Рада дозволила приватизовувати житло в гуртожитках, але залишила громадянам ряд проблем

Рада дозволила приватизовувати житло в гуртожитках, але залишила громадянам ряд проблем

Верховна Рада дозволила теперішнім мешканцям гуртожитків, які через відсутність власного житла на законних підставах проживають у них більше 5 років, стати законними власниками житлової площі після передачі гуртожитків у власність об’єднаних територіальних громад. За відповідний законопроект №1076 проголосувало 252 депутати.

«Публічний аудит» вказує, з якими проблемами на практиці доведеться зіткнутися потенційним власникам через лазівки в Законі.

Отже, аби отримати означене житло у власність, законодавці передбачили такі критерії: мешканці гуртожитків не повинні мати власного житла, у них є невикористане право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, вони працюють або працювали на підприємстві, яке надало їм право проживати в гуртожитку, а також проживають у ньому щонайменше протягом п’яти років. Усе це – сукупність вимог, і якщо особа не підпадає принаймні під одну з них, автоматично позбавляється права претендувати на приватизацію житлової площі. «Тож, цілком очікувано, що на практиці постане питання, як виселити тих незахищених осіб, які проживають у гуртожитку, але не підпадають під поняття тих, хто може претендувати на приватизацію», – зазначає Гольдарб.

Законні мешканці отримають право на приватизацію після передачі гуртожитків у власність відповідної територіальної громади. Якщо з державними гуртожитками все зрозуміло – теоретично вони повинні передаватися органам місцевого самоврядування без ускладнень (і далі, відповідно, приватизуватися суб’єктами, які мають на це законне право), то з гуртожитками, що належать підприємствам чи організаціям, може виникнути чимало конфліктних ситуацій.

Передача у власність територіальних громад гуртожитків, що включені до статутних капіталів товариств, відбуватиметься як на добровільних умовах, так і в судовому порядку. Законодавець передбачив і можливість часткової або повної компенсації власникам таких гуртожитків із боку органів місцевого самоврядування. «Тому картина виглядатиме приблизно так: органи місцевого самоврядування запропонують власникам передати гуртожитки безкоштовно й на добровільній основі та, очікувано, отримають відмову, адже власники мають право претендувати на матеріальну компенсацію. Тож, далі – роки судових розглядів та виконання рішень суддів», – вказує фахівець.
«Причому, сумбур ситуації полягає й у тому, що сума компенсації має розраховуватися на підставі ще не розробленої методики Кабінету Міністрів (її в кращому випадку погодять, у гіршому –цей процес затягнуть на довгі місяці) і сплачена з місцевого бюджету. Крім того, розуміючи, що найближчим часом ні в місцевому, ні в державному бюджетах «живих» коштів для такої компенсації не буде, законодавець допустив можливість розрахунку векселями або майном», – додає він.

Важливо, що питання про те, хто оплачуватиме компенсацію, визначено у властивий законодавцю завуальований спосіб: «видатки, пов’язані з передачею гуртожитків у власність територіальних громад здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до Загальнодержавної цільової програми коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших коштів, не заборонених законом. Тобто, усіма та одночасно ніким», – зауважує заступник керівника «Публічного аудиту» Андрій Вігірінський.

Рішення про передачу гуртожитків у власність територіальних громад прийматимуть відповідні органи управління власників гуртожитків або суд за позовом місцевої ради. Так, останні зможуть звернутися до суду з позовом про: примусову передачу гуртожитків у випадку відмови власника гуртожитку добровільно здійснити передачу; визначення розміру відшкодування власнику гуртожитку за передачу гуртожитку на частково компенсаційній або на повній компенсаційній основі, але в меншому розмірі, ніж той, на якому наполягає власник.

​Тож, як резюмує Вігірінський, хоча місцевим радам і надано можливість ініціювати судовий розгляд про передачу гуртожитків у власність територіальної громади, на практиці судам доведеться зіткнутися з тим, що на момент, коли спливав термін позовної давності, за справами цієї категорії, відповідна норма в цивільному кодексі була відсутня. Закон же зворотної сили в цьому випадку не має.



загрузка...

Читайте також

Коментарі