Обіцянки вирішення соціально важливих питань змінюються констатацією неспроможності їх виконати. Спершу мова йшла про зупинення зростання розміру тарифів за ЖКП, для цього навіть було організовано спеціальну нараду, яка, втім, не напрацювала жодних дієвих алгоритмів.

У той же час, неможливість реалізації цієї обіцянки для фахівців була очевидною, але вона щонайменше протирічила основному пріоритету, визначеному для діяльності Уряду, а саме: поновленню співпраці з МВФ.

Судіть самі. Голова президентської адміністрації оприлюднює в соцмережах чотири блоки цілей, серед яких на другому місці визначає: «Невідкладні законопроекти на перші два місяці та до кінця 2016 року. 24 важливих проектів законів треба прийняти вже до кінця травня, бо від цього залежить, чи отримає Україна $ 1,7 млрд від МВФ, 705 млн євро від ЕС та додаткові $ 1 млрд пiд гарантії уряду США. Загалом до кінця року в рамках співпраці з МВФ та ЄС має бути розроблено та прийнято парламентом ще 129 законів, значна частина яких – пряма відповідальність Кабміну».

Заступник голови Адміністрації президента України Дмитро Шимків на брифінгу за підсумками засідання Національної ради реформ говорить: «Що стосується МВФ: нам необхідно ухвалити 19 законопроектів. Їх ухвалення відкриває отримання чергового траншу від фонду в сумі $ 1,7 млрд, а також додаткових гарантій уряду США ще на $ 1 млрд. Що стосується співпраці з ЄС, то на кону EUR 105 млн у рамках третього траншу макрофінансової допомоги. Для цього необхідно ухвалити п’ять законопроектів. Усі ці 24 законопроекти мають бути ухвалені до кінця травня».

«За таких умов, коли фінанси є основною мотивацією структурних перетворень у країні, завіряння та обіцянки, оголошені на хвилі ейфорії призначень, просто необхідно не приймати близько до душі. Загалом і вибір як такий не стоїть – інакше справді можна було б намагатися будувати діалог із міжнародними донорами про необхідність перегляду строків підвищення платежів для населення, але той, хто просить, не перебуває в становищі, за якого може рівноправно вести діалог – він тільки погоджується на умови. Втім, у це становище ми загнали себе самі, а зараз збираємо урожай наслідків. Більше того, піврічна парламентсько-урядова криза не залишає часу на роздуми та тільки додала проблем, які потребують вирішення», – переконаний заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.

Міністр іноземних справ Франції Жан-Марк Еро нагадав цього тижня не тільки про необхідність вирішення економічних питань реформування, але й про виконання Україною своєї геополітичної ролі: «Щодо російської влади, то ми вважаємо, що вона може зробити так, щоб сепаратисти на Донбасі реально дотримувалися припинення вогню. Це цілком можливо. Ми вже бачили це минулої осені. Тобто ми можемо просуватися дуже швидко, і водночас вже є новий уряд у Києві. Йому потрібно дотримуватися взятих зобов’язань і запустити реформи, зокрема прописати в Конституції спеціальний статус для Донбасу та організувати виборчу систему, яка дозволить провести вибори. Саме для цього умови безпеки мають бути дотримані, мають відбутися додаткові зустрічі. Я сподіваюся, що ми зможемо просуватися швидко, і є бажання отримати результат до кінця першого півріччя 2016 року».

Цими словами посилається чіткий сигнал, що на фоні радощів від формування нових коаліцій та Уряду потреба у вирішенні парламентської кризи не зникла. Добирати голоси для Конституційних змін необхідно, причому є й чітко визначені строки – до кінця першого півріччя.

Те, що ці строки співпадають з датою можливого отримання траншу від МВФ, вважатимемо звичайним збігом обставин, але не забуватимемо про це.

Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер у ході 9-го Київського форуму з питань безпеки теж посилав недвозначні сигнали нашим політикам: «Є ймовірність того, що на Заході знову почнеться втома від України. Протягом декількох останніх місяців домінує одне сприйняття ситуації – Україна загрузла в політичній кризі. Тепер ви маєте новий Уряд, і буде дуже добре, якщо він швидко перейде до реформ. Але якщо в Україні буде повільний темп реформ, в якийсь момент на Заході почнуть запитувати себе – чи може ця країна вирішити свої проблеми? Ще раз, те, що мене турбує: це відсутність більшого прогресу в реформах, особливо в боротьбі з корупцією в Україні. Люди можуть почати сумніватися, чи варто постійно підштовхувати Україну до реформ. І я думаю, що така ситуація буде поганою для політики Заходу. Проте це буде дуже погано і для України».

Не те, щоб такі меседжі переконали наших політиків у невідворотності дотримання курсу реформ: не будьмо наївними, вони ці послання чують на зустрічах без преси щодня, просто в силу того, щоб не повторювати помилок попереднього Уряду, вирішили трішки менше лукавити в публічних виступах. Так, вже в середу прем’єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що «з МВФ є угода, яка підписана. Воно передбачає низку завдань, які треба виконати. Уряд сумлінно виконає ці завдання та зобов’язання, які були взяті». При цьому, уточнює, що план взаємодії з МВФ – це не «план МВФ», це «український план». І того ж дня говорить, що «низькі чи економічно не обґрунтовані тарифи – це поле для жорсткої корупції. Це десятки-сотні мільярдів, які заробили різні люди на цих справах. Коли газ для однієї категорії коштує 3 тисячі, а для іншої – 7, то я вас хочу запевнити, що списують по 3 тисячі для населення, а продають нелегально по 7. Заробляють колосальні мільярди. Є зобов’язання, які підписані українською стороною про те, що тарифи на газ будуть 100 % відповідати вартості. Іншого шляху просто немає».

Стосовно власне реформ, які стоять на порядку денному, – це реформа державної служби під всезагальним знаменом «антикорупційна», яка сьогодні як ніколи стосується органів прокуратури України; судова реформа; перетворення ДФС з виокремленням митниці та розподілом функцій податкової міліції та інспекції, відтермінована реформа податкового законодавства та, як наслідок, реформа бюджетного законодавства, закладання трирічного бюджетного планування, прийняття законопроекту про національного регулятора тарифоутворення, дерегуляція, децентралізація. Крім того, має бути прийнято закони про страхування, фінансову реструктуризацію, реструктуризацію кредитних зобов’язань фізичних осіб за іпотечними валютними кредитами. Також в очікуванні – реформа сектору корпоративного управління та обігу цінних паперів із метою розвитку фондового ринку, пенсійна реформа, реформа трудового законодавства. Цей список можна продовжувати – перелічено тільки найбільш відомі та ті, які перебувають на слуху.

«Призначення осіб на посади в Уряд абсолютно не означає, що Україна стала на висхідний шлях, оскільки для реалізації цих перетворень потрібен парламент, де голосування більшості забезпечується не голосами коаліції, а тими фракціями, які до неї не входять. Тому, можливо, Президент і запрошує на перемовини пана Садового, а той прихоплює з собою голову фракції «Самопоміч», заявляючи, що бачить їх у коаліції, забуваючи при цьому, що Уряд він формував на двох із Арсенами», – резюмує Вігірінський.

Показовим буде пленарний тиждень, на якому розглядатимуться ці законопроекти, але відбудеться це, ймовірно, вже після Великодніх і травневих свят. Результати голосувань будуть індикатором того, чи віднайдено консенсус у спільному прагненні до існування України, чи країна залишається в політико-корупційній прірві.



загрузка...

Читайте також

Коментарі