнім родинам», — каже Воропай. Через переоцінку життєвих цінностей хлопці, які звертаються за допомогою, здебільшого прагнуть змінити свій фах, стати більш потрібними людям. Відтак популярними серед колишніх воїнів є такі професії, як психолог, реабілітолог, юрист і навіть масажист.

джерело: dw.com



загрузка...

Читайте також

Коментарі