Люструвати не можна залишити

Люструвати не можна залишити

16 вересня 2014 року після кількаденних бурхливих демонстрацій Верховна Рада України прийняла у другому читанні «Закон про очищення влади», більш відомий як закон про люстрацію. Потрібна кількість голосів назбиралася лише з третього разу. За цим законом, протягом 2 років під люстраційну перевірку потрапили близько 700 тисяч осіб. Серед них: 59% чиновників, 32% працівників МВС, 31% прокурорів, 5% співробітників СБУ, 31% суддів.

Що таке люстрація і хто саме підпадає під перевірку? Чому в Україні гучні звільнення через люстрацію – це скоріше виняток, аніж правило? Які способи уникнення люстрації використовують чиновники? Хто займається люстрацією в Україні? Які міфи щодо неї міцно вкорінилися у суспільстві і заважають процесу очищення влади? Як проходила люстрація у Чехословаччині і Польщі, та чому досвід цих країн вважається найбільш успішним? І найважливіше – чому реформи неможливі без люстрації, а люстрація неефективна без реформ? Відповіді на ці та інші питання – у десятисерійному циклі програм «Люструвати не можна залишити» виробництва компанії «Сполучені світи». Прем’єра проекту на UΛ:Перший – вже цієї п’ятниці, 22 квітня, о 21:50.

«Одне із головних завдань, які ми перед собою ставили – підвищити рівень обізнаності громадськості щодо процесів і процедур люстрації та перевірки державних службовців і суддів, – розповідає продюсерка проекту «Люструвати не можна залишити» Тетяна Ляховецька. – Друге наше завдання – ознайомити людей з механізмами громадського контролю та допомоги процесам люстрації. Адже виконання закону цілком і повністю залежить від суспільства. Мені дуже сподобалися слова голови «Громадського люстраційного комітету» Олександри Дрік з цього приводу. Під час інтерв’ю вона сказала: «Якби кожен сорок четвертий українець перевірив одного чиновника, а решта сорок три вимагали звільнення знайдених під час такої перевірки корупціонерів чи недолюстрованих, у нас люстрація вже б закінчилась». А ще хочу зазначити, що навколо цих процесів надто багато міфів. Зокрема, що люстрація – це покарання. Це не так. Люстрація – це заборона чиновникам, які скомпрометували себе, упродовж певного часу (за часів Януковича) обіймати посади в державних органах влади. Це засіб демонтажу структур старого режиму і відбудови на їх місці інститутів демократичного правління».

У кожному із десяти випусків проекту порушуватиметься одне із питань: підстави для проведення люстрації в Україні, вдалий досвід сусідніх країн, механізми Закону «Про очищення влади», люстрація суддів і «майнова люстрація», саботаж і протидія з боку чиновників. Свої думки щодо процесу люстрації в Україні висловлюватимуть відомі експерти: голова Українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України Тетяна Козаченко, член Венеціанської комісії (Грузія) Георг Папуашвілі, народний депутат України Леонід Ємець, голова Ради громадської організації «Громадський люстраційний комітет» Олександра Дрік, народний депутат України Єгор Соболєв, член Громадського люстраційного комітету Карл Волох, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань, експерт громадської організації «Реанімаційний пакет реформ» Михайло Жернаков, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко та інші.



загрузка...

Читайте також

Коментарі