Якою має бути інформаційна політика під час війни

Якою має бути інформаційна політика під час війни

Трохи ніби у продовження минулого посту.

На жаль, іноді трапляється так, що наші люди потрапляють у полон до ворога. І вороги починають «розповідати їм правду» — показувати могилки дітей, вбитих українською артилерією, і розповідати про референдум — «народне волевиявлення».

Звичайно, це їхня версія правди. Але якщо людина не вміє аналізувати і щиро вірить в українську офіційну брехню — що українські снаряди мають очі і влучають тільки у військові об’єкти, що референдуму не було взагалі або на нього прийшли півтори каліки, і ті були з Росії — вона може виявитись не готовою до цього.

Якщо полонений — воїн з великим стажем участі у БД, це півбіди. Він знає, як усе насправді, і, головне, знає правила гри.

Але буває таке, що в полон потрапляють солдати-новачки, волонтери, громадські активісти тощо. Такі люди можуть відчути шок: виявляється, нам брехали! Виявляється, від дій нашої сторони ГИНУТЬ ДІТИ!!! Виявляється, наші Воїни Світла катують полонених!! І т.д. Під тиском цих «відкриттів» людина втрачає орієнтири і може повестися непередбачувано.

Причому таке трапляється не лише з полоненими. Людина може зустрітися з другом чи родичем з окупованих територій, і одненька почута від нього історія про те, як від українських обстрілів загинули діти, може перевернути її світогляд.

Винна у цьому, ясна річ, офіційна брехлива пропаганда.

Вона живе й процвітає стільки, скільки існують війни. Але під час війн минулого у влади була монополія на інформацію. Тепер її скасували соцмережі, і брехлива інформація почала приносити більше шкоди, ніж користі.

Інформаційна політика мала б бути такою. Війна — це кров і бруд. Війна — це смерті дітей, руйнування мирних об’єктів, катування полонених, вбивства без суда і слідства, мародерство тощо. Так, наше командування намагається звести ці випадки до мінімуму, але повністю унеможливити їх не вийде, поки не закінчиться війна.

Війну розв’язали проти нас вороги, і вони несуть відповідальність за її жертви, в тому числі за страждання і смерті цивільних з обох боків. Якщо вони складуть зброю — це одразу припиниться. Ті, хто хоче, щоб це припинилося якнайскоріше, повинні тиснути на наших ворогів, щоб вони склали зброю.

Крапка.

Наші праві не тому, що вони святі, а тому, що вони наші.
Демократія, плюралізм, права людини, свобода слова і право вибору — чудові і необхідні речі. Але — у мирний час, за умов стабільності у суспільстві.

Така позиція одразу вибила б у наших ворогів грунт з-під ніг. Ніхто не зможе зловити на брехні того, хто не бреше. Ніхто не розчарується, дізнавшись те, про що знав уже давно.

Правда — проста: або ми — або вони. «Має залишитись тільки один» (с).

автор: Олена Білозерська



загрузка...

Читайте також

Коментарі